Рішення № 80955394, 04.04.2019, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/192/18

Провадження № 2/172/17/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2019 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В

23.02.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.04.2008 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати відповідачу кредит у сумі 8000,00 грн. Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Кредитор свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак останній, в порушення умов договору, свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31.12.2017 року утворилася загальна заборгованість за кредитом з урахуванням штрафних санкцій у сумі 116 460,05 грн.

Ухвалою судді від 14.03.2018 року справу прийнято до свого провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

03.05.2018 року провадження у справі зупинено у зв’язку зі смертю відповідача ОСОБА_4, померлої 04 квітня 2018 року до залучення до участі у справі її правонаступників.

14.11.2018 року провадження у справі поновлено та ухвалою суду від 28.11.2018 року первісного відповідача замінено його спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтримав позовні вимоги, не заперечував проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчить розписка представника відповідачів. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи у їх відсутність не скористалися та не повідомили суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у загальному порядку не подали.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

У ході судового розгляду встановлено, що 29.04.2008 року публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк» укладено договір б/н з ОСОБА_4 Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати відповідачеві кредит у сумі 8000,00 грн. Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання та здійснювати інші платежі відповідно до умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. Кредитором у повному обсязі та належним чином виконано свої зобов’язання.

Позичальник станом на 31.12.2017 року має заборгованість перед кредитором в сумі 116 460 грн. 05 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 7 208,11 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 99 568,13 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3 900,00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг – 250,00 грн. (фіксована частина), 5 533,81 грн. (процентна складова).

В ході розгляду справи позичальник ОСОБА_4 померла 04 квітня 2018 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 171, складеним Васильківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області 06.04.2018 року.

Відповідно до інформації завідувача Васильківської держнотконтори Дніпропетровської області від 28.11.2018 року після померлої ОСОБА_4 в нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 405/18 від 18.09.2018 року та спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, склад спадщини невідомий.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Зі змісту зазначених норм видно, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз’яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов’язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року позивачу надано строк для подання доказів у справі, а саме інформації про те, яке саме майно належало ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент її смерті - 04 квітня 2018 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб’єкта, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка є відкритою та загальнодоступною.

Однак, позивачем не виконано ухвалу суду та надано клопотання про направлення судом запитів з метою встановлення спадкоємців та спадкового майна, в задоволенні якого ухвалою суду від 20.03.2019 року відмовлено з підстав того, що до клопотання не додано жодного доказу неможливості отримання доказів позивачем, а також що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав є відкритою, загальнодоступною та платною.

20.03.2019 року представником позивача надано заяву про направлення до суду найближчим часом клопотання про встановлення спадкової маси, однак станом на день розгляду справи вказане клопотання до суду не надійшло та ухвала суду про надання позивачем доказів не виконана.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором б/н від 29.04.2008 року, оскільки позивачем, не зважаючи на відкритість реєстрів нерухомого майна, не надано доказів щодо наявності спадкової маси, її вартості, яку прийняли спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті боржника ОСОБА_4, в зв’язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1268-1270, 1281, 1282, 1297 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк