Рішення № 80952850, 04.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Справа № 915/1008/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТрансСпецАвто”, Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 38395822)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 20917284)

про стягнення коштів в розмірі 11 446, 51 грн.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» з позовною заявою (вх. № 11776/18 від 14.09.2018) про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТрансСпецАвто” грошових коштів у загальній сумі 11 446 грн. 51 коп., в тому числі: 5 964 грн. 80 коп. – суми заборгованості по орендній платі за договором; 3 384 грн. 31 коп. – пені; 346 грн. – 3 % річних; 1 751 грн. 40 коп. – інфляційних втрат.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.09.2018 року (суддя Коваль Ю.М.) позовну заяву ДП “Миколаївський морський торговельний порт” залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.12.2018 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018 року.

Судове засідання, призначене на 20.12.2018 року, не відбулось, у зв’язку з перебуванням судді Коваля Ю.М. у відпустці, про що свідчить повідомлення № 915/1008/18/12358/18 від 20.12.2018 року.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 21.01.2019 року № 33 у зв’язку зі звільненням у відставку судді Коваля Ю.М. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1008/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 року справу № 915/1008/18 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.01.2019 року прийнято справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 21.02.2019 року. Розгляд справи розпочато спочатку. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 року відкладено підготовче засідання по справі на 26.03.2019 року.

Сторони та третя особа явку повноважних представників в судове засідання 04.04.2019 року не забезпечили. Явка учасників процесу не визнавалась судом обов’язковою.

Позивач та третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 126-127).

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 25.01.2019 року, від 21.02.2019 року, надіслані на адресу відповідача ОСОБА_3 “ТрансСпецАвто”, Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання” (арк. 111-115, 128-131).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвали направлялись на адресу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТрансСпецАвто”, Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, судом також враховано, що відповідач обізнаний про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 81, 100).

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та третьої особи.

В судовому засіданні 04.04.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. ОСОБА_4 ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 «ТрансСпецАвто» зобов’язань за договором № РОФ-1228 від 08.01.2014 року оренди державного нерухомого майна (далі – договір), а саме: зобов’язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати у період липень 2017 року – квітень 2018 року орендної плати за договором, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, та, як наслідок, на суми прострочень позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто» (орендар) було укладено Договір № РОФ-1228 від 08.01.2014 року оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/12, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (арк. 11-16).

В подальшому між сторонами до договору оренди укладались договори про внесення змін № 1 від 17.01.2015 року, № 2 від 05.01.2016, № 3 від 03.01.2017, № 4 від 29.05.2018, відповідно до умов яких сторони неодноразово продовжували строк дії договору оренди № РОФ-1228 від 08.01.2014 року (арк. 20-21, 23-27). Як вбачається з останнього договору про внесення змін № 4 від 29.05.2018 договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 03.01.2018 до 02.01.2019 року включно. Тобто сторони встановили строк дії договору до 02.01.2019 року.

Договори підписані та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції договору № 3 від 03.01.2017 року) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – будівлю гаражу малої механізації площею 481,4 кв.м. (інв. № 3349) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ009) та будівлю мийки площею 112,7 кв.м. (інв. № 13002) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ010) розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/12 (далі-майно) згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору оренди), що перебувають на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2016 року і становить за незалежною оцінкою 1 158 280 ,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2016 року) 15 238, 56 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендар зобов’язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Відповідно до п. 3.10 Договору зобов’язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за три місяці оренди, який вноситься в рахунок плати за останні три місяці оренди.

Відповідно до п. 7.5 Договору орендодавець зобов’язується по закінченню строку дії договору оренди здійснити зарахування внесеного орендарем завдатку, передбаченого п. 3.10 цього договору, в рахунок орендної плати за останні три місяці оренди з урахуванням індексу інфляції.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди орендодавець за участю балансоутримувача передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно – будівлю гаражу малої механізації площею 481,4 кв.м. (інв. № 3349) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ009) та будівлю мийки площею 112,7 кв.м. (інв. № 13002) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ010), розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/12, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт», що підтверджується Актом приймання - передавання від 08.01.2014 року (арк. 22).

29.05.2018 року між ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТрансСпецАвто» (орендар) було укладено договір про дострокове припинення дії договору оренди державного нерухомого майна від 08.01.2014 № РОФ-1228, відповідно до умов якого договір оренди від 08.01.2014 № РОФ-1228 на державне нерухоме майно вважати таким, що припинив дію з 29 травня 2018 року за згодою сторін (арк. 28-29).

Отже, договір оренди державного нерухомого майна вважається припиненим з 29.05.2018 року.

На виконання умов договору про дострокове припинення дії договору оренди державного нерухомого майна орендар повернув, а орендодавець прийняв із строкового платного користування державне нерухоме майно, що було предметом договору оренди, про що між сторонами складено та підписано Акт приймання - передавання (арк. 30).

