Рішення № 80956250, 01.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11879/18

Провадження № 2/201/961/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації права власності, скасування присвоєння реєстраційного номеру, зобов’язання вчинити певні дії, визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_3 щодо здійснення державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж №1 у дворі домоволодіння 26 по пров. Прилуцькому у м. Дніпрі, визнання протиправним рішення державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_3 щодо присвоєння реєстраційного номеру 1464290912101 гаражу № 1 у дворі домоволодіння 26 по пров. Прилуцькому у м. Дніпрі, скасування державної реєстрації права власності на гараж № 1 у дворі домоволодіння № 26 по пров. Прилуцькому у м. Дніпрі за ОСОБА_2, проведену державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_3, скасування присвоєння реєстраційного номеру 1464290912101 гаражу № 1 у дворі домоволодіння 26, по пров. Прилуцькому, у м. Дніпрі, зобов’язання внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування державної реєстрації права власності на гараж № 1, у дворі домоволодіння № 26, по пров. Прилуцькому, у м. Дніпрі та присвоєння йому реєстраційного номера, скасування державної реєстрації права власності на гараж № 1, у дворі домоволодіння № 26, по пров. Прилуцькому, у м. Дніпрі за ОСОБА_6, скасування державної реєстрації права власності на гараж № 1, у дворі домоволодіння № 26, по пров. Прилуцькому, у м. Дніпрі за ОСОБА_4, визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від 22 лютого 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за номером 123, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 39819142 від 22 лютого 2018 року.

Позивач в своєму позові посилався на те, що він є власником 32/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Прилуцький, буд. 28. До складу даного домоволодіння входить гараж (літ. – Е), який з’єднаний єдиною боковою стіною та спільним дахом з залізобетонних плит з гаражем, який знаходиться на території сусіднього домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Прилуцький, буд. 26. Право власності на даний гараж було незаконно зареєстроване державним реєстратором ОСОБА_3 за ОСОБА_2, як на окрему будівлю з окремою адресою, а насправді частина зазначеної будівлі є власністю позивача. Даний гараж являє собою приміщення у боксі, який складається з трьох гаражів: гаражу власників домоволодіння № 28, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Прилуцький, гаражу незаконно, зареєстрованого за ОСОБА_2 та гаражу, що належить іншому власнику. Всі три гаражі є складовими частинами складної речі особливістю якої є те, що гараж позивача може бути самостійним об’єктом, оскільки має свої власні стіни. З огляду на вищевикладене, державний реєстратор ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своїми діями порушили право власності позивача шляхом оформлення права власності за останньою на частину належного йому майна. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, новим власником гаражу №1 у будинку № 26, по пров. Прилуцькому, у м. Дніпрі, є ОСОБА_4, після продажу йому цього гаражу третьою особою ОСОБА_6 Даний гараж був переданий ОСОБА_4 в іпотеку третій особі ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки. Враховуючи викладене, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Його представником до суду надана заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.195).

Відповідач державний реєстратор Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином. Її представником до суду надана заява про розгляд справи за її відсутності. В письмовому зверненні на адресу суду зазначено, що відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні (а.с.198).

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд в їх задоволенні відмовити. У відзиві на позов вказав, що він є добросовісним та законним власником гаражу № 1, у будинку № 26, по пров. Прилуцькому, у м. Дніпрі, якій він придбав. На час придбання гаражу він не знав та не міг знати про будь-які порушення, що могли мати місце при реєстрації права власності на майно на попередніх власників. Вказував, що належний йому гараж ніколи не належав позивачу. Відтак, здійснення реєстраційних дій щодо права на цей гараж, подальше придбання гаражу та передання його в іпотеку, не може впливати на права позивача (а.с.102-105).

Представником відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_9 до суду надана заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.196).

Треті особи Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 15 січня 2018 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_3 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на гараж, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Прилуцький, гараж 1, зазначеного у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 січня 2018 року, індексний номер 111014758, у графі «опис об’єкта» - гараж №1 у дворі будинку № 26 по пров. Прилуцькому.

На час розгляду справи власником гаражу № 1 у дворі будинку № 26 по пров. Прилуцькому у м. Дніпрі є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу 1/2 частини гаража, серія та номер 104 від 14 лютого 2018 року та договору купівлі продажу 1/2 частини гаража, серія та номер 116 від 16 лютого 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (а.с.12-24).

22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстровано відомості про іпотеку гаража №1 у дворі будинку № 26, по пров. Прилуцькому, у м. Дніпрі на підставі договору іпотеки серії та номер 123 від 22 лютого 2018 року, посвідченого тим же нотаріусом; іпотекодержержатель – ОСОБА_7. У зв’язку з цим накладено обтяження у вигляді заборони відчуження вказаного гаражу.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 32/100 частин домоволодіння 28, розташованого у м. Дніпрі, пров. Прилуцький. До складу домоволодіння входить гараж (літ Е), який межує з гаражем № 1 у дворі будинку №26, по пров. Прилуцькому.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Втім, позивачем не надано доказів того, що здійснення дій з реєстрації права власності на гараж у дворі будинку № 26, по пров. Прилуцькому у м. Дніпрі порушує його права як співвласника домоволодіння 28, розташованого у м. Дніпро, пров. Прилуцький.

У матеріалах справи відсутні підтвердження того, що гараж у дворі будинку № 26 по пров. Прилуцькому у м. Дніпрі коли-небудь частково або повністю належав позивачу або входив до складу домоволодіння, співвласником якого він є.

Зазначені позивачем підстави позовних вимог щодо того, що гараж літ. Е, який входить до складу домоволодіння 28 по провулку Прилуцькому та спірний гараж у дворі будинку 26 по провулку Прилуцькому, а також третій гараж, що належить іншому власникові, є частинами єдиного майнового комплексу(боксу), який складається з трьох гаражів що мають спільні стіни та плити перекриття, оцінюється судом критично, оскільки не підтверджені відповідними доками, а також спростовуються ствердженням самого позивача щодо можливості належного йому гаражу Е у домоволодінні 28 по провулку Прилуцькому бути самостійним об’єктом, оскільки цей гараж має свої власні стіни.

Крім того, сама по собі наявність суміжних опорних конструкцій та засобів перекриття його гаражу не може породжувати права власності позивача на сусідні об’єкти, що виключає їх повернення у власність позивача у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем не доведено порушення його прав укладанням договору іпотеки, про визнання якого недійсним він заявляє вимогу. Відповідно, при визнанні договору недійсним майнові інтереси позивача відновлені не будуть, права на отримання будь-чого в результаті проведення реституції позивач також не матиме, оскільки він не є стороною правочину. Тож суд приходить до висновку про те, що позивач не є заінтересованою стороною в розумінні ст. 215 ЦК України.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у ділових стосунках та інформацію щодо наявного в їх власності майна, оскільки дані правовідносини не є забороненими.

ОСОБА_4 набув право власності на належних правових підставах. Вимогу про визнання недійсними правочинів, на підставі яких спірний гараж перебуває у власності останнього в даному позові не заявлено.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної та юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації права власності, скасування присвоєння реєстраційного номеру, зобов’язання вчинити певні дії, визнання недійсним договору іпотеки задоволенню не підлягають

Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 9, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації права власності, скасування присвоєння реєстраційного номеру, зобов’язання вчинити певні дії, визнання недійсним договору іпотеки відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев