Рішення № 80952852, 05.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Справа № 915/227/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Коноваловій Є. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агроспейс", пр. Богдана Хмельницького, 147, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49033 (код ЄДРПОУ 41084815)

адреса представника позивача: пр. Слобожанський, 31 Д, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49083

до відповідача Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Юльяновича, АДРЕСА_1 (код ІПН НОМЕР_1)

про стягнення коштів в розмірі 56 214, 39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Перепелиця О.С. ордер серія ДП № 2263/015 від 24.01.2019 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агроспейс" з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Юльяновича коштів в сумі 56 214, 39 грн., в тому числі: 51 633, 00 грн. - заборгованості та 4 581, 39 грн. - пені.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 14.03.2019 року. Задоволено клопотання позивача ТзОВ "Торгова компанія "Агроспейс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2019 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 02.04.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.03.2019 року задоволено клопотання позивача ТзОВ "Торгова компанія "Агроспейс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 02.04.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву у судовому засіданні до 05.04.2019 року. Відповідачу направлено ухвалу про повідомлення від 02.04.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 року забезпечено участь представника позивача ТзОВ "Торгова компанія "Агроспейс" в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.02.2019 року та від 14.03.2019 року, надіслані на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Юльяновича, АДРЕСА_1 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання" (34-37, 54-56).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Юльяновича, АДРЕСА_1, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, відповідач додатково повідомлявся про розгляд справи за відомими суду номерами телефонів телефонограмами (арк. 41, 51).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 05.04.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання робіт № 1 від 15.06.2017 року, укладеного між сторонами, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму невикористаних грошових коштів (попередньої оплати) та нараховано відповідачу штрафні санкції відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 692, 706 ЦК України, ст. 193, 222 ГК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

15.06.2017 року між Фізичною особою-підприємцем Добровольським Володимиром Юльяновичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агроспейс" (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 1 (арк. 12).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Крім того, до договору складено розрахунок вартості робіт по будівництву, який скріплено печаткою та підписом відповідача (арк. 13).

Умовами договору сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з реконструкції офісного приміщення ТОВ «ТК «Агроспейс» на об'єкті за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 157, згідно технічного завдання.

Відповідно до п. 1.2 Договору виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи в термін до 03 липня 2017:

- будівництво збирного каналізаційного колектора;

- демонтаж та встановлення додаткових воріт для в'їзду на територію внутрішнього подвір'я.

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник зобов'язаний прийняти по акту прийому-передачі виконані роботи та своєчасно провести оплату.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт за даним договором становить: 55 633, 00 грн., а саме: будівництво збирного каналізаційного колектора 38 159, 00 грн.; демонтаж та встановлення додаткових воріт для в'їзду на територію внутрішнього подвір'я 17 471, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони несуть відповідальність за неналежне чи неповне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача передплату за будівельні роботи в розмірі 55 633, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 275 від 21.06.2017 року (арк. 15).

На виконання умов договору виконавець виконав роботи щодо бетонування під'їзду до складського приміщення на суму 4 000, 00 грн., про що між сторонами складено та підписано Акт виконаних робіт від 15.06.2018 року до договору (арк. 16).

Доказів виконання інших робіт суду не подано.

Отже, різниця між сплаченими в якості попередньої оплати грошовими коштами та виконаними роботами становить 51 633 грн. (55 633 грн. - 4 000 грн.).

Судом встановлено, що станом на 23.01.2019 року виконавець не здійснив повернення невикористаних коштів сплачених замовником на виконання договору, що підтверджується довідкою ПАТ «Південний» № 172-168-3135БТ-2019 від 24.01.2019 року (арк. 17). Доказів повернення коштів відповідачем позивачу станом на день розгляду справи суду також не подано.

У зв'язку з неповерненням вищевказаної частини суми попередньої оплати в розмірі 51 633 грн., сплаченої позивачем на виконання умов договору, сторони уклали до договору додаткову угоду № 1 від 13.09.2018 року (арк. 59), якою погодили, зокрема, розстрочку повернення невикористаних відповідачем грошових коштів, а також наслідки за порушення строків повернення коштів.

Оригінал додаткової угоди № 1 від 13.09.2018 року позивачем подано суду, який досліджувався в судовому засіданні 05.04.2019 року. Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2019 року усно пояснив суду, що копія додаткової угоди № 1, яка подана позивачем разом із позовною заявою, готувалась на підставі сканованих документів, поданих представнику позивача самим позивачем. Проте, в подальшому представнику позивача було надано оригінал, який і подано суду для огляду та дослідження. Доказів визнання недійсними як договору, так і додаткової угоди до договору суду не подано.

Умовами додаткової угоди сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди на момент підписання даної додаткової угоди виконавець не використав частину сплачених замовником грошових коштів за договором, що складає 51 633, 00 грн.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди виконавець зобов'язується повернути замовнику невикористані грошові кошти, сплачені замовником за договором, у наступні строки та у наступних розмірах:

- 10 000, 00 грн. до 19.09.2018 року;

- 15 000, 00 грн. до 08.10.2018 року;

- 15 000, 00 грн. до 06.11.2018 року;

- 11 633, 00 грн. до 06.12.2018 року.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди всі інші умови договору на виконання робіт № 1 від 15 червня 2017 р., не зачеплені даною додатковою угодою, діють в частині, що не суперечить змісту цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди дана додаткова угода складена в двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін та є невід'ємною частиною договору на виконання робіт № 1 від 15 червня 2017 р.

