Ухвала суду № 80976474, 05.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 квітня 2019 р. Справа № 160/8778/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними діяльність посадових осіб Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області в частині реєстрації рішення про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 арешт (архівний запис) реєстраційні номери обтяження 4919568 та 4919600, зареєстровані реєстратором Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 07 травня 2007 року на підставі ухвали 64, від 15.05.1989 року Кіровського районного суду;

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області в частині відмови в задоволенні заяви про зняття з реєстрації рішення про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 арешту (архівного запису) реєстраційні номери обтяження 4919568 та 4919600, зареєстровані реєстратором Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 07 травня 2007 року на підставі ухвали 64, від 15.05.1989 року Кіровського районного суду;

- зобов'язати Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області скасувати реєстрацію рішення про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 реєстраційні номери обтяження 4919568 та 4919600, зареєстровані реєстратором Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 07 травня 2007 року на підставі ухвали 64, від 15.05.1989 року Кіровського районного суду;

- стягнути з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь позивача.

В обгрунтування позову позивачі зазначили, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів від 06.11.1996 року. Оскільки на даний час позивачі вже є громадянами держави Ізраїль, то вирішили розпорядитися належним їм майном - квартирою АДРЕСА_1, у зв'язку з чим звернулись до агентства з продажу нерухомості, однак дізнались, що на вказану квартиру накладено обтяження шляхом заборони її відчуження № 4919568 та № 4919600. Вказані обтяження зареєстровані Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 07.05.2007 року на підставі ухвали Кіровського районного суду від 15.05.1989 року № 64. Позивачі вважають, що підстав для внесення до реєстру записів щодо наявного обтяження не було, оскільки жодних застережень на адресу позивачів щодо належного їм майна не надходило. Крім того, повноважень для накладення та зняття заборони Державний нотаріальний архів не має. З вказаних підстав позивачі просять зняти заборону на відчуження нерухомого майна.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2018 року о 13:10 год. (а.с. 2).

12.12.2018 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву для повторного виклику відповідача до 21.01.2019 року о 14:40 год. (а.с. 27-29).

21.01.2019 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву для витребування у Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області копій документів, на підставі яких внесені дані про накладення арешту до 05.02.2019 року о 11:40 год. (а.с. 46-47).

У зв'язку з тим, що у строк, визначений судом, для виконання вимог ухвали суду, від Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області витребувані копії документів на адресу суду так і не надійшли, усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 05.05.2019 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.02.2019 року о 14:20 год. для повторного витребування доказів у Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області та разом направлення запиту до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. (а.с. 63-64).

06.02.2019 року від Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких останній посилається на те, що згідно ст. 35 Закону України «Про нотаріат», державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів. Відповідно до ст. 73 та 74 цього Закону, державні нотаріальні архіви не мають повноважень по накладанню та зняттю заборони відчуження нерухомого майна. Отже, в Єдиному реєстрі обтяжень нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області вказаний реєстратором помилково.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року до участі у розгляді справи в якості другого співвідповідача залучено Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.03.2019 року о 15:00 год. (а.с. 80-83).

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 12.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2019 року о 15:40 год. (а.с. 100-101).

15.03.2019 року на адресу суду від Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що управління не є суб'єктом спірних матеріально-правових відносин та не має обов'язків, які з них випливають, перед позивачем. Крім того зазначила, що до повноважень Головного територіального управління юстиції не віднесено надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні, призначеному на 26.03.2019 року, представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав, зазначених у позові. Представник ОСОБА_1 надала клопотання про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області надано заяву про розгляд справи без їх представника згідно діючого законодавства. (а.с. 74).

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи відповідачів, клопотання представника одного з позивачів про розгляд справи в письмовому провадженні, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів від 06.11.1996 року, є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.07.2018 року № 130629239, Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 07.05.2007 року внесено запис про обтяження нерухомого майна, а саме на квартири АДРЕСА_1.

Вважаючи зазначений запис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачі звернулась до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів з даним позовом.

Проте, дослідивши зазначений адміністративний позов та долучені до нього докази, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб'єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

Так, позивачами у позові зазначено про порушення їх цивільного права як власників квартири - вільно розпоряджатися належним їм на праві приватної власності об'єктом нерухомого майна.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що спір має приватноправовий характер.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у спірних правовідносинах.

У випадку, коли суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з вищезазначеного критерію, відповідно до статей 1, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку адміністративного судочинства мають розглядатись тільки спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень.

Беручи до уваги викладене, суд не вбачає у відповідача у цій адміністративній справі ознак суб'єкта владних повноважень. Відповідно до законодавства, що врегламентовує діяльність відповідача, він не належить ні до органів державної виконавчої влади, ні до органів місцевого самоврядування, а також в установленому порядку не наділений владними управлінськими функціями та не виконує їх у спірних правовідносинах, що пояснюється наступним.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року, нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до положень статті 23 Закону України "Про нотаріат", в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів. Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України. Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Згідно із пунктом 1 Положення про державний нотаріальний архів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 травня 2009 року № 870/5 (далі - Положення), державні нотаріальні архіви засновуються в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі для тривалого (до 75 років) централізованого зберігання та використання відомостей, що містяться в них, передачі документів до відповідного державного архіву, надання методичної та практичної допомоги державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, органам місцевого самоврядування, посадові особи яких вчиняють нотаріальні дії та дії, прирівнювані до нотаріально посвідчених (далі - фондоутворювачі), з питань організації роботи з документами.

