Рішення № 80953402, 27.03.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2019 р. Справа № 924/944/17

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., при секретарі судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до Федерації професійних спілок Хмельницької області, м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - підприємство "Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький

про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 23.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - довіреність № 02-14-1440 від 23.10.18р.

відповідач: ОСОБА_2 - довіреність № 01-19-12 від 14.01.19р.

третя особа: ОСОБА_3 - директор

Рішення приймається 27.03.2019р., оскільки в судовому засіданні 25.03.2019р. постановлялася ухвала про оголошення перерви.

В судовому засіданні відповідно до 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Хмельницька міська рада звернулася з позовом до Федерації професійних спілок Хмельницької області про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.02.2018 року позов було задоволено. Скасовано свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2018р. рішення господарського суду Хмельницької області від 12.02.2018 року змінено, викладено його резолютивну частину в редакції, відповідно до якої позов задоволений частково: вирішено Свідоцтво скасувати в частині належності Відповідачу права власності на їдальню, а в задоволенні решти позову відмовити.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2018р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 12.02.2018р. у справі №924/944/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Суд касаційної інстанції під перегляду судових рішень по справі №924/944/117 у пунктах 20, 21, 22 постанови дійшов висновку, що суди в оскаржуваних рішеннях, визнавши поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності з посиланням на виникнення у позивача підстав звернутись із вимогами про скасування Свідоцтва у цій справі лише після прийняття позивачем рішення від 22.03.2017 № 25, неправильно застосували норми статті 256 ЦК України, помилково вважаючи день прийняття цього рішення моментом, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушене право, від якого бере початок перебіг строку позовної давності, а тому вказаний висновок судів про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності є помилковим та зробленим без дослідження зібраних у справі доказів.

Дійшовши цього висновку, Верховний Суд частково погодився з аргументами скаржника (пункти 9, 11, 15 постанови) в тій частині, у якій скаржник стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій обставин, встановлених судовими рішеннями у справі № 924/648/13, та в тій частині, що стосується виникнення у позивача права звернутись за захистом порушеного права за вимогами у цій справі та поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності.

В п. 25 постанови ВС зазначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України).

ОСОБА_4 витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018р. справу №924/944/17 передано на новий розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.12.2018р. справу №924/944/17 прийнято до провадження, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 16 січня 2019 р.

16.01.2019р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 06.02.2019 року,

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.02.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

06.02.2019р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 924/944/17, призначено справу до судового розгляду по суті на 25 березня 2019р.

25 березня 2019р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 27 березня 2019 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач, Хмельницька міська рада, звернувся до суду з позовом до Федерації професійних спілок Хмельницької області з вимогою скасувати свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року, зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729.

В обґрунтування позову зазначає, що виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. прийнято рішення № 223-А „Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна”, а саме про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. На підставі вищезазначеного рішення виконавчого комітету Федерації профспілок Хмельницької області 28.03.2000р. видано свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55.

Однак, як вказує позивач, 28.01.2015р. територіальній громаді міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Хмельницькою міською радою 22.03.2017р. прийнято рішення № 25 „Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А”, яким скасовано рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А „Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна” в частині оформлення права власності на їдальню по вул. Соборній, 55.

Разом з тим, рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.06.2017р. по справі №924/379/17 у позові Федерації профспілок Хмельницької області до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії Хмельницької міської ради від 22.03.2017р. № 25 "Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 №223-А" відмовлено, а постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2017р. рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2017р. залишено без змін.

Крім того, позивачем було подано заяву від 15.01.2018 р., в якій останній наголошував, що у випадку якщо суд буде вважати, що має місце порушення Хмельницькою міською радою строку позовної давності для подання даного позову до суду, керуючись ч.5 ст. 267 ЦК України, просив: визнати причини пропуску строку для подання позову про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 р., зареєстроване в реєстраційній книзі за №729 поважними; поновити строк для подання позову про скасування вказаного вище свідоцтва.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях позов підтримав в повному обсязі, наполягає на його задоволенні.

Повноважні представники відповідача у судовому засіданні заперечують проти даного позову.

У поясненнях від 09.01.2019р. відповідач зазначає, що безпідставні висновки щодо належності спірного майна до комунальної власності на підставі рішення 36-ї сесії міської ради від 30.04.2014р. № 14, а також рішень судів у справі № 924/379/17 «Про визначення протиправним та скасування рішення 13 сесії міської ради від 22.03.2017 р. № 25 «Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 р.№223-А».