Під час дії договору для проведення оплати позивач виставив відповідачу ОСОБА_3 «ТрансСпецАвто» рахунки на оплату орендних платежів за період користування майном з липня 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 86 273, 47 грн., а саме: рахунок № 15492666 від 31.07.2017 року, рахунок на оплату № 17742666 від 31.08.2017 року; рахунок на оплату № 19892666 від 30.09.2017 року, рахунок на оплату № 22512666 від 31.10.2017 року, рахунок на оплату № 24132666 від 30.11.2017 року, рахунок на оплату № 28042666 від 31.12.2017 року, рахунок на оплату № 01222666 від 31.01.2018 року, рахунок на оплату № 04372666 від 28.02.2018 року, рахунок на оплату № 05902666 від 31.03.2018 року, рахунок на оплату № 08472666 від 30.04.2018 року (арк. 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52).

Рахунки на оплату включають суму щомісячної орендної плати в розмірі 30 % з ПДВ, належної до сплати балансоутримувачу, а також ПДВ на 70 % оренди майна.

Судом встановлено, що відповідачем в повному обсязі проведено оплату по виставлених позивачем рахунках з липня 2017 року по березень 2018 року в сумі 77 237, 37 грн. (з урахуванням переплати в розмірі 3 грн. згідно платіжного доручення № 2256 від 20.04.2018 року), що підтверджується банківськими виписками по рахунку, які додані до позовної заяви та перевірені судом (арк. 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51).

Таким чином, не проведено оплату за оренду приміщення за квітень 2018 року по рахунку № 08472666 від 30.04.2018 року на суму 9 039, 10 грн. (арк. 52).

Факт оренди приміщення за квітень 2018 року підтверджується наявним в матеріалах справи Актом наданих послуг (виконаних робіт) № 08472666 від 30.04.2018 року, який підписано та скріплено печатками балансоутримувача та орендаря (відповідача) (арк. 53-54).

Судом встановлено, що на виконання п. 3.10, п. 7.5 договору балансоутримувачем здійснено зарахування внесеного в якості забезпечення завдатку з орендної плати в розмірі 3 071, 30 грн. в рахунок оплати за квітень 2018 року, що підтверджується карткою рахунку 3611 за період з квітня 2018 року – жовтень 2018 року (арк. 90).

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати за квітень 2018 року по рахунку № 08472666 від 30.04.2018 становить 5 964, 80 грн. (9 039, 10 грн. – 3 грн. (переплати) – 3 071, 30 грн. (завдатку)).

Детальний розрахунок розміру орендної плати наявний в матеріалах справи (арк. 86-88).

За таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача ОСОБА_3 «ТрансСпецАвто» перед позивачем ДП «Миколаївський морський торговельний порт», яка складається з 30 % орендної плати (у т. ч. ПДВ) + нарахованого ПДВ на 70 % орендної плати, за вищевказаний період становить 5 964, 80 грн.

28.03.2018 року позивач звертався до відповідача із претензією № 06/450 про сплату заборгованості (арк. 31-33). Доказів направлення відповідачем відповіді на вищевказану претензію суду не подано.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_5 ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов’язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року за № 786 у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується, зокрема, за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Враховуючи те, що орендодавець не є платником податку на додану вартість, тому уся сума орендної плати оподатковується ПДВ, яку нараховує позивач ДП « Миколаївський морський торговельний порт».

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача ОСОБА_3 «ТрансСпецАвто» перед позивачем ДП «Миколаївський морський торговельний порт», яка складається з 30 % орендної плати (у т. ч. ПДВ) + нарахованого ПДВ на 70 % орендної плати, становить 5 964, 80 грн.

Суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав. Отже, позовна вимога в частині стягнення 5 964, 80 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 346, 00 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 16.08.2017 року по 14.09.2018 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 346, 00 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Позивачем також нараховано відповідачу 1 751, 40 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов’язань, за період з серпня 2017 року по квітень 2018 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 55-64).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 1 751, 40 грн. та 3 % річних у сумі 346, 00 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов’язання з серпня 2017 року по квітень 2018 року на суму 3 384, 31 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 16.08.2017 року по 14.09.2018 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 55-64). Отже, нарахування пені в сумі 3 384, 31 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором оренди державного нерухомого майна. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за оренду майна. Проте, відповідачем у встановлені договором строки оплату за оренду майна не сплачено у встановлені строки, що підтверджено матеріалами справи. За порушення виконання зобов'язання, а саме строків оплати за оренду майна, умовами договору передбачено нарахування пені, яку позивачем нараховано обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем також обґрунтовано нараховано індекс інфляції та три відсотки річних. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 762, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТрансСпецАвто”, Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 38395822) на користь позивача Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608):

- 5 964, 80 грн. (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири грн. 80 коп.) - суми заборгованості по орендній платі за договором № РОФ-1228 від 08.01.2014 року оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/12, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт»;

- 3 384, 31 грн. (три тисячі триста вісімдесят чотири грн. 31 коп.) - пені;

- 346, 00 грн. (триста сорок шість грн. 00 коп.) - 3 % річних;

- 1 751, 40 грн. (одна тисяча сімсот п’ятдесят одна грн. 40 коп.) - інфляційних втрат;

- 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп. ) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.04.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш