Рішення № 80967191, 03.04.2019, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/28/19

Провадження по справі № 2/538/138/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання – Волошиної Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (витрат на навчання), -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 національного торговельно-економічного університету ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (витрат на навчання).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що наказом КНТЕУ № 2774 від 30.10.2015 року відповідач з 01.11.2015 року зарахований до аспірантури університету за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами, з відривом від виробництва за державним замовленням. 05.11.2015 року між ОСОБА_1 національним торговельно-економічним університетом та відповідачем укладено угоду № 390 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення. Термін навчання аспіранта ОСОБА_2 згідно угоди складав з 01.11.2015 року до 01.11.2018 року. Наказом КНТЕУ № 4144 від 01.12.2017 року, на підставі результатів засідання Вченої ради КНТЕУ, відповідач відрахований з аспірантури Університету з 30.11.2017 року за власним бажанням з відшкодуванням вартості навчання. КНТЕУ свої зобов"язання перед відповідачем виконував відповідно до умов угоди. Відповідач не виконав свої зобов"язання за угодою перед університетом, а тому повинен нести відповідальність за порушення зобов"язання у вигляді відшкодування понесених витрат. Тому просить суд стягнути з відповідача витрати за навчання в аспірантурі КНТЕУ за період з 01.11.2015 року по 30.11.2017 року на загальну суму 111411 грн 58 коп та судовий збір в розмірі 1762 грн.

В судове засідання представник позивача не з"явилася, але надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному об"ємі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, але надіслав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що у зв"язку з появою поважних особистих причин, відповідач 03.11.2017 року подав до позивача заяву про відрахування його з аспірантури за власним бажанням. 24.11.2017 року його рекомендовано до відрахування за власним бажанням та з 30.11.2017 року відраховано з відшкодуванням вартості навчання згідно з п.п. 3.7, 4.1 Угоди, про що було прийнято відповідну Постанову вченої ради КНТЕУ від 30.11.2017 року. Відповідно до п. 3.7 Угоди - до обов"язків аспіранта належить, зокрема, відшкодувати вартість навчання в аспірантурі згідно із п. 22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів та згідно з розрахунком Університету у разі відрахування з причин, передбачених п. 4.1 цієї Угоди. Тобто, вказаною Угодою чітко встановлено лише одну підставу для відшкодування вартості навчання в аспірантурі відповідачем, а саме, у разі відрахування з причин, передбачених п. 4.1 цієї Угоди. Пунктом 4.1 Угоди визначено, що аспірант може бути відрахований за грубе порушення Статуту, Правил внутрішнього розпорядку Університету, Положення про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів КНТЕУ, невиконання наказів ректора, вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин, передбачених законодавстовом, з наступним відшкодуванням вартості навчання. Відповідача з аспірантури відраховано за власним бажанням на підставі поданої ним заяви. Укладаючи Угоду, сторонами не було узгоджено обов"язок аспіранта відшкодувати вартість навчання, в разі відрахування за власним бажанням. Відповідачем, що не заперечується позивачем в позовній заяві, сумлінно виконувалися усі вимоги, встановлені чинним законодавством України, укладеною Угодою та Положеннями № 309 і про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів КНТЕУ, Правил внутрішнього розпорядку Університету, а його відрахування з навчання зумовлено не знехтуванням будь-яких встановлених вимог, а саме волевиявленням аспіранта з його особистих причин та бажання, розкриття яких, у разі сумлінного виконання усіх перелічених вимог, законодавством не потребує. Тому просить суд, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача надіслала відповідь на відзив, в якій зазначено, що відрахування відповідача за власним бажанням не звільняє його від обов"язків аспіранта, зокрема: виконати індивідуальний план, що розрахований на весь період навчання (три роки) та захистити свої наукові досягнення у вигляді дисертації, як результат індивідуального плану роботи. Фактично, відповідач не виконав індивідуальний план роботи, не захистив дисертаційну роботу. Тобто, порушив зобов"язання відповідно до угоди, укладеної з університетом, правила внутрішнього розпорядку КНТЕУ та Положення про підготовку науково-педагогічних кадрів і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року № 309. Відповідач на момент відрахування не заявляв та не підтверджує наявність поважних причин, що призвели до невиконання індивідуального плану роботи аспіранта. Аспіранти можуть переривати навчання у зв"язку із обставинами, які унеможливлюють виконання індивідуального плану роботи. Відповідач із заявою про академічну відпустку до університету не звертався, своїм правом на відпустку не скористався.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом КНТЕУ № 2774 від 30.10.2015 року відповідач ОСОБА_2 з 01.11.2015 року зарахований до аспірантури університету за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами, з відривом від виробництва за державним замовленням (а.с.13-15).

05.11.2015 року між ОСОБА_1 національним торговельно-економічним університетом в особі проректора з наукової роботи ОСОБА_4 та відповідачем укладено угоду № 390 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення. Термін навчання аспіранта ОСОБА_2 згідно угоди складав з 01.11.2015 року до 01.11.2018 року (а.с.16).

На засіданні Вченої ради КНТЕУ від 24.12.2015 року затверджено тему дисертаційної роботи ОСОБА_2 та індивідуальний план роботи аспіранта (а.с.17).

Аспірант ОСОБА_2 о.О. успішно виконав індивідуальний план за 2015/2016, 2016/2017 навчальні роки, що підтверджується витягом протоколів засідань Вченої ради факультету (а.с.25,26).

03.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про відрахування його з аспірантури КНТЕУ за власним бажанням (а.с.27).

24.11.2017 року на засіданні кафедри та Вченої ради факультету аспірант ОСОБА_2 рекомендований до відрахування за власним бажанням, 30.11.2017 року Вчена рада КНТЕУ постановила відрахувати ОСОБА_2 з аспірантури університету за власним бажанням (а.с.28-30).

На підставі результатів засідання Вченої ради КНТЕУ наказом КНТЕУ № 4144 від 01.12.2017 року, відповідач ОСОБА_2 відрахований з аспірантури Університету з 30.11.2017 року за власним бажанням з відшкодуванням вартості навчання (а.с.31-32).

Згідно довідки від 01.12.2017 року витрати за навчання в аспірантурі КНТЕУ аспіранта ОСОБА_2 за період 01.11.2015 - 30.11.2017 роки складає 111411 грн 58 коп, а саме оплата праці - 17930, 38 грн, нарахування на оплату праці - 4177,68 грн, загальноуніверситетські витрати - 3598, 99 грн, стипендія - 85704, 53 грн (а.с.42).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на п. 22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ від 01.03.199 року № 309, згідно якого аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення.

Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи.

Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Однак, як вищезазначеним Положенням, так і угодою, укладеною між сторонами не передбачено відшкодування вартості навчання в разі звільнення аспіранта за власним бажанням. В даному ж випадку відповідач був відрахований з університету за власним бажанням.

Доводи представника позивача щодо не виконання відповідачем індивідуального плану роботи без поважних причин не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки як вже було зазначено, обов"язок аспіранта по відшкодуванню вартості навчання виникає лише у випадках, чітко визначених у Положенні про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів та угоді, укладеній між сторонами і цими документами не передбачене відшкодування витрат на навчання у випадку не виконання індивідуального плану роботи без поважних причин. Таке відшкодування можливе у випадках відрахування аспіранта з причин не виконання індивідуального плану роботи без поважних причин. В даній справі відповідач був відрахований з інших причин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, а тому в задоволенні позову належить відмовити у зв'язку з його необгрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (витрат на навчання) відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Бондарь В.А.