Щодо позовної давності, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 06.11.2018 р. по справі № 924/944/17 зазначає, що помилково вважати, що день прийняття Хмельницькою міською радою рішення від 22.03.2017р. є моментом, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушене право, від якого бере початок перебіг строку позовної давності.

Щодо перебування спірного майна в комунальній власності зазначено, що відповідно до нормативних актів передбачалося передачу майна провести на підставі актів і розподільчих балансів. Тобто, для належного обґрунтування свого рішення, в тому числі і дати виникнення права власності, Хмельницькій міській раді необхідно було б подати на розгляд суду складений акт передачі до комунальної власності державного майна, в т.ч. спірного приміщення по вул. Соборній, 55. Крім того, передача індивідуально визначеного майна між підприємствами, установами, організаціями державної і комунальної форм власності має відбуватись на підставі відповідних актів з подальшим прийняттям його на бухгалтерський облік. Отже, відповідно до чинного законодавства нерухоме спірне майно, як основні засоби повинно було обліковуватися позивачем по бухгалтерському обліку. Проте, докази щодо прийняття на облік, або передачу в установленому порядку спірного майна відсутні.

Наголошує на тому, що відповідно до Державного акта на право постійного користування, записаного в книзі записів державних актів з ХМ № 699, на підставі рішення виконкому міської ради від 13.02.1997 р. № 1417 власником земельної ділянки площею 0,14 га, на якій знаходиться 3-х поверхова прибудова їдальні з навчальними аудиторіями, являється Підприємство «Навчально-культурний центр «Побужжя» Федерації профспілок області» і яка сплачує земельний податок в порядку визначеному законодавством.

Також відповідач стверджує, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину - скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55, необхідно встановити, зокрема, з яких підстав заявлені позовні вимоги та чи наявні правові підстави його недійсності. Даний спірний правочин, не є таким, що порушує публічний порядок, в зв'язку з чим він не може бути визнаний недійсним, так як відсутні правові підстави про визнання його недійсним.

На думку відповідача, рішення виконкому від 23.03.2000 р. № 223-А прийняте у відповідності до ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» та Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 р. № 121 і підстав для його скасування не вбачається.

У відповіді на пояснення від 16.01.2019р. позивач зазначає, що підставою для повернення справи на новий розгляд Верховний Суд зазначив у своїй постанові не дослідження норми статті 256 ЦК України.

Хмельницькою міською радою у даній справі було подано обґрунтування поважності пропуску причин строку позовної давності, у яких міська рада наголошує на тому, що підстава для скасування оскаржуваного свідоцтва з’явилась лише внаслідок прийняття міською радою рішення тринадцятої сесії №25 від 22.03.2017 року.

Посилаючись на постанову ВГСУ від 21.11.2017 у своїй по справі № 924/379/17 наголошує на тому, що реєстрація у 2015 році права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Ради мала наслідком юридичне припинення правовідносин, які пов'язані з правом власності позивача на спірне майно. Відповідно, спірне рішення ради, прийняте у 2017 році, не могло порушити майнові права або охоронювані законом інтереси позивача, за їх відсутності. Оскаржуване в даній справі свідоцтво є фактично похідним документом, яке видається на підставі відповідного рішення ради, тому підстава для скасування такого свідоцтва виникає з моменту скасування відповідного рішення ради як підстави для його видачі. У даному випадку ці дві обставини є нерозривно пов'язані. Верховний Суд України у постанові у справі №6-20цс14 від 19.03.2014 року вказав, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Враховуючи зазначене, у Хмельницької міської ради можливість реалізувати своє право шляхом подання позову у даній справі виникла лише після скасування підстави видачі свідоцтва про право власності.

Третя особа в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує.

У поясненнях від 16.01.2019р. представник третьої особи зазначає, що позовною вимогою є скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000 року. Як вбачається із свідоцтва, воно видане на цілісний майновий комплекс «гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею», який включає в себе гуртожиток на 140 місць та прибудову їдальні. Позивач посилається на рішення Хмельницької міської ради № 25 від 22.03.2017 року «Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 року № 223-А», яким скасовано рішення виконкому в частині оформлення права власності на їдальню по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області, в справах № 16/2/6/71-Н і 924/648/13 право власності Федерації профспілок Хмельницької області на гуртожиток ніким під сумнів не ставилось.

