Вирок № 80967796, 05.04.2019, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 531/1332/15-к

Провадження № 1-кп/545/4/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2019р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кіндяк І.С.,

з участю секретаря Радченко В.О.,

прокурора Лифар В.Г.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013180180000335 від 27 березня 2013, по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, військовозобов’язаного, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимому,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого: ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_2, 28 червня 2007 року, близько 20 год. 00 хв., керуючи на підставі довіреності автомобілем НОМЕР_1, який належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3, діючи у порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 2848 від 2 листопада 2007 року, рухаючись по автодорозі «Полтава-Красноград» із сторони м. Карлівка Полтавської області у напрямку м. Красноград Харківської області, в порушення вимог и. 12.6 (ґ) Правил дорожнього руху із швидкістю близько 100 км/год., що перевищує максимально дозволену на даному відрізку дороги швидкість.

В цей час по вказаній автодорозі «Полтава- Красноград» у зустрічному напрямку, із сторони м. Красноград Харківської області у напрямку м. Карлівка Полтавської області рухався автомобіль НОМЕР_2, що належить TOB «ЄВРО ЛІЗИНГ», під керуванням водія ОСОБА_4 зі швидкістю руху близько 90 км/год, що перевищує максимально дозволену на даному відрізку дороги. У салоні автомобіля знаходився пасажир ОСОБА_5 - дружина водія.

Під час руху вказаних ТЗ на 43 км вказаної дороги, водій автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_2, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху керованого ним автомобіля не переконався у безпечності виконання маневру, та що маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та, в порушення вимог п. 11.2 Правил дорожнього руху, рухаючись по зустрічній смузі, створив небезпеку для руху водію автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_4, що рухався назустріч по своїй правій смузі руху, чим змусив водія – ОСОБА_4 маневрувати для уникнення зіткнення, та, продовжуючи рух, при повертанні на смугу свого руху, допустив зіткнення з даним автомобілем НОМЕР_4.

За наслідком дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2854 від 10 грудня 2007 року, отримала тілесні ушкодження у виді: перелому першого пальця правої кисті, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, обширних гематом тулубу, кінцівок, синця лівої нижньої кінцівки, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Також встановлено, що водій ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2848 від 2 листопада 2007 року отримав тілесні ушкодження у виді: перелому ребра зліва, ран м’яких тканин нижніх кінцівок, саден шкіри нижніх кінцівок, голови, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи № 96 від 19 лютого 2008 року та додаткової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6706/9109 від 28 жовтня 2010 року, встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та наступних наслідків стали порушення п. 10.1 та п. 11.2 Правил дорожнього руху з боку водія автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_2, згідно яких:

- п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 11.2 ПДР України, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини.

Дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати,

- за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_2, вину визнав у повному обсязі,покаявся та надав покази, що дійсно здійснив дане ДТП, але навмисно цього робити не хотів.

Потерпіла ОСОБА_5 судовому засіданні дала покази, аналогічно обвинувального акту, додатково пояснила, що обвинувачений до цього часу не надав їй ніякої матеріальної чи моральної допомоги.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 є доведеною повністю і підтверджується показами, як самого обвинуваченого, також потерпілої, свідків та матеріалами справи в їх сукупності, а саме:

-постановою про призначення групи прокурорів від 23.06.2016р. (ТОМ 2 А.С.3);

-повідомленням МВС України про ДТП № 453 від 19.03.2007р. (ТОМ а.с. 164);

-витягом з кримінального провадження № 12013180180000335 від 27.03.2013р. ( ТОМ 2 а.с. 165);

-постановою про порушення кримінальної справи від 23.07.2007р. (ТОМ 2 а.с. 166);

-рапортом оперативного чергового Карлівського РВ УМВС України у Полтавській області (ТОМ 2 а.с.167);

-протоколом огляду місця події від 28.06.2007р. (ТОМ 2 а.с. 168-1);

-фото таблицями з місця ДТП (ТОМ2 а.с. 173, 174, 175, 175а, 176);

-посвідченням водія ОСОБА_2 (ТОМ 2 а.с. 177);

-свідоцтвом про реєстрацію ТЗ (а.с.178, 182);

-довіреністю від 21.02.2007р. (ТОМ 2 а.с. 179);

-протоколом огляду і затримання ТЗ (ТОМ 2 а..с 180);

-посвідченням водія ОСОБА_4 (ТОМ 2 а.с. 181);