Зміст названого Закону та Положення свідчить про відсутність у них норм, які відносять державний нотаріальний архів до органів державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями п. 9 Положення до основних завдань державного нотаріального архіву віднесено:

- комплектування документами, склад яких передбачено цим Положенням; забезпечення збереження та використання відомостей, що містяться в документах, які знаходяться на зберіганні;

- створення і вдосконалення довідкового апарату до документів;

- здійснення контролю за зберіганням документів та обліково-довідкового апарату до документів, які зберігаються у фондоутворювачів;

- підготовка та своєчасна передача документів, внесених до Національного архівного фонду на зберігання, до відповідного державного архіву з додержанням вимог, передбачених нормативно-правовими актами Держкомархіву України.

Пунктом 10 Положення встановлено, що на виконання покладених на нього завдань державний нотаріальний архів здійснює такі основні функції:

- приймає від фондоутворювачів на зберігання документи нотаріального діловодства, сформовані відповідно до вимог, встановлених Законом, Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року N 2368/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1325/16016 (далі - Правила);

- приймає на зберігання заповіти, що надійшли від посадових осіб зазначених у статті 40 Закону;

- узгоджує описи справ постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання, акти про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ, які подаються на розгляд експертної комісії відповідного управління юстиції;

- організовує та здійснює зберігання документів, створює систему облікових документів архіву;

- перевіряє наявність і стан справ постійного зберігання, що зберігаються в архіві;

- проводить заходи щодо забезпечення режиму секретності;

- створює та вдосконалює довідковий апарат до архівних документів, що зберігаються в архіві;

- створює та організовує зберігання страхового фонду;

- виявляє унікальні документи;

- проводить експертизу цінності документів, що знаходяться в архіві, та надає методичну допомогу експертній комісії, створеній при відповідному управлінні юстиції, фондоутворювачам у проведенні експертизи цінності документів;

- надає методичну допомогу фондоутворювачам з упорядкування нотаріальних документів та передачі їх на зберігання в архів;

- складає списки фондоутворювачів, які передають документи до архіву, приймає ці документи на зберігання після закінчення строків їх тимчасового зберігання у фондоутворювачів;

- складає графіки приймання від фондоутворювачів документів на зберігання;

- інформує управління юстиції про стан роботи з документами та вносить пропозиції щодо її поліпшення;

- здійснює підготовку документів НАФ та у встановленому порядку своєчасно передає документи, що знаходяться в архіві, і довідковий апарат до них на постійне зберігання до відповідного архіву з додержанням вимог нормативно-правових актів Держкомархіву України;

- на договірних засадах виконує роботи, пов'язані з упорядкуванням документів, та з інших питань, пов'язаних з архівною справою і діловодством;

- веде прийом громадян з питань, що входять до компетенції архіву;

- веде встановлену статистичну і бухгалтерську звітність;

- бере участь у проведенні перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів та виконання ними правил ведення нотаріального діловодства;

- здійснює внесення відомостей до Спадкового реєстру про нотаріально посвідчені заповіти та заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, які надійшли на зберігання до архіву, веде алфавітні книги обліку заповітів;

- видає дублікати документів, що зберігаються в архіві, за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія;

- у випадках, передбачених законодавством, вносить відповідні відомості до Єдиних та Державних реєстрів;

- засвідчує вірність копій (фотокопій) і виписок з документів, які знаходяться на зберіганні в архіві, проставляє службові відмітки про скасування заповітів, довіреностей, зняття заборон відчуження нерухомого майна, розірвання (припинення дії) договорів довічного утримання, ренти, спадкових та інших договорів тощо;

- видає архівні довідки про наявність у документах архіву відомостей, що стосуються предмета запиту, із зазначенням пошукових даних документів на запити юридичних та фізичних осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії;

- видає довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що знаходяться на зберіганні в архіві, фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії;

- видає довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з додержанням вимог статей 8, 8-1 Закону.

Аналіз викладених завдань та функцій державного нотаріального архіву також дає підстави суду стверджувати про відсутність у них владного управлінського характеру, оскільки наслідком їх реалізації не передбачено прийняття державним нотаріальним архівом будь-яких рішень чи вчинення дій, щодо зобов'язання будь-яких осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій та нести відповідальність.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Слід зауважити, що нормами Закону України «Про нотаріат» N3425-XII від 02.09.1993 року не визначено, до суду якої юрисдикції має звертатися особа, права якої порушено нотаріальною дією або відмовою в її вчиненні.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що їх суть зводиться до того, що Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області, на думку позивачів, протиправно внесено до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна (квартири), розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, у справі, що розглядається, позивачі оскаржують запис про обтяження у вигляді заборони внесений Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області, між тим, суд зазначає, що Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області не є суб'єктом владних повноважень та не має повноважень щодо накладання та зняття заборони. Крім того, правовідносини щодо вирішення питання правомірності розпорядження майном не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має приватноправовий характер.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в поряду, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З урахуванням наведеного, змісту і суті позовних вимог позивачів, суд дійшов висновку, що даний позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справ, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що даний спір підлягає вирішенню в місцевому суді в порядку цивільного судочинства, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній адміністративній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин, суд вважає необхідним роз'яснити позивачам їх право звернутися до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 238, 241-244, 248, 250, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити позивачам, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець