Рішення № 80953771, 28.03.2019, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2083/16-ц

Провадження № 2/132/46/19

РІШЕННЯ

Іменем України

28.03.2019 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

за участі прокурора Бондарук І.А.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом Заступника прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Вінницької області в межах повноважень, наданих йому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Вінницької обласної Ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Позов мотивовано тим, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області по справі №132/269/16-к від 27.04.2016 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження №12014020000000091 від 03.04.2014 року відносно ОСОБА_2 закрито. 05.05.2016 року ухвала набула законної сили. Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

В зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх службових обов’язків державі в особі: Вінницької обласної Ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області завдано матеріальну шкоду в розмірі 505473,84 грн., яку остання у добровільному порядку відмовляється відшкодувати. За вказаних обставин заступник прокурора Вінницької області звернувся в суд з даним позовом.

01.08.2017 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Калинівка, вул. Покришкіна,4/21 Вінницької області на користь Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради та Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області шкоду завдану злочином в сумі 505473,84 грн. та 5054,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

11.08.2017 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на рішення суду від 01.08.2017 року. Згідно ухвали апеляційого суду Вінницької області від 23.10.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 01.08.2017 року залишено без змін.

15.11.2017 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 01.08.2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23.10.2017 року. Згідно постанови Верховного Суду від 28.03.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 01.08.2019 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23.10.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурор Бондарук І.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів наведених у позові.

В судове засідання представник Вінницької обласної ради не з’явився, проте в матеріалах справи наявне клопотання голови обласної ОСОБА_3 Олійника, згідно якого останній позов підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути за відсутності представника обласної Ради.

Представник Калинівської районної ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату розгляду справи.

Представник Павлівської сільської ради – сільський голова ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідачка ОСОБА_2 та її адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні подали заяву відповідно до якої просять у задоволені позову Заступника прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням відмовити внаслідок спливу строків позовної давності. Заява мотивована тим, що згідно ухвали Калинівського районного суду від 27.04.2016 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито, а її звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

В липні 2016 року заступник прокурора Вінницької області в Інтересах держави в особі: Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 01.08.2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23.10.2017 року, даний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області шкоду завдану злочином в сумі 505473,84 грн. та 5054,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 01.08.2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23.10.2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також в постанові Верховного Суду зазначено, що судами не було враховано, що вирішуючи даний спір необхідно було керуватися нормами трудового законодавства. Так ст. 3 КЗпП України передбачає, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб,які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Статтею 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП України).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності її притягнення.

Зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки начальника Калинівського районного відділу земельних ресурсів Вінницької області, а згодом виконуючого обов'язки начальника відділу земельних ресурсів у Калинівському районі Вінницької області, з грудня 2006 року по 31 серпня 2007 року неналежно виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого ПП «Власта Плюс» отримало в оренду земельну ділянку площею 14,7361 га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, з порушенням земельного законодавства, а саме без обов'язкового нарахування втрат лісогосподарського виробництва на суму 505 473 грн. 84 коп. Зазначене призвело до несплати ПП «Власта Плюс» вказаної суми в дохід держави при фактичному вилученні з державної власності у користування підприємству земель лісового фонду площею 10, 5543 га.

Цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Що стосується позовних вимог про відшкодування шкоди ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються такождо трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Оскільки прокурор посилається в позові, що відповідач ОСОБА_2 має відшкодовувати шкоду, завдану державі в особі, у тому числі органу, в якому відповідачка працювала, то вона має нести, у разі доведеності, відповідальність за шкоду завдану при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Статтею 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками " із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 12 (v0012700-97) від 03.12.1997року) зазначено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП (322-08) річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Статею 233 КЗпП України визначено строки для звернення до суду за вирішенням трудових спорів, а саме частиною третьою передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди заподіяної підприємству, установі, органазації встановлюється строк один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Таким чином, строк звернення до суду про відшкодування шкоди відповідачкою ОСОБА_2 врегульовано КЗпП України, а саме один рік.

Так судом встановлено, що вина відповідачки ОСОБА_2 за порушення нею службових обов'язків, які мали місце з грудня 2006 року по серпень 2007 року, доведена, крім ухвали суду у кримінальному провадженні від 27 квітня 2016 року, також і доказами, про які були відомі Павлівській сільській раді Калинівського району Вінницької області у 2006-2007 роках, коли затверджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте з позовом прокурор звернувся через 10 років, у липні 2016 року, тобто прокурором пропущений річний строк для звернення до суду.

Посилання прокурора, що строк позовної давності розпочався з часу набрання законної сили ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27.04.2016 року відповідно до якої відповідачка ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнала повністю, не може бути прийняте судом, оскільки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по даному кримінальному провадженні внесені лише 03.04.2014 року, тобто через 8 років з часу коли Павлівській сільській раді Калинівського району Вінницької області стало відомо про завдану шкоду, а звернувся з позовом до суду через 10 років.

День внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопоручення чи ухвалення судом ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності не може вважатися початком перебігу строку для звернення до суду, оскільки днем виявлення шкоди cлід вважати день коли Павлівській сільській раді Калинівського району Вінницької області стало відомо про наявність шкоди завданої працівником, тобто починаючи з 2006 року.

Крім того, вищевказані обставини зазначені в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги заяву відповідачки ОСОБА_2 про застосування строків позовної дасності суд вважає, що прокурором пропущений строк для звернення до суду про стягнення з ОСОБА_2 шкоди завданої при виконанні трудових обов'язків, у зв'язку з чим в задоволені позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 134, 233 КЗпП України, ст.ст. 81, 89, 141, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Заступника прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради, Калинівської районної ради Вінницької області, Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням – відмовити внаслідок спливу строків позовної давності.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В зв'язку з проголошенням в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини рішення суду, суд повідомляє, що повний текст рішення складено 05 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: