Рішення № 80970339, 01.04.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/288/2019 Справа № 641/801/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бєлової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

АТ «ПРАВЕКС БАНК» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 12296-293/05М від 01.12.2005 в розмірі 37260,05 доларів США, відшкодувати судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01.12.2005 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є АТ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12296-293/05М, за умовами якого останній отримав у розпорядження кредитні кошти в іноземній валюті в розмірі 25000,00 доларів США строком до 01.12.2025 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. У зв’язку із порушенням позичальником ОСОБА_1 строків повернення кредитних коштів станом на 29.05.2015 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 37260,05 доларів США, з яких 21152,00 доларів США – заборгованість за кредитом, 16108,05 доларів США – заборгованість за відсотками. Для захисту свої прав 22.01.2016 банк завернувся до суду із відповідним позовом про дострокове повернення кредитних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому вказував, що банком пропущений строк позовної давності для звернення до суду. Також він не погоджується із розрахунком заборгованості, кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства та необхідно зменшити розмір нарахованих банком відсотків, оскільки на момент укладення договору позичальник не міг передбачати настання негативних наслідків. Також відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки останній платіж було здійснено позичальником у грудні 2008 року, а до суду банк звернувся в січні 2016 року у зв’язку із чим є підстави для залишення без задоволення заявлених позовних вимог.

Від позивача АТ «ПРАВЕКС БАНК» до суду надійшли заперечення проти клопотання про застосування строків позовної давності з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином здійснював виконання своїх зобов’язань до 11.06.2009. До того ж, враховуючи складну економічну ситуацію, між банком та позичальником 29.03.2009 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору та визначено новий графік погашення кредиту. Також 24.06.2015 на адресу позичальника було направлено вимогу про усунення порушень, однак жодних дій останнім не вчинено, внаслідок чого банк змушений був звернутися до суду, а тому строк позовної давності позивачем не пропущений.

Також від позивача АТ «ПРАВЕКС БАНК» до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій банк вказує, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності, зміст кредитного договору відповідає вимогам діючого на момент його укладення законодавства, відсутні підстави вважати, що банк умисно створював умови з метою завдати більших збитків відповідачу.

У судовому засіданні представник позивача АТ «ПРАВЕКС БАНК» позовні вимоги підтримував у повному обсязі, при цьому підтвердив, що останній платіж ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено саме 30.08.2012. В подальшому на адресу суду надійшла заява представника позивача про слухання справи за його відсутності та ухвалення рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні просила застосувати до позивних вимог банку позовну давність та відмовити у задоволенні позову у зв’язку із пропуском банку строку для звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.12.2005 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є АТ «ПРВЕКС БАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12296-293/05М, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 25000,00 доларів США на придбання квартири за адресою: м. Харків, пр.. ОСОБА_3,161-А кВ. 38, строком до 01.12.2025 зі сплатою відсотків в розмірі 12% річних та зобов’язався повернути кредит в повному обсязі відповідно до визначеного договором графіку, здійснювати оплату процентів.

Банк свої зобов’язання за договором виконав, надавши у розпорядження ОСОБА_1 грошові кошти за договором через касу банку.

26.03.2009 між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є АТ «ПРВЕКС БАНК», та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 12296-293/05М від 01.12.2005, яким змінено графік погашення заборгованості по кредиту

Взяті на себе зобов’язання та свої обов’язки за вищезазначеним договором ОСОБА_1 не виконав належним чином.

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 29.05.2015 складає 37260,05 доларів США, з яких 21152,00 доларів США – кредит, 16108,05 доларів США – проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

При цьому, суд погоджується із позицією відповідача ОСОБА_1 про те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Так, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, наданої представником банку разом із позовною заявою, вбачається, що останньою датою фактичного погашення заборгованості за наданим кредитом є 30.08.2012.

Датою звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості АТ «ПРАВЕКС БАНК», є 22 січня 2016 року, тобто після спливу строку загальної позовної давності, при цьому суду не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами у справі наявна домовленість, оформлена у встановленому законом порядку, про збільшення позовної давності.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин суду вважає, що АТ «ПРАВЕКС БАНК» пропущений строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 255, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач – Акціонерне товариство «ПРАВЕКС БАНК», код ЄДРПОУ 14360920, м. Київ, Кловський узвіз,9/2.

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_4