-протоколом № 380 від 29.06.2007р. медичного огляду для встановлення факту сп»яніння ( ТОМ 2 а.с. 183 );

-актом обстеження ділянки де відбулося ДТП від 29.06.2007р. ( ТОМ 2 а.с.185);

-протоколом відтворення та обстановки ДТП від 20.02.2008р. ( ТОМ 2 а.с. 186-189);

-висновком № 96 судової інженерно-технічної експертизи (ТОМ 2 а.с. 190-194);

-заявою ОСОБА_5 про залучення в якості потерпілої (ТОМ 2 а.с. 195);

-висновком експерта судово-медичної експертизи ОСОБА_5 № 2854 (ТОМ 2 а.с.196-197);

-актом судово-медичного дослідження № 1704 (ТОМ 2 а.с. 198);

-

-протоколом відтворення обстановки та обставин події скоєного злочину від 08.06.2010р. (ТОМ 2 а.с. 200-201);

-висновком додаткової судової комплексної транспортно - трасологічної та авто технічної експертизи № 6706/9109 від 28.10.2010р. (ТОМ 2 а.с.202-209);

-постановою про визнання речовими дказами та приєднання їх до матеріалів справи (ТОМ 2 а.с. 210, 211);

-розпискою (ТОМ 2 а.с. 212);

-характеризуючими матеріалами на особу обвинуваченого ОСОБА_2 (ТОМ 2 а.с.238-244, ТОМ 3 а.с. 1-7);

-довідкою Карлівської ЦРЛ від 05.07.2007р. (ТОМ 2 а.с.245);

-висновком експерта № 2848 (ТОМ 2 а.с. 246);

- квитанціями, а також звітними документами, які підтверджують понесені потерпілою особою матеріальні збитки від злочину ( ТОМ 1 а.с.13-42, );

- довідкою МСЕК (том 1 а.с.44, 186-187, ТОМ 2 а.с. 199);

- договором про надання правової допомоги ( ТОМ 1 а.с.48-49, 50, 51, 52).

Також суд вважає, що в ході розгляду справи не було надано доказів які б давали б підстави для визнання недопустимими наданих доказів у суді.

Таким чином, викладеними доказами вину ОСОБА_2 у скоєному злочині, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України повністю доведено, як на досудовому слідстві, так і в суді.

Обираючи покарання обвинуваченому суд виходить із положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом’якшують його покарання.

За місцем перебування обвинувачений характеризується задовільно.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченому суд вважає, повне визнання своєї вини, щире каяття.

Обставина, які б обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи конкретні обставини скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про призначення йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

При цьому суд вважає, що застосування до обвинуваченого у даному випадку реального покарання не буде відповідати цілям кримінального покарання як інституту, може негативно вплинути на подальшу долю обвинуваченого, його місце у суспільстві і призведе фактично до його криміналізації як особи.

Виходячи із матеріалів кримінального провадження, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування матеральної і моральної шкоди завданої злочином, підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілої особи: ОСОБА_5 шкоди завданої злочином на суму 115 408.95 грн., з них: - 55 408. 95 грн. матеріальна шкода завдана злочином в тому числі індекс інфляції (24571.60 грн. (матеріальна шкода) *225.50 %(індекс інфляції за період жовтень 2007р. по квітень 2016р.); - 50 000.00 грн. моральна шкода; - 10 000.00 грн. витрати на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Обвинувачений здоровий, працездатний, примусового лікування не потребує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 373-476 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого: ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку - 2 (два) роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки, передбачені п.1, п. 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком чинності заходи забезпечення кримінального провадження щодо засудженого не застосовувати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_6, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, шкоду завдану злочином, що складається з:

- 55 408. 95 грн. матеріальна шкода завдана злочином в тому числі ідентк інфляції (24571.60 грн. (матеріальна шкода) *225.50 %(індекс інфляції за період жовтень 2007р. по квітень 2016р.);

- 50 000.00 грн. моральна шкода;

- 10 000.00 грн. витрати на правову допомогу, а всього у розмірі - 115408.95 грн.

В іншій частині вимоги - відмовити за недоведеністю.

Речові докази повернути власникам.

До набрання вироком чинності, заходи забезпечення кримінального провадження щодо засудженого не застосовувати.

Відповідно вимогам ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд на протязі 30 днів з моменту проголошення.

Суддя Полтавського районного суду І.С. Кіндяк