Рішення № 80966616, 05.04.2019, Київський районний суд м. Полтави

Справа №552/1856/19

Провадження № 2-о/552/76/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2019 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Антонова А.В.

присяжних – ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретаря – Алексєєва М.М.

прокурора – Сазонова О.В.

лікаря-психіатра ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в залі суду цивільну справу за заявою завідувача ІІ відділення, лікаря-психіатра Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева ОСОБА_3 про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу,-

ВСТАНОВИВ:

Лікар-психіатр Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до психіатричного стаціонару, посилаючись на те, що за направленням лікаря-психіатра Зіньківської ЦРЛ ОСОБА_4 була доставлена до ПОКПЛ ім.О.Ф.Мальцева в порядку примусової госпіталізації з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу, порушення поведінки, що вимагають лікування». Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів ОСОБА_4 страждає на тяжкий психічний розлад, відмовляється від добровільного лікування, внаслідок чого виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, а тому її необхідно примусово госпіталізувати до психіатричного стаціонару.

Судове засідання проведене у режимі відеоконференції з ПОКПЛ ім..ОСОБА_5.

У судовому засіданні представник заявника, лікар-психіатр ОСОБА_3 заяву щодо примусової госпіталізації підтримала та пояснила, що стан здоров’я ОСОБА_4 потребує негайного лікування. Вночі ОСОБА_4 побила вікна у відділенні, намагалася порізатися. Просила заяву задовольнити.

ОСОБА_4 за станом здоров»я не може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Опікун ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася.

Прокурор у судовому засіданні заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу підтримала.

Суд, заслухавши пояснення заявника лікаря-психіатра, думку прокурора, дослідивши та оцінивши докази по справі, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 03 квітня 2019 року о 13 год. 20 хв. ОСОБА_4 за направленням лікаря-психіатра Зіньківської ЦРЛ ОСОБА_7, була госпіталізована до ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу, порушення поведінки, що вимагають лікування». ОСОБА_4 відмовляється від лікування.

Психічні розлади спостерігаються з 2001 року, коли вперше з'явилась неадекватність в поведінці, неодноразово лікувалась в Харківських психлікарнях № 1, № 3. Після переїзду до Полтавської області з приводу загострень неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні в ПОКПЛ ім.О.Ф. ОСОБА_5, останній раз з 07.06.2018 р. по 16.08.2018р. Після виписки підтримуючу терапію приймала нерегулярно, відмовлялась від прийому ліків, психічний стан залишався нестабільним, а з лютого 2019 року значно погіршився. Стала злобна, агресивна, неадекватна, намагалась розбити газовий лічильник, майже відчуває зорові, слухові, тактильні обмани сприйняття, з усієї сили б'є себе в живіт, по ногах, голові до утворення синців. 02.04.2019р оголена з ножами бігала по селу, залазила на дерева, голосно кричала, висловлювала маячні ідеї відношення на адресу оточуючих, в зв'язку з чим була оглянута психіатром та направлена на стаціонарне лікування в ПОКПЛ в примусовому порядку за рішенням лікаря-психіатра (являє загрозу життю оточуючих та для самої себе).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.08.2010 р. визнана недієздатною. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.08.2011р опікуном призначено матір ОСОБА_6.

ОСОБА_4 не дала усвідомленої згоди на лікування в психіатричному стаціонарі.

Відповідно до норм ст. 14 Закону України “Про психіатричну допомогу” особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відтак, аналіз норм ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.

У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об'єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 є особою, яка страждає на психічний розлад. Висновком комісії лікарів-психіатрів №19 від 04.04.2019 року ОСОБА_4 встановлено діагноз: «шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу».

Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами.

ОСОБА_4 зважаючи на наявність у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї (завдає собі тілесних ушкоджень) та оточуючих, які спричиняють велику вірогідність агресивної поведінки, підлягає госпіталізації до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.

Вирішуючи питання про те, що вчиняє ОСОБА_4 та чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, суд виходить з того, що ОСОБА_4 завдає собі тілесних ушкоджень, оголена з ножем бігає по селу, виказує маячні ідеї відношення на адресу односельчан, вчиняє агресивні дії щодо оточуючих.

Відмова ОСОБА_4 від лікування та її некритичність до свого стану фактично є діями, що являють собою безпосередню небезпеку для неї самої, оскільки за висновком лікарів-психіатрів особа потребує такого лікування.

При вирішенні даної справи суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07, де суд зазначив, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа є психічно хворою (висновок комісії лікарів -психіатрів).

Психічний розлад ОСОБА_4 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що вона може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для неї самої, так і для оточуючих.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень лікаря щодо необхідності лікування ОСОБА_4 саме в стаціонарних умовах.

Зважаючи на наявність у ОСОБА_4 тяжкого психічного розладу, відмову від добровільного лікування, та вчинення дій, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, примусова госпіталізація ОСОБА_4 до психіатричного стаціонару є доцільною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява лікаря-психіатра КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева» ОСОБА_3 про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_4 підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 10,13, 259, 263 , 339-342,430 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Заяву лікаря-психіатра Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева ОСОБА_3 про примусову госпіталізацію до психіатричного стаціонару ОСОБА_4 – задовольнити.

Госпіталізувати в примусову порядку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 до психіатричного стаціонару Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заявник: Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім.О.Ф. ОСОБА_5 (місце знаходження: м. Полтава вул. Медична, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 01999075).

ОСОБА_4(місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) .

Головуючий А.В.Антонов

ОСОБА_8 ОСОБА_1

ОСОБА_2