Рішення № 80953378, 04.04.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/105/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/105/19, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001

адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Нечаєва Володимира Григоровича

АДРЕСА_1

Про стягнення 19839,01 грн.

За участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" подано позов до Фізичної особи-підприємця Нечаєва Володимира Григоровича про стягнення 19839,01 грн заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 06.09.2017, у тому числі 13827,67 грн заборгованості за кредитом, 2097,84 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 1913,50 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №Б/Н від 06.09.2017.

Також позивачем подано письмове клопотання від 24.01.2019, в якому позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, позивачем подано письмову заявку від 24.01.2019 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2019 позовну заяву залишено без руху, на підставі ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 24.01.2019 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 26.03.2019 о 11:30. Явку повноважних представників сторін визнано обов'язковою. Також даною ухвалою задоволено заявку позивача від 24.01.2019 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.02.2019 № 1400043076576 та №1400043076568.

Ухвала суду від 28.02.2019 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві (АДРЕСА_1), повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням встановленого строку зберігання».

У відповідності до отриманого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Фізична особа-підприємець Нечаєв Володимир Григорович зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце проживання зазначено: АДРЕСА_1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач також був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, але своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 26.03.2019 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

У судовому засіданні 26.03.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

Присутній представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.03.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 04.04.2019 на 09:30 та ухвалою від 26.03.2019 викликав сторін у судове засідання 04.04.2019 о 09:30.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою представника позивача від 26.03.2019, але в судове засідання не з?явився.

Від позивача на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника банку, в якій позивач зазначає про те, що позовні вимоги підтримує. Вказана заява позивачем не підписана електронно-цифровим підписом, про що канцелярією суду проставлена відповідна відмітка на заяві.

Заява позивача залишена судом без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до п.1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах, надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Згідно з п.1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Оскільки заява позивача не містять ЕЦП, а тому не належить до офіційних документів, оригіналу вказаної заяви у паперовій формі на час проведення судового засідання до суду не надходило.

Ухвала суду від 26.03.2019 про виклик в судове засідання представника відповідача, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1), повернулась до суду з відміткою поштового відділення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов?язки щодо пересилання поштового відправлення: адресат відсутній».

Крім того, на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет була розміщена публічна інформація стосовно слухання судом справи № 927/105/19 і виклику відповідача: ФОП Нечаєва Володимира Петровича у судове засідання 04.04.2019, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 04.04.2019 також не скористався, повноважного представника у судове засідання не направив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно з абз. 5,6 п. 1.7. ст. 1 статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (нова редакція) (погоджено Національним банком України 11.06.2018; затверджено наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 № 519), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.09.2017 фізичною особою-підприємцем Нечаєвим Володимиром Григоровичем (позичальником) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - Заява).

Підписанням цієї Заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умов), що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua., прийняв на себе всі зобов'язання, зазначені в цих Умовах та уклав кредитний договір.

Відповідно до п.1 Заяви, до істотних умов кредитного договору належать:

1.1. Вид кредиту: строковий;

1.2. Розмір кредиту: визначається Приватбанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua;

1.3. Строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів;

1.4. Проценти (комісія) за користуванням кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту;

1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

1.6. У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Розділом 3.2.8. Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» визначено умови та правила надання «Кредиту «КУБ» (далі - Умови), які затверджені рішення Правління банку від 07.09.2017, що підтверджується витягом з Протоколу №44 Правління від 07.09.2017, а також розпорядженням №Э.30.0.0.0/1-6891392 від 15.06.2017 «Щодо актуалізації Умов та Правил надання банківських послуг», яким було прийнято рішення винести на засідання Правління загальний масив змін та доповнень до Умов та Правил.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків в обумовлені цим Договором терміни. Кредит надається шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари, придбані клієнтом для ведення своєї господарської діяльності. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги (далі Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Максимальна сума кредиту, яка може бути надана в рамках Послуги, складає від 500000,00 грн (п. 3.2.8.2. Умов).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов встановлені умови повернення кредиту та терміни погашення заборгованості за кредитом. Сплата відсотків за користування кредитом передбачена п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.3., 3.2.8.9., 3.2.8.9.1.,3.2.8.9.2. Умов.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, укладений між сторонами кредитний договір №Б/Н від 06.09.2017 за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначає позивач, у відповідача існує перед АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 06.09.2017 у сумі 19839,01 грн, а саме: 13827,67 грн - заборгованість за кредитом; 2097,84 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, відповідно до п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 2000,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахована згідно з п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов; 1913,50 грн - пеня, нарахована відповідно до п. 3.2.8.10.1. Умов.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №Б/Н від 06.09.2017 стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2011, на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 06.10.2011, відповідачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 (а.с.49).

