Рішення № 80946624, 19.03.2019, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/1027/17

Справа № 2/600/106/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді – Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання – Липної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за нею права власності на будинковолодіння, до якого належить: житловий будинок (А) загальною площею 71,7 м.кв., житловою площею 48,3 м.кв.; сарай (Б) площею 46,9 м.кв., літня кухня (В) площею 32,4 м.кв., сарай (Г) площею 10,7 м.кв., огорожа (№1) та ворота (№2), що знаходяться на вул. Шевченка, 30 в с. Будилів, Козівського району Тернопільської області.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 19.02.2016 року помер її батько – ОСОБА_2, а 10.08.2006 року – мати – ОСОБА_3. Вважає себе єдиною спадкоємицею після смерті батьків, так як на момент їхньої смерті з ними ніхто не проживав, а батько, на випадок своєї смерті, 25.06.2007 року склав заповіт, відповідно до якого, заповів ОСОБА_1 усе належне йому на момент смерті майно. Вказує, що звернувшись до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, вона отримала свідоцтва про право на спадщину після смерті батька на належні йому земельні ділянки, однак їй було відмовлено у вчинення відповідної нотаріальної дії щодо вказаного будинку з господарськими будівлями і спорудами, у зв’язку з тим, що на момент її звернення відсутній такий об’єкт приватної власності як колгоспний двір і роз’яснено право на звернення у зв’язку з цим до суду. Зазначає також, що інший член колгоспного двору – ОСОБА_4 (її брат) не заперечує проти успадкування саме нею всього будинку, при цьому відмовляючись від своєї частки у майні колишнього колгоспного двору. На підставі вказаного, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 07.11.2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання (а.с.22).

22.03.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги визнає, не заперечує щодо їх задоволення і просив здійснювати розгляд справи у його відсутності (а.с.24). Така позиція відповідача підтверджувалася його представником і в інших заявах по суті справи, поданих під час розгляду цієї справи (а.с.34, 38).

Оскільки сторони, які були повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з’явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

При цьому, у поданій 19.03.2019 року представником позивача заяві про здійснення розгляду справи у його відсутності та відсутності позивача, він зазначив, що, зі згоди позивача, підтримує позовні вимоги лише в частині визнання права власності на 2/3 спірного будинковолодіння, а в частині визнання права власності на 1/3 частину такого, яка належить ОСОБА_4 позовні вимоги не підтримує і просить таку не розглядати.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем, з врахуванням уточнених позовних вимог, не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 30, с. Будилів, Козівського району Тернопільської області належить колгоспному двору, що складається з трьох членів, головою якого був ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 10.07.1990 року (а.с.10).

Згідно з відомостями виписки з погосподарської книги від 25.07.2017 року №731 станом на 15.04.1991 року членами вказаного вище колгоспного двору були: ОСОБА_2 (голова), ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син) (а.с.11).

Вказані відомості підтверджуються також і довідкою Козівського РБТІ від 19.10.2017 року №92 (а.с.8).

ОСОБА_1, яка звернулася з цим позовом, є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а своє прізвище змінила із «Стасишин» та «Стефанишин» у зв’язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача, виданого 10.10.1962 року серії V-УР №0827933 та копією свідоцтва про укладення шлюбу від 30.07.1983 року серії І-ИД №358498.

Матір позивача – ОСОБА_3 померла 10.08.2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №030782 від 11.08.2006 року (а.с.16).

Батько позивача – ОСОБА_2 помер 19.02.2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №200856 від 19.02.2016 року (а.с.3).

На випадок свої смерті ОСОБА_2, склав 25.06.2007 року заповіт, згідно копії якого, заповів усе належне йому на момент смерті майно позивачу – ОСОБА_1 (а.с.5).

Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадкових прав після смерті батька, позивачу було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, що належали ОСОБА_2 (а.с.12-15), однак відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо частини майна ОСОБА_2 у колгоспному дворі, оскільки така форма власності не передбачена чинним законодавством (а.с.7).

ОСОБА_4, який також був членом колгоспного двору, станом на 15.04.1991 року, подали до суду належним чином завірену заяву, у якій він вказав, що не заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1 і від своєї частки у майні колишнього колгоспного двору відмовляється на користь ОСОБА_1. Крім того, просить розгляд справи здійснювати у його відсутності (а.с.25-27).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст.1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на підставі вищевказаного, враховуючи, що ОСОБА_3 померла 10.08.2006 року, а позивач є спадкоємицею першої черги, зважаючи на те, що інший спадкоємець першої черги та відповідач визнали пред’явлений позов і будинок №30 на вул. Шевченка у с. Будилів Козівського району Тернопільської області відноситься до майна колишнього колгоспного двору, а також те, що ОСОБА_2 заповів усе належне йому майно (в тому числі і частку в будинку №30 з надвірними будівлями і спорудами на вул. Шевченка у с. Будилів Козівського району Тернопільської області) ОСОБА_1, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.392 ЦК України, суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд на вул. Шевченка, 30 у с. Будилів, Козівського району Тернопільської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 2/3 частини будинковолодіння, до якого належить: житловий будинок (А) загальною площею 71,7 м.кв., житловою площею 48,3 м.кв.; сарай (Б) площею 46,9 м.кв., літня кухня (В) площею 32,4 м.кв., сарай (Г) площею 10,7 м.кв., огорожа (№1) та ворота (№2), що знаходяться на вул. Шевченка, 30 в с. Будилів, Козівського району Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_1, дані паспорта – серія МС №306814, виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 19.03.1998 року.

Відповідач – Будилівська сільська рада Козівського району Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Центральна, 29, с. Будилів, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ – 04392652.

Суддя О.Б.Гриновець