Стверджує, що строк пред'явлення даного позову закінчився до набрання чинності ЦК України, а тому, ще 27 березня 2001 року сплив строк позовної давності для звернення Хмельницької міської ради з позовом про скасування свідоцтва про право власності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012р. у справі № 16/2/6/71-Н відмовлено у позові Фонду державного майна України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - колективного підприємства "Їдальня № 33" до Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980р., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55; скасування державної реєстрації права власності, здійсненої комунальним підприємством "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі від 28.03.2000р. за № 729; визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013р. дане рішення залишено без змін.

При цьому зазначеними судовими рішеннями встановлено, що 24.03.1971р. виконкомом Хмельницької міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за № 90 „Про відведення земельної ділянки обласній Раді професійних спілок по вул. Лібкнехта під будівництво приміщення професійних курсів”.

В 1975 році, на замовлення Хмельницької обласної ради профспілок, за погодженням Укрпрофради (Федерація професійних спілок України) розпочато будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць (копія проекту плану капітального будівництва по Хмельницькій обласній Раді профспілок на 1975 рік.

Закінчене будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць по вул. К.Лібкнехта, 55 в м. Хмельницькому та прийнято в експлуатацію згідно акту Державної приймальної комісії від 30.11.1976р., який затверджено рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 03.12.1976р. № 301.

Рішенням Хмельницького міськвиконкому № 33 від 04.08.1977р. надано дозвіл Хмельницькій обласній раді професійних спілок на будівництво їдальні на 140 місць зблокованої з будинком профкурсів по вул. Лібкнехта, 57.

Відповідно до Титульного списку вишукувальних і проектних робіт по Українській республіканській раді профспілок, довідок про фінансування УКБ Української республіканської ради профспілок за 1978, 1979, 1980 рік, Титулів початкового будівництва на 1979 рік і Титулу перехідного будівництва на 1980 рік, довідок про виконання плану введення об’єктів в експлуатацію в 1980 році, по об’єкту - прибудова до будівлі профспілкових курсів (їдальні і учбових аудиторій) на 140 місць в м. Хмельницькому план капіталовкладень по проектно-кошторисній документації складав 326,7 тис. руб., джерела фінансування - профбюджет ради профспілок на місці. Зокрема, на 1978 рік на проведення проектних робіт план капіталовкладень складав 9,0 тис. руб., виконано об’єм робіт на 8,0 тис. руб., профінансовано - 9,0 тис. руб.; на 1979 рік на будівництво план капіталовкладень складав 318,6 тис. руб., виконано об’єм робіт на 168,6 тис. руб., профінансовано 180,0 тис. руб.; на 1980 рік на будівництво план капіталовкладень складав 150,0 тис. руб., виконано об’єм робіт на 137,5 тис. руб., профінансовано 125,2 тис. руб.

Проектно-кошторисна документація затверджена Президією Хмельницької обласної ради профспілок 25.08.1978р. проектні роботи виконувала Хмельницька філія інституту „Гіпроцивільпромбуд”, а замовником будівництва виступав Відділ капітального будівництва Хмельницької облпрофради.

Будівництво об’єкту - прибудова до будівлі профспілкових курсів здійснювала будівельна організація БМУ „Цивільжитлобуд” комбінату „Хмельницькпромбуд”, що підтверджується копіями річних звітів про виконання планів будівельно-монтажних робіт за 1979, 1980 роки, архівною довідкою Державного архіву Хмельницької області № 62 від 21.02.2000р.

ОСОБА_4 з планом підрядної і промислової діяльності комбінату „Хмельницькпромбуд” на 1979 рік на будівництво виділено 250 тис. руб., в т.ч. Міненергомаш - 200 тис. руб., Мінавіапром -50 тис. руб..

ОСОБА_4 акту Державної приймальної комісії від 30.06.1980р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30.06.1980р. № 149/Г, закінчене будівництво прибудова їдальні профкурсів в м. Хмельницькому по вул. К.Лібкнехта, 57 було прийнято в експлуатацію.

Управлінням капітального будівництва „Вінницяноблсофпрофа” прибудова їдальні інвентарною вартістю 311462,83 руб. передана, а „Хмельницьким облсофпрофом” прийнята на баланс та зарахована до складу основних фондів, на що вказують наявні у справі авізо, зведений фінансовий звіт за 1980 рік та розшифровка руху основних фондів: графа „прийнято на баланс”.

Відповідно до довідки УКБ Укрпрофради, авізо УКБ Вінницької облпрофради, додатку до бухгалтерського звіту - Переліку введених в дію об’єктів і переданих експлуатаційним організаціям за 1980 рік, балансу станом на 01.01.1981р. прибудова до будівлі профкурсів (приміщення і обладнання їдальні) балансовою вартістю 314134руб., обладнання за переліком із 48 найменувань на суму 47742 руб.31коп. передано Хмельницькій обласній Раді профспілок.

Відповідно до постанови Секретаріату Хмельницької обласної ради профспілок від 23.07.1981р. (протокол № 7), складено акт, за яким облпрофкурси передали, а Хмельницький трест їдалень прийняв приміщення їдальні з інвентарем.

Передача приміщення їдальні підтверджується зведеним фінансовим звітом за 1980 рік, в якому зазначена сума у розмірі 314,1 тис. руб., яка вибула за звітний період.

Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 28.03.1983 року Хмельницький трест їдалень ліквідовано та створено Хмельницьке міське об’єднання громадського харчування управління громадського харчування Хмельницького облвиконкому (з правами правонаступництва).

Відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому № 204 від 1989 року, міське об’єднання громадського харчування ліквідовано з передачею його функцій Хмельницькому виробничо-торгівельному об’єднанню громадського харчування, в склад якого входили всі заклади громадського харчування м. Хмельницького та області, підпорядковані Міністерству торгівлі УРСР, в тому числі відомчі (на заводах, фабриках, в державних установах, навчальних закладах, школах, в організаціях і т. п.).

Відповідно до наказу Міністерства торгівлі УРСР від 21.11.1991 року за № 99 „Про передачу державного майна, що перебуває у віданні Міністерства торгівлі України, передано відомчі заклади закритої мережі громадського харчування відповідним організаціям, а підприємства відкритої мережі громадського харчування передано у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади.

Відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому № 22 від 19.02.1992 року, обласне виробничо-торгівельне об’єднання громадського харчування ліквідовано.

ОСОБА_4 рішення облвиконкому № 23 від 19.02.1992 року „Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів , міст обласного підпорядкування”, проведено розмежування державного майна, яке відноситься до комунальної власності, між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування (п. 1 рішення).

На виконання рішення облвиконкому № 23 від 10.02.1992 року, виконкомом Хмельницької міської ради 20.02.1992 року прийнято рішення № 55 „Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста”. Пунктом першим зазначеного рішення надано повноваження на прийняття для розпорядження в управління комунальною власністю міста відділам і управлінням міськвиконкому. Подальше розпорядження і користування комунальною власністю міста відділам і управлінням проводити з погодженням міськвиконкому згідно додатку № 1.

Відповідно до додатку № 1 до рішення № 55 від 20.02.1992 року, до складу підприємств, розпорядження і управління якими здійснювалось відділами і управліннями міськвиконкому, відносились і підприємства громадського харчування та неторгівельної діяльності, що входять до складу обласного виробничо-торгівельного об’єднання громадського харчування.

23.02.2000р. виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення № 223-А від 23.03.2000р. про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. В пунктах 2, 3 рішення зазначено: Бюро технічної інвентаризації підготувати свідоцтво про право власності і провести реєстрацію вказаних в п.1 об’єктів нерухомого майна; Управлінню житлово-комунального господарства посвідчити оформлені бюро технічної інвентаризації свідоцтва про право власності.

28.03.2000р. видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об’єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності.

Об’єкт за адресою вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за № 729.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015р. у справі №924/648/13 відмовлено прокурору міста Хмельницького в задоволені позову в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до: Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, Федерації професійних спілок Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Колективного підприємства “Їдальня №33” та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Федерації профспілок Хмельницької області: Федерації професійних спілок України, Підприємства “Навчально-культурний центр “Побужжя” Федерації профспілок Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, проте з інших підстав – через пропуск строку позовної давності. Постановою ВГСУ від 21.12.2016р. постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

28.01.2015р. територіальній громаді міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. Форма власності – комунальна.

ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 зареєстровано за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 32819546, виданого 28.01.2015р. державним реєстратором ОСОБА_5

Рішенням тринадцятої сесії Хмельницької міської ради від 22.03.2017р. № 25 “Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А” скасовано рішення виконавчого комітету від 23.03.2000р. № 223-А "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності на їдальню по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області.

З огляду на часткове скасування 22.03.2017р. рішення Виконавчого комітету, на підставі якого Федерації профспілок видано Свідоцтво – Хмельницька міська рада звернулася з позовом про скасування Свідоцтва від 28.03.2000р. про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, розташовані у м. Хмельницькому по вул.Соборній,55 та належні Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності. При цьому, не заперечуючи права Відповідача на гуртожиток профкурсів на 140 місць, однією з підстав Позивач зазначає відсутність практики часткового скасування свідоцтва.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу . У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту , який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин . Тобто потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає той спосіб захисту , який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 по справі № 925/1265/16 дійшла висновку, що під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

ОСОБА_4 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметом даного спору є скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Підставами позову зазначено невідповідність оспорюваного Свідоцтва актам цивільного законодавства та порушення у зв’язку з цим права власності Позивача на нерухоме майно щодо якого це Свідоцтво видане.

Одним з таких способів, як зазначено у п.4 ч.2 вказаної статті, є відновлення становища, яке існувало до порушення. Аналогічні приписи містить стаття 20 ГК України.

Так, вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно як документа, яким оформлено право власності, відповідають такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому статтею 16 Цивільного кодексу України, як відновлення становища, що існувало до порушення.

Саме у такий спосіб порушене право власності Позивача на спірне майно, в разі його наявності може бути захищено з метою відновлення становища, що існувало до порушення права і тому позивач повинен довести наявність у нього права, яке порушується внаслідок існування спірного свідоцтва.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Виходячи з норм ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України), визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).

ОСОБА_4 п. 1 статті 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_4 зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Матеріалами справи стверджується, що на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.02.2000 №223-А, 28.03.2000 року видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об'єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності. Об'єкт за адресою вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за №729.

В подальшому, рішенням тридцятої сесії Хмельницької міської ради від 22.03.2017 року №25 "Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000 року №223-А" скасовано рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №223-А від 23.03.2000 року.

Відповідно до ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_4 з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

З огляду на зазначене, судові рішення у справах №16/2/6/71-Н, №924/648/13 та №924/379/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а прийняте у даній справі рішення не може їм суперечити, обставини, встановлені у цих рішеннях, не потребують доказуванню.

Судовими рішеннями у справах №16/2/6/71-Н та №924/648/13, встановлено, що приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому з моменту передачі у 1992 році до комунальної власності - не вибувало із комунальної власності.

Так, суди, зокрема, дійшли висновку, що на момент прийняття Виконавчим комітетом 23.03. 2000р. рішення №223-А про оформлення за Федерацією профспілок права власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул.Соборній, 55, на підставі чого було видано оскаржуване у даній справі Свідоцтво – приміщення їдальні було передано до комунальної власності і тому вирішення питання про відчуження майна комунальної власності в силу ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування” належало до виключної компетенції міської ради.

Разом з тим, пунктом 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 09.06.1998р. (в редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) встановлено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, зокрема, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування. Реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.(п.1.7 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується судовими рішеннями у справах №906/648/13, №924/379/17, на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.02.2000р. №223-А – 28.03.2000р. видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об’єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності. Об’єкт за адресою вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації за Федерацією профспілок на праві колективної власності на підставі Свідоцтва про право власності, про що внесено запис до реєстрової книги за №729.

Разом з тим, матеріалами справи стверджується, що 28.01.2015р. територіальній громаді міста Хмельницького в особі міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 м2, яка знаходиться по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому. Форма власності – комунальна, а 22.03.2017р. рішенням №25 Міська рада частково скасувала рішення Виконавчого комітету від 23.03.2000р. №223-А “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна” щодо оформлення за Федерацією профспілок Хмельницької області права власності на їдальню по вул. Соборній, 55. Чинність зазначеного рішення Позивача підтверджена судовими рішеннями у справі №924/379/17р., а тому в силу статті 75 ГПК України ці обставини не потребують доказування.

З огляду на таке, судом звертається увага на часткову безпідставність заперечень відповідача щодо його прав посвідчених свідоцтвом. Крім того, рішення виконавчого комітету від 23.03. 2000р. №223-А “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна”, на підставі якого видано оспорюване Cвідоцтво на право власності, скасовано в частині одного з приміщень, а саме – їдальні.

Зважаючи на викладене, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на підставі акту органу місцевого самоврядування (рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради) не має статусу акта державного чи іншого органу, оскільки самостійно не породжує певних правових наслідків, а є лише похідним від зазначеного рішення документом, яким оформлюється право власності. Оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є правочином чи актом органу місцевого самоврядування, оскільки є документом, яким на підставі рішення органу місцевого самоврядування лише оформлюється (підтверджується) право власності і внаслідок його видання не відбувається виникнення, зміна чи припинення правовідносин, у зв’язку з чим питання правомірності видачі та дії цього свідоцтва безпосередньо залежить від законності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого свідоцтво видане.

Матеріалами справи стверджується, що 28.01.2015р. територіальній громаді міста Хмельницького в особі міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1720,9 м2, яка знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Соборна, 55, крім того, міською радою 22.03.2017р. частково скасовано правовстановлюючий документ, на підставі якого за відповідачем у 2000 році зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно і правомірність такого скасування підтверджена рішеннями у судовій справі №906/379/17.

При цьому, відповідно до статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, дія Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав. Державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.(ст.2 Закону). Частиною 2 статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статей 12 та 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” – державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі документів, перелік яких наведено в ч.1 цієї статті (правовстановлювальних документів). Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Зі змісту наведених норм вбачається, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

При цьому, положеннями ч.2 ст.12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” унормовано, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Отже, законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та не скасованим правовстановлювальним документам.

Як вбачається з матеріалів справи, правовстановлювальний документ, на підставі якого відповідачеві видано оспорюване Свідоцтво – скасовано лише в частині їдальні. Стосовно ж будівлі гуртожитку профкурсів на 140 місць рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.02.2000р. №223-А є чинним, а тому правові підстави для скасування Свідоцтва в цій частині відсутні. Крім того, позивач не довів обставин, за яких належність Відповідачеві будівлі гуртожитку профкурсів на 140 місць та чинність свідоцтва щодо цього майна порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи викладене, право позивача на звернення з позовом до відповідача підтверджене в частині одного з об'єктів речових прав, посвідчених спірним Свідоцтвом про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000року, тому обґрунтування позивача на відсутність практики часткового скасування свідоцтва, з огляду на те, що ним оформлено два об'єкти речових прав, судом оцінюється критично

Відповідачем 10.01.2018 року подано заяву про застосування строків позовної давності з посиланням на судові рішення у справі №924/648/13. Представник відповідача в судовому засіданні дану заяву підтримав повністю.

Судом враховується, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст.261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.76 ЦК УPCP).

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі УPCP (Глава 5 Розділу 1), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін. Так, відповідно до ст.ст.71,75,80 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

ОСОБА_4 зі ст.76 ЦК УРСР право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №924/944/17 при направленні справи на новий розгляд).

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі ж визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

ОСОБА_4 з п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста. Міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

З протоколу №7 засідання Хмельницького міськвиконкому від 23.03.2000р. вбачається, що при розгляді питання про оформлення права власності на приміщення їдальні за Федерацією професійних спілок Хмельницької області брали участь секретар міської ради та міський голова, який і підписав вказаний протокол та рішення від 23.03.2000р., на підставі та на виконання якого було видано оскаржуване свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

З огляду на зазначене, враховуючи, що спірне Свідоцтво від 28.03.2000р., видано на підставі рішення виконкома , яке підписане міським головою, який є посадовою особою територіальної громади міста, тому станом на 28.03.2000р., міська рада, в особі голови, повинна була бути обізнана у існуванні даного свідоцтво, а відповідно у порушенні свого права.

Також, обізнаність Хмельницької міської ради у 2000 році з порушенням своїх прав випливає з положень п.14 ч.4 ст.42 та ч.ч. 6, 7 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди міського голови з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Таким чином, міський голова є головною посадовою особою Хмельницької міської ради, який одночасно представляє міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з іншими суб'єктами права, відтак, у зв'язку з обізнаністю міського голови презюмується обізнаність позивача зі спірним свідоцтвом та порушенням ним прав власника майна (Хмельницької міської ради), що, в свою чергу, виключає вибуття спірного майна з комунальної власності поза волею власника.

З урахуванням приписів ст.76 ЦК УРСР та п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку про обізнаність Хмельницької міської ради про належність спірної будівлі їдальні до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького та про порушення права комунальної власності, а саме з моменту 28.03.2000р. видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого за результатом підписання міським головою рішення міськвиконкому від 23.03.2000р., а відповідно про пропуск в даному випадку 3-х річного строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог про скасування виданого 28.03.2000р. свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, зареєстрованого реєстровій книзі за № 729.

Хмельницька міська рада звернулася до місцевого господарського суду із заявою від 15.01.2018р. (про що також наголошено у письмовій позиції) про визнання причин пропуску позовної давності для подання даного позову поважними та про поновлення пропущеного строку для подання позову, з огляду на те, що реально правову змогу захистити порушене право Хмельницька міська рада отримала лише після прийняття судових рішень та рішення міської ради від 22.03.2017р. № 25 " Про часткове скасування рішення виконавчого комітету від 23.03.2000року № 223-А".

Суд касаційної інстанції, в постанові Верховного Суду від 06.11.2018р. у даній справі, після перегляду судових рішень у справі №924/944/17, у пунктах 20, 21, 22 постанови дійшов висновку, що суди в оскаржуваних рішеннях, визнавши поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності з посиланням на виникнення у позивача підстав звернутись із вимогами про скасування Свідоцтва у цій справі лише після прийняття позивачем рішення від 22.03.2017 № 25, неправильно застосували норми статті 256 ЦК України, помилково вважаючи день прийняття цього рішення моментом, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушене право, від якого бере початок перебіг строку позовної давності, а тому вказаний висновок судів про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності є помилковим та зробленим без дослідження зібраних у справі доказів.

Відповідно до п.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

ОСОБА_4 з ч.5 ст.267 ЦК України у разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Досліджуючи питання поважності причин пропуску позовної давності, суд виходить з наступного.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 у справі №16/2/6/71-Н, яким було встановлено факт набуття спірного приміщення їдальні у комунальну власність в 1992р. внаслідок передачі з державної власності, а також факт перебування їдальні у комунальній власності на момент прийняття спірного рішення Хмельницького міськвиконкому від 23.03.2000р. №223-А.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.01.2008 року порушено провадження у справі №4/358 за позовом Колективного підприємства "Їдальня №33" до Федерації профспілок Хмельницької області про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому. Предмет в означеній справі стосується визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, який є аналогічним із об’єктом, право власності на який оспорюється у справі №924/648/13. Хмельницьку міську раду ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.10.2009р. у справі №4/358 залучено в якості відповідача.

Хмельницькою міською радою було прийнято рішення від 22.04.1992р. №6 та розпорядження Хмельницького міськвиконкому від 04.10.1994р. №186-р "Про державну реєстрації договору купівлі-продажу державного майна, зданого в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні №33". В подальшому, 23 березня 2000 року міськвиконкомом було прийнято рішення за підписом міського голови про передачу спірного майна Федерації професійних спілок Хмельницької області.

Таким чином, починаючи з 1992 року, 2000 року, 2009 року позивачу могло і повинно було бути відомо про наявність спірного майна та необхідність вжиття відповідних заходів щодо реалізації своїх прав на таке майно, разом з тим рада не здійснювала своєчасно належних дій щодо обліку та контролю за використанням такого комунального майна. Крім того, судом встановлено, що відповідач відкрито володіє спірним нерухомим майном, проте позивач протягом достатньо тривалого періоду у часі (починаючи з 1992 року до травня 2017 року) жодного разу не вживав заходів реагування з метою захисту свого порушеного права в судовому порядку.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та обов'язкові вказівки касаційного суду в постанові, судом не встановлено поважних причин пропущення строку позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Хмельницька міська рада, правомірно звернувшись з даним позовом до суду лише 10.10.2017р., пропустила загальний строк позовної давності встановлений цивільним законодавством для захисту цивільних прав, а тому дана обставина є безумовною підставою для відмови в задоволені позову з підстав спливу позовної давності.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повне судове рішення складено 05.04.2019 року.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 – позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, 55)

4 – третій особі (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, 55).

Всім рекомендованим з повідомленням