Рішення № 80954323, 05.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1200/19

Провадження № 2/127/178/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Дернової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за Договором про надання кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за Кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 12.01.2011 року між ПАТ «Альфа – Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №500197459, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 46536 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17% річних, строком до 13.01.2014 року. У зв’язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору відповідачем ОСОБА_2, станом на 23.12.2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 61149,45 грн., з яких 33552,23 грн. – заборгованість за кредитом, 7497,22 грн. – заборгованість по процентах, 11400 грн. – заборгованість по комісії, 8700 грн. – заборгованість по штрафам.

23.12.2013 року між ПАТ «Альфа – Банк» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» був укладений Договір факторингу №2013-1, відповідно до умов якого Клієнт за плату відступив Фактору, а Фактор набув належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору; сторони погодилися, що до Фактора перейшли всі права, які належали Клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісії, неустойки, що передбачені умовами основних договорів; право вимоги, що відступилося згідно даного Договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належало Клієнту. Таким чином, внаслідок укладення Договір факторингу №2013-1 відбулася заміна кредитора, а саме ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» набуло статусу нового кредитора – стягувача за Кредитним договором №500197459 від 12.01.2011 року, укладеного між ПАТ «Альфа – Банк» та ОСОБА_2.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 61149,45 грн. за Кредитним договором №500197459 від 12.01.2011 року та судовий збір у розмірі 1762 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками, було надіслано відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням на адресу реєстрації, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Правовідносини сторін ґрунтуються на вимогах ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 12.01.2011 року між ПАТ «Альфа – Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №500197459, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 46536 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17% річних, строком до 13.01.2014 року; платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим Договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком №1 до цього Договору та його невід’ємною частиною (а.с. 24-30).

Як вбачається із Розрахунку заборгованості (а.с. 46), у зв’язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_2, станом на 23.12.2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 61149,45 грн., з яких 33552,23 грн. – заборгованість за кредитом, 7497,22 грн. – заборгованість по процентах, 11400 грн. – заборгованість по комісії, 8700 грн. – заборгованість по штрафам.

Однак, суд не у повній мірі погоджується з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.46) та зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що призначення комісії – за вчинення дій (надання послуг), відмінних від дій, вказаних у п. 3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому підстави для стягнення комісії у розмірі 11400 грн. відсутні.

23.12.2013 року між ПАТ «Альфа – Банк» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» був укладений Договір факторингу №2013-1, відповідно до умов якого Клієнт за плату відступив Фактору, а Фактор набув належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору; сторони погодилися, що до Фактора перейшли всі права, які належали Клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісії, неустойки, що передбачені умовами основних договорів; право вимоги, що відступилося згідно даного Договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належало Клієнту. Таким чином, внаслідок укладення Договір факторингу №2013-1 відбулася заміна кредитора, а саме ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» набуло статусу нового кредитора – стягувача за Кредитним договором №500197459 від 12.01.2011 року, укладеного між ПАТ «Альфа – Банк» та ОСОБА_2 (а.с. 5-15).

На підставі вищезазначеного, суд дійшов до висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов’язань, а саме випливають з договору кредиту, встановив, що права позивача відповідачем ОСОБА_2 порушені частково, а тому вони підлягають частковому захисту, тобто позов підлягає частковому задоволенню та слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за Кредитним договором №500197459 від 12.01.2011 року у розмірі 49749,45 грн., з яких 33552,23 грн. – заборгованість за кредитом, 7497,22 грн. – заборгованість по процентах, 8700 грн. – заборгованість по штрафам.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» 1556,01 грн. судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (позов задоволено на 81 %).

Керуючись ст. 13, 81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 512. 514, 516, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за Кредитним договором №500197459 від 12.01.2011 року у розмірі 49749,45 грн. (сорок девять тисяч сімсот сорок дев’ять грн. 45 коп.), з яких 33552,23 грн. – заборгованість за кредитом, 7497,22 грн. – заборгованість по процентах, 8700 грн. – заборгованість по штрафам.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» 1556,01 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (м. Київ, бульвар В.Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221).

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

СУДДЯ: