Вирок № 8097149, 09.12.2008, Апеляційний суд Чернівецької області

Справа № 11-38/2008р. Головуючий у 1 інстанції: Давній В.П.

Категорія: ст. 124 КК Доповідач: Струбіцька О.М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці «09» грудня 2008 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Струбіцької О.М.

суддів Кифлюка В.Ф., Рулякова В.І.

за участю прокурора Хоміцької Т.Б.

при секретарі Маковійчук М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Хотинського району Чернівецької області Левчука О.С., потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2005 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Старосілля Маневицького району Волинської області, жительАДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий засуджений за ст. 124 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбуття призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

Зобов»язано ОСОБА_4 періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід підсудному змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд в залі судового засідання.

Стягнуто з ОСОБА_4. на користь Чернівецької обласної клінічної лікарні 521 гривню 73 копійки витрат на стаціонарне лікування, на користь потерпілого ОСОБА_2 796 гривень 90 копійки матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 09 травня 2005 року, близько 02 години ночі, в м. Хотин Чернівецької області, на території міського парку по вул. Свято-Покровська, з метою припинення побиття свого знайого ОСОБА_6 незнайомими йому хлопцями спробував припинити бійку, хтось наніс йому удар в скроневу ділянку голови від чого він впав на землю, де його продовжували бити, внаслідок чого ОСОБА_4 витягнув з кишені штанів ніж і піднявшись з землі почав розмахувати ним перед собою завдавши потерпілому ОСОБА_2 не менше чотирьох ударів спричинивши проникаюче поранення грудної клітини з пошкодженням легені зліва, лівобічний гемоторакс посттравматичної анемії, два ножових непроникаючих поранення грудної клітини справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

На вирок суду подано апеляційні скарги прокурором, потерпілим ОСОБА_2, захисником ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок.

Вимоги апеляції прокурор обґрунтовує тим, що суд прийшов до неправильного висновку перекваліфікувавши дії ОСОБА_4 з ч.1 ст. 121 КК України на ст.124 КК України, такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, наявні докази здобуті в ході досудового та судового слідства вказують на вчинення ОСОБА_5 злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а безпідставна перекваліфікація судом його дій на ст.124 КК України потягла за собою також і призначення занадто м»якого покарання, яке не відповідає тяжкості злочину.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, постановити новий за ч.1 ст.121 КК України, задовольнити повністю пред'явлений ним цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди.

Вимоги апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, безпідставно проведено перекваліфікацію дій засудженого на ст.124 КК України, призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі винного, стягнутий судом розмір моральної шкоди не відповідає понесеним переживанням, фізичним стражданням.

В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу щодо ОСОБА_4 закрити за ч.5 ст.36 КК України.

Вимоги апеляції захисник ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони, стягнутий судом розмір моральної шкоди є несправедливим.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подану апеляцію, підсудного ОСОБА_4., який підтримав подану в його інтересах апеляцію, просить відмовити в заловоленні апеляції прокурора та прокурора, потерпілого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію, просить відмовити в задоволення апеляції підсудного, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_2 підлягають задоволенню, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 10 травня 2005 року близько другої години ночі підсудний ОСОБА_4. на території міського парку по вул. Свято-Покровській в м.Хотині, в ході конфлікту між його знайомим ОСОБА_8 та незнайомими йому хлопцями став переслідувати з ножем в руках ОСОБА_9, який участі в конфлікті не брав, а коли упав і йому на допомогу прийшов потерпілий, умисно наніс ОСОБА_2 не менше чотирьох ударів ножем в грудну клітину спричинивши проникаюче поранення грудної клітини з пошкодженням легені зліва, лівобічний гемоторакс посттравматичної анемії, два ножових непроникаючих поранення грудної клітини справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення.

Допитаний на досудовому слідстві, в суді першої інстанції підсудний ОСОБА_4 вини у пред»явленому обвинуваченні не визнав, пояснив, що вечором 09 травня 2005 року в період з 22 до 24 години знаходився на дискотеці, де зустрів свого знайомого ОСОБА_8, після чого з дівчиною пішов на центральну алею парку, де через деякий час побачив групу молодих людей, які били ОСОБА_8, тому став відтягувати їх від нього, у відповідь його вдарили твердим предметом по голові, потім по ногах, впав, і його протягом двох хвилин били ногами. Вставши з землі він витягнув ножа і попередивши всіх про його наявність став розмахуватти ним захищаючись від 4-5 хлопців, які демонстрували його намір побити. Хлопці розбіглися, його ніхто не переслідував, тому він пішов з парку, ніж викинув, переночував у своєї знайомої ОСОБА_10, з якою раніше зустрічався. З допитаними свідками ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 перебуває у дружніх стосунках.

Допитаний в ході судового слідства під час апеляційного розгляду справи підсудний ОСОБА_4. змінив свої показання, заперечив наявність та використання ним ножа.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_5, його винність у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження повністю доведена в ході досудового та судового слідства сукупністю належно досліджених доказів.

В своїх первинних поясненнях та показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_4. вказував на наявність у нього ножа при з»ясуванні стосунків та спричинення цим ножем тілесних ушкоджень (а.с. 16, 20, 60, 76).

Із показань потерпілого ОСОБА_2 в ході досудового та судового слідства, слідує, що вечором 09 травня 2005 року до 24 години перебував на танцях і після дискотеки разом з ОСОБА_9., ОСОБА_13 та ОСОБА_14 прийшов до міського парку. Зустрівши свого знайомого почав з ним розмову, і побачив як ОСОБА_9 в напівлежачому положенні б»є ОСОБА_4. Він підбіг до них, вдарив ногою ОСОБА_4., повернувся до ОСОБА_9, після чого підсудний обхопив його руками, наніс ножем удари ножем в грудну клітину, захищаючись вдарив ОСОБА_4, той втік, ОСОБА_8 не бив.

Із показань свідка ОСОБА_14 на досудовому і судовому слідстві слідує, що знаходячись в парку відпочинку почув слова ОСОБА_9 про допомогу, коли підійшов дізнався, що ОСОБА_2 завдали удари ножем, конфлікт між ним та ОСОБА_16 відбувся без участі ОСОБА_9 та ОСОБА_2, відношення до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не має.

Із показань свідка ОСОБА_9, які він дав під час судового слідства слідує, що вечором 09 травня 2005 року він знаходився на дискотеці, по закінченні якої разом з ОСОБА_2, ОСОБА_13 та

ОСОБА_17 пішов в парк відпочинку, коли відійшов від них то побачив бійку між ОСОБА_8 і незнайомими йому хлопцями, коли підійшов, то в цей час підбіг підсудний, став махати перед ним ножем, намагаючись вдарити, під час спроби втекти впав, тоді ОСОБА_4. почав його бити, на допомогу підбіг ОСОБА_2, вдарив підсудного ногою, вони ніби обнялися , і він побачив на потерпілому кров. ОСОБА_4. не попереджав, що у нього є ніж, щоб до нього не підходили, після вчинення злочину втік.

Із показань свідка ОСОБА_16 в ході судового слідства, слідує, що конфлікт мав місце між ним та ОСОБА_14, а ОСОБА_2 і ОСОБА_9 його не били.

Показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_16 є послідовними, достовірними, несуперечливими на досудовому та судовому слідстві, узгоджуються із висновками проведених по справі судово-медичних експертиз, довідками про відсутність у підсудного ОСОБА_4. тілесних ушкоджень, іншими доказами, а тому колегія суддів кладе ці показання в основу вироку, як такі, що вказують на винність ОСОБА_4.

Показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_11, в ході досудового і судового слідства є суперечливими і непослідовними, неузгодженими по змісту, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому суд першої інстанції неправильно поклав їх в основу вироку, оскільки ці особи перебувають у дружніх особливих стосунках з ОСОБА_5 їхні показання слід критично оцінити як спосіб допомогти підсудному уникнути кримінальної відповідальності.

Показання підсудного ОСОБА_4. через їх непослідовність в ході досудового та судового слідства, , спростування іншими доказами слід оцінити як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В ході досудового та судового слідства підсудний ОСОБА_4 та зазначені свідки у своїх показаннях не вказали у чому полягало, і ким було заподіяно підсудному ОСОБА_5 суспільно-небезпечне посягання.

Допитані по справі свідки не підтвердили, що ОСОБА_4. попереджав про наявність у нього ножа, згідно довідок слідчого ізолятора та Хотинського РВУМВС України в Чернівецькій області підсудний оглядався 12.05.2005 p., 25.05.2005 p., і видимих тілесних ушкоджень у нього виявлено не було, тому показання ОСОБА_4 про те, що до нього мало місце

суспільно-небезпечне посягання, його кілька осіб протягом двох хвилин били ногами та іншими предметами і демонстрували намір продовжуватит бити, є способом захисту.

Що стосується єдиного синця виявленого травматологом 19.05.2005 р. на верхній лівій гомілці ОСОБА_4., то його наявність повністю узгоджується із показаннями потерпілого ОСОБА_2, що захищаючи ОСОБА_9 він наніс один удар ногою (а.с.28).

Той факт, що ОСОБА_4. не знаходився в стані необхідної оборони свідчить нанесення ним потерпілому ОСОБА_2 не менше чотирьох ударів ножем, що після вчинення злочину його ніхто не переслідував, з місця пригоди втік, ніж викинув.

Характер, локалізація, кількість нанесених ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень вказує на їх цілеспрямованість в життєвоважливі органи потерпілого, а отже на умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи на тілі потерпілого ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення грудної клітини з пошкодженням легені зліва, лівобічного гемотораксу, постравматичної анемії, двух ножових поранень непроникаючих грудної клітини справа, які виникли в результаті дії гостро-ріжучого знаряддя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Висновки проведених по справі експертиз є повними, аргументованими з наукової точки зору, з наданням чітких відповідей на поставлені запитання, узгоджуються за свої змістом з іншими доказами по справі.

Безпідставними є посилання суду першої інстанції на постанову про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст.296 КК України, оскільки обвинувачення за цим законом йому не пред»являлося, в ній не зазначено, що ОСОБА_4. знаходився в стані необхідної оборони.(а.с.192).

Колегія суддів вважає, що органом досудового слідства в обвинувальному висновку, та судом першої інстанції у вироку помилково вказано, що злочин вчинено 09 травня 2005 року другій годині ночі, оскільки із показань підсудного, потерпілого, свідків, матеріалів кримінальної справи вбачається, що злочин було вчинено близько другої годині ночі 10 травня 2005 р.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про заподіяння ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_2 умисного

тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні та містять істотні суперечності у зв»язку із чим вирок суду підлягає скасуванню через необхідність застосування до підсудного закону про більш тяжкий злочин за яким йому було пред'явлено обвинувачення органом досудового слідства.

Сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених судом першої та апеляційної інстанції повністю доведена винність ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України, оскільки він заподіяв потерпілому ОСОБА_2 умисне тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5 апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу підсудного, обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, є особою молодого віку, хворіє хронічним захворюванням.

Зазначені обставини дають підстави призначити ОСОБА_4. покарання у межах мінімального строку позбавлення волі передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4., попередження нових злочинів.

Цивільний позов прокурора Хотинського району підлягає задоволенню в повному обсязі, заявлений розмір позовних вимог цього позову спавпадає з розміром понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Скоєнням злочину було ушкоджено здоров»я потерпілого ОСОБА_2, він був змушений лікуватися, терпів незручності, фізичний біль, моральні страждання, був позбавлений за час лікування реалізувати свої можливості, докладав зусиль для нормалізації свого звичайного життєвого устрою, чим спричинено йому моральну шкоду, яку суд оцінює виходячи із засад розумності і справедливості розміром 25000 гривень, також підлягає стягненню 796 гривень 90 копійок матеріальної шкоди, як вартість понесених потерпілим витрат на лікування, що підверджується документами.

На підставі наведеного, керуючись ст.323, ст.324, ст.365, ст.366, ст.367, ст.369, ст.378 КПК України колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційні скарги помічника прокурора Хотинського району Чернівецької області ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_4 скасувати.

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити покарання за цією статтею у виді п»яти років позбавлення волі.

В строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати час перебування під вартою з 10.05.2005 року по 25.10.2005 року.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 08.11.2008 року.

До вступу вироку у законну силу міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 залишити утримання під вартою.

Цивільний позов прокурора Хотинського району Чернівецької області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 521 гривнів 73 копійки витрат на стаціонарне лікування на користь Чернівецької обласної клінічної лікані р/р 35417355702 МФО 356185 УДК код 26184339.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути на його користь з ОСОБА_4 796 гривнів 90 копійок матеріальної шкоди та 25 000 гривнів моральної шкоди.

Речові докази по справі куртку та светр (а.с.166-167) - повернути ОСОБА_4., ніж (а.с.30) - знищити.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до колегії суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а ОСОБА_20 протягом одного місяця з моменту вручення копії вироку.