07.09.2017, на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №Б/Н від 06.09.2017, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку з 01.01.2000 по 24.01.2019 та меморіальним ордером № HSAV7BОP55 від 07.09.2017 (а.с.27).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Пунктом 1.3. кредитного договору №Б/Н від 06.09.2017 встановлено строк повернення кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів, тобто не пізніше 07.09.2018.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору №Б/Н від 06.09.2017, свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору №Б/Н від 06.09.2017 в частині своєчасного повернення кредиту. Відповідачем здійснено часткове повернення кредиту на загальну суму 36172,33 грн, а саме: 4166,67 грн - 07.10.2017; 4051,33 грн - 07.11.2017; 4282,01 грн - 08.12.2017; 4166,67 грн - 12.01.2018; 4166,67 грн - 06.03.2018; 8333,34 грн - 11.04.2018; 7005,64 грн - 11.07.2018, що підтверджується випискою по рахунку з 01.01.2000 по 24.01.2019 (а.с.32).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 13.11.2018 № 11LCNKUB0Y235 з вимогою негайно погасити прострочену заборгованість в повному обсязі (а.с.33). Відповідач дану претензію залишив без відповіді, заборгованість за кредитом не сплатив.

Заборгованість за кредитом становить 13827,67 грн. Доказів погашення суми основної заборгованості в розмірі 13827,67 грн відповідачем суду не надано.

Крім суми основної заборгованості за кредитом позивачем нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення:

- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість за період з 27.11.2017 по 28.11.2018 у сумі 2097,84 грн (згідно з п.3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов);

- відсотки у вигляді щомісячної комісії за період з 07.10.2017 по 07.09.2018 у сумі 2000,00 грн (згідно з п.3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов).

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3, 3.2.8.3.1. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п.3.2.8.3.1.) (п. 3.2.8.9.2. Умов).

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, тобто 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п. 1.4 Заяви).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період користування кредитом з 07.10.2017 по 07.09.2018 відповідачу було нараховано 12000,00 грн відсотків у вигляді щомісячної комісії. Відповідачем у зазначений період було сплачено 10000,00 грн в рахунок погашення відсотків у вигляді щомісячної комісії, що підтверджується банківською випискою з 01.01.2000 по 24.01.2019 (а.с.32).

Заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії становить 2000,00 грн (12000,00 грн - 10000,00 грн).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).

Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 18.02.2019 у справі 910/21449/17, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012).

Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 4% на місяць від суми заборгованості, тобто 48% річних (п.1.6 Заяви).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6 заяви сторонами передбачено сплату відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання.

Як слідує із матеріалів справи, за порушення строку погашення заборгованості за кредитом, у період з 27.11.2017 по 28.11.2018 позивачем нараховано відсотки в сумі 3030,23 грн. Відповідачем фактично сплачено 932,39 грн, заборгованість становить 2097 грн 84 коп.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 2097,84 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту в період з 27.11.2017 по 28.11.2018 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, п.1.6. анкети-заявки про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб», сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами погоджена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку виконання грошового зобов?язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов?язань щодо сплати кредиту та відсотків, але оскільки суд дійшов висновку, що нараховані відсотки в сумі 2097,84 грн виходячи із процентної ставки в розмірі 48% річних, відповідно п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6. заяви, це проценти за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому пеня підлягає нарахуванню та відповідно стягненню лише на прострочку сплати кредиту та процентів (комісії).

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені за прострочку повернення кредиту в сумі 13 827,67 грн та відсотків (комісії) в сумі 2000 грн, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню в сумі 1766,50 грн за період прострочки оплати з 08.07.2018 по 28.11.2018.

Вимоги позивача щодо стягнення за період прострочки оплати з 08.07.2018 по 28.11.2018 пені в сумі 147,00 грн, яка нарахована на заборгованість на відсотки в сумі 2097 грн 84 коп, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту (за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин сплачує штрафні санкції (неустойку) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання. Нарахування процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є відповідальністю, а не господарським зобов?язанням у розумінні ст. 173 Господарського кодексу України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором №Б/Н від 06.09.2017 та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення ним отриманого від позивача кредиту, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення 13827,67 грн заборгованості за кредитом; 2097,84 грн заборгованості по відсотках, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 2000,00 грн заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії та 1766,50 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. У частині стягнення 147,00 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1906,77 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) до Фізичної особи-підприємця Нечаєва Володимира Григоровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення 19839,01 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нечаєва Володимира Григоровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570, відомості про банківські реквізити відсутні) 13827,67 грн заборгованості за кредитом; 2097,84 грн заборгованості по відсотках, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 2000,00 грн відсотків у вигляді щомісячної комісії; 1766,50 грн пені та 1906,77 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) до Фізичної особи-підприємця Нечаєва Володимира Григоровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення 147,00 грн пені, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 05.04.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко