Постанова № 80960859, 05.04.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3051/19 2-а/335/94/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Жечевої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника-адвоката Козлова Олександра Юрійовича до інспектора роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України лейтенанта поліції Власенко Павла Олеговича, Департаменту патрульної поліції України, третя особа Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції України, про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України лейтенанта поліції Власенко Павла Олеговича, Департаменту патрульної поліції України, про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вимог позивач зазначив наступне.

17.02.2019 року лейтенантом поліції Власенко Павло Олегович винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КпАП України ОСОБА_1. та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №924889 від 17.02.2019 року час складання 06:01:38 отримана ОСОБА_1 поштою 07.03.2019 року, а тому просиу суд поновити строк на оскарження зазначеної постанови, як пропущеного з поважних причин.

Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи транспортним засобом HUNDAI ACCENT НОМЕР_1 о 05:55:36 у м. Запоріжжя, вул. Космічна, 140, яке на думку відповідача виразилося в тому що, нібито не подав світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.6 ПДР-Порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху. На ОСОБА_1 відповідачем накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Разом із тим, жодних порушень з боку ПДР в тому числі п. 9.2.6 з боку ОСОБА_1 17.02.2019 року не було. У порушення вимог ст. 279 КпАП України при проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський не представився, не роз`яснив ОСОБА_1 його права передбачені ст. 268 КпАП України, не заслухав його пояснень, не досліджував докази, не надав можливості заявити клопотання та скористатися правовою допомогою. Поліцейський взагалі провів розгляд справи без ОСОБА_1 (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), знаходячись під час розгляду у приміщенні стаціонарного посту, а ОСОБА_1 на вулиці в автомобілі. Взагалі виходячи з постанови лейтенанту поліції Власенко П.О. для того, щоб зупинити автомобіль під керуванням ОСОБА_1, представитися, пояснити причину зупинки, перевірити наявність документів на автомобіль та водійського посвідчення, виконати всі вимоги нормативно-правових актів, які регулюють розгляд ним справи про адміністративне правопорушення, в тому числі роз'яснити права, підготуватися до розгляду справи тощо, винести постанову пожадобилось лише 6 хвилин 2 секунди (порушення 05:55:36 постанову винесено 06:01:38, що на мою думку неможливо виконати за такий час. Своїми діями, поліцейський грубо порушив вимоги ст.ст.245, 268, 278,279 КУпАП.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною та безпідставною, винесеною з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому просив суд поновити строк на оскарження постанови від 17.02.2019 ЕАВ№ 924889, визнати дії інспектора при складанні постанови незаконними, визнати незаконною та скасувати постанову від 17.02.2019 року, серії ЕАВ№ 924889 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 425,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП., стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року відкрито провадженні у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особа Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції України.

У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі на підставах викладених у позовній заяві і просить його задовольнити.

У судове засідання відповідачі не з'явилися, про час місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надано.

У судове засідання третя особа не з'явилася, про час місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надано.

Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як зазначено у постанові про адміністративне правопорушення від 17.02.2019 року серії ЕАВ № 924889 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом HUNDAI ACCENT НОМЕР_1 о 05:55:36 у м. Запоріжжя, вул. Космічна, 140, не подав світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.6 ПДР-Порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 425,00грн.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що її винесено 17.02.2019 року, однак даних про вручення копії постанови ОСОБА_1 у день її складання у постанові не зазначено, а згідно до копії конверту та роздруківки з сайту Укрпошта (а.с. 6, 6 зв.) копія оскаржуваної постанови отримана ОСОБА_1 поштою 07.03.2019 року, позов подано до суду 14.03.2019 року (копія конверту).

Дійсно, з фактом складання постанови позивач був обізнаний у день її складання, однак час ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови поштою 07.03.2019 року свідчать про наявність правових підстав для висновку щодо поважності причин пропуску процесуального строку, а тому вважає можливим поновити йому пропущений строк на звернення до адміністративного суду із позовом.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, відповідачем не спростовані письмові пояснення позивача які були долучені до матеріалів справи, про те що позивач не подав світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Не спростовані також і доводи позивача про недотримання прав позивача при складенні оскаржуваної постанови.

Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху,

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що при винесенні постанови інспектором не доведено як об'єктивної сторони правопорушення так і вини позивача у вчиненні правопорушення; оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими, а тому, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП і визнає, що дії відповідача під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають вимогам ст.ст.245,251,280 КУпАП.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого дана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними при притягненні позивача до адміністративної відповідальності задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова ЕАВ № 924889 від 17.02.2019, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії відповідача щодо її винесення.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин першої та другої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно з ч.ч.1, 3, 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Козловим О.Ю. укладено договір № 03/03/19 від 07.03.2019 про надання позивачу юридичних послуг (правової допомоги).

Згідно з актами виконаних робіт від 14.03.2019 адвокат Козлов О.Ю. надав позивачу послуги на суму загальним розміром 1482 грн. 00 коп.

Указані послуги позивач оплатив відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 01/03/03/19 від 14.03.2019 року.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 370,50 грн. (741грн./2). Кошти у розмірі 741 грн. як передплата за надання правової допомоги в одному судовому засіданні суд у розподіл судового збору не включаються, оскільки судове засідання у цій справі не проводилося і підстав для ї стягнення суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника-адвоката Козлова Олександра Юрійовича, задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі серії ЕАВ№ 924889 від 17.02.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В частині вимог про визнання дій інспектора протиправними, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 370,50 (триста сімдесят) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 05.04.2019 року.

Суддя : Ю.В. Апаллонова