Відповідачем не повернуто сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти у строки, передбачені додатковою угодою, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором підряду, який в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами. Умовами договору передбачено чіткі строки виконання підрядником (відповідачем) зобов'язання щодо виконання робіт. Проте, в порушення умов договору відповідач виконав підрядні робити лише частково на суму 4 000 грн. Як вказано вище, позивачем проведено попередню оплату за договором за весь об'єм робіт, які мали бути виконані відповідачем на виконання умов договору. Приписами ст. 837 ЦК України передбачено обов'язок замовника (позивача) оплатити лише виконану роботу. Нормами законодавства не передбачено обов'язку замовника сплачувати вартість робіт понад вартість виконаних підрядних робіт. За таких обставин, збереження відповідачем коштів, сплачених в якості попередньої оплати та невикористаних останнім, є порушенням як умов договору, так і вимог законодавства, зокрема, ст. 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України. Отже, є порушеним право позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Судом також враховано наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому підрядник має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а підрядник має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи грошима, а підрядник має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Питання визначення зобов'язання (грошового чи негрошового) щодо неоплати виконаних робіт за договором підряду викладено в постанові ВСУ від 04.02.2014 року по справі № 3-1гс14.

Натомість, стягнення попередньої оплати за договором не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання (постанова ВСУ від 01.07.2015 року по справі № 3-357гс15, від 16.09.2014 року по справі № 3-90гс14).

Проте, судом також враховано наступне. Як вказано вище, у зв'язку з неповерненням вищевказаної частини суми попередньої оплати в розмірі 51 633 грн., сплаченої позивачем на виконання умов договору, сторони уклали до договору додаткову угоду № 1 від 13.09.2018 року, якою погодили, зокрема, розстрочку повернення невикористаних відповідачем грошових коштів, а також наслідки за порушення строків повернення коштів.

За змістом частини 2 статті 11 та частини 2 статті 604 ЦК України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; сторони можуть в договірному порядку замінити первісне зобов'язання новим зобов'язанням, що за своєю суттю є новацією зобов'язань сторін первісного правочину, який припиняється з виникненням між сторонами нових зобов'язань на погоджених ними умовах.

Факт підписання сторонами спору додаткової угоди № 1 від 13.09.2018 року до договору на виконання робіт засвідчив новацію зобов'язань між замовником та виконавцем (підрядником), що мало наслідком припинення їх зобов'язань за договором на виконання робіт № 1 від 15.06.2017 року та виникнення нового зобов'язання, що зумовлює обов'язок виконавця повернути замовнику суму внесеної ним попередньої оплати за договором на виконання робіт та кореспондуюче йому право замовника вимагати від виконавця повернення суми попередньої оплати у погоджений в п. 2 додаткової угоди № 1 від 13.09.2018 року строк.

Отже, у зв'язку з укладенням між сторонами спору додаткової угоди № 1 від 13.09.2018 року до договору на виконання робіт у відповідача, як виконавця, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором на виконання робіт та відмовився від його виконання, виникло грошове зобов'язання перед позивачем, як замовником, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений в договірному порядку строк.

Правова позиція щодо новації зобов'язання шляхом укладення додаткової угоди про повернення суми попередньої оплати, у зв'язку з чим виникає грошове зобов'язання, викладена в постанові ВС від 20.11.2018 року по справі 904/312/18.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи, що шляхом підписання сторонами спору додаткової угоди відбулась новація зобов'язань між замовником та виконавцем, що зумовило виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем щодо повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені за порушення строків повернення грошових коштів згідно додаткової угоди.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди у разі порушення виконавцем строків повернення сплачених замовником грошових коштів, передбачених цією додатковою угодою, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, повернення якої було прострочено, за кожен день прострочення платежу без обмежень по строкам нарахування пені.

Позивачем нараховано відповідачу 4 581, 39 грн. - пені від суми заборгованості за період з 20.09.2018 року по 22.01.2019 року.

Перевіривши нарахування пені, судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем допущено арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахунок розміру пені. Таким чином, пеня становить 4 479, 54 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 57). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу та періодів нарахування, вказаних позивачем, які визначено правильно.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 4 479, 54 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 101, 85 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості в розмірі 51 633 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення пені в розмірі 4 479, 54 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 101, 85 грн. слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 917, 54 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 3, 46 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Юльяновича, АДРЕСА_1 (код ІПН НОМЕР_1) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агроспейс", пр. Богдана Хмельницького, 147, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49033 (код ЄДРПОУ 41084815, п/р 26009010035780 в Акціонерний банк «Південний» м. Одеса, МФО 328209):

- 51 633, 00 грн. (п'ятдесят одна тисяча шістсот тридцять три грн. 00 коп.) - заборгованості;

- 4 479, 54 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять грн. 54 коп.) - пені;

- 1 917, 54 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімнадцять грн. 54 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 101, 85 грн. (сто одна грн. 85 коп.) - пені.

5. Судовий збір в розмірі 3, 46 грн. (три грн. 46 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш