Рішення № 80946236, 03.04.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/7807/18 провадження №2/489/659/19

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (на теперішній час - Акціонерне товариство «Укрпошта», далі – АТ «Укрпошта»), ОСОБА_3 дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі – ОСОБА_3 дирекція) про скасування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом після уточнення якого остаточно просив визнати неправомірним та скасувати накази АТ «Укрпошта» від 29.11.2018 № 1374 та 18.12.2018 № 2920/к про оголошення йому догани та звільнення з роботи; поновити на роботі і зобов’язати здійснити виплату за час вимушеного прогулу; стягнути з АТ «Укрпошта» в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.

В обґрунтування вимог вказав, що працював на посаді менеджера ОСОБА_3 дирекції відповідача з серпня 2017 року по дату звільнення. Наказом генерального директора АТ «Укрпошта» від 29.11.2018 № 1374 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення пункту 2.2.32 посадової інструкції. Зокрема, через те, що 01.11.2018, 02.11.2018, 05.11.2018 не відбув у відрядження до відділень поштового зв’язку Врадіївка-1, Криве Озеро – 4 та Токарівка. Наступним наказом від 18.12.2018 № 2920/к його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Накази вважає незаконними та такими, що винесені з особистих мотивів керівництва АТ «Укрпошта» спільно з ОСОБА_3 дирекцією, оскільки дисциплінарних проступків умисно не вчиняв, трудової дисципліни не порушував та сумлінно, належним чином і в повному об’ємі виконував посадові обов’язки.

Також зазначив, що при прийнятті на роботу між ним і роботодавцем були узгодженні певні умови праці, враховуючи його життєву ситуацію. А саме, наявність цивільного судового процесу з виселення. За яким в подальшому судом прийнято рішення про виселення його дружини, яка з 2016 року мешкає в м. Києві, та залишення разом з ним проживати малолітнього сина. Так як дитина відвідує дитячий садок, тому він позбавлений можливості постійно перебувати у відрядженнях. З цих підстав, йому були ввірені відділення поштових зв’язків по місту Миколаєву (54003, 54007, 54018, 54022, 54028, 54031, 54037, 54025, 54046, 54048, 54049, 54050, 54051, 54052) та в Снігурівському, Березнігуватському, Баштанському, Новобузькому, Казанківському районах Миколаївської області, які обслуговував понад рік.

08.08.2018 при ознайомленні з карткою планування на оцінки цілі (КРІ) за ІІ квартал 2018 року він виразив незгоду, яку аргументував розрахунками. На що заступник директора ОСОБА_3 дирекції повідомив, що якщо хтось не згодний то може писати заяву на звільнення. Після чого, 08.10.2018 був поставлений перед фактом про зміну ввірених відділень поштового у зв’язку з причин виробничої необхідності, що суттєво змінило його умови праці та місцевість обслуговування. В подальшому, через запити до автоперевізників, з’ясував про наявність лише часткових рейсових маршрутів до населених пунктів, до яких був відряджений, а до населеного пункту як Токарівка взагалі відсутні рейси.

Так як, перелік маршрутних рейсів за часом вибуття і прибуття не збігається з режимом роботи дитячого садка, 01.10.2018, 18.10.2018 та 31.10.2018 повідомив про це керівництво та просив змінити дати відряджень на більш зручні для нього, щоб міг дитину відвести до дитячого садку та забрати. Також за допомогою використання службової електронної пошти просив керівництво надати транспортний засіб для виконання наказів з відрядження у вказані дати. В інші дати виконував покладенні завдання сумлінно. Проте його звернення було проігнороване.

Із актами про невиїзд в службове відрядження 01.11.2018, 02.11.2018, 05.11.2018 та 19.11.2018 ОСОБА_3 дирекцією ознайомлений не був.

Крім того зазначив, що трудовим колективом були спрямовані колективні звернення до керівництва держави та різних державних органів з приводу порушення ОСОБА_3 дирекцією законодавства про працю. За результатами перевірки Управлінням держпраці у Миколаївській області було виявлено ряд порушень, за які директора ОСОБА_3 дирекції притягнуто до адміністративної відповідальності та внесений відповідний припис для усунення порушень. Вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності є наслідком вказаних звернень трудового колективу.

У відповіді на відзив представник АТ «Укрпошта» вказала, що з позовною заявою відповідачі не погоджуються та в задоволенні позовних вимог просила відмовити. Як на підставу свої заперечень вказала, що 04.08.2017 на підставі наказу № 2129/к від 31.07.2017 ОСОБА_1 було прийнято на посаду менеджера ОСОБА_3 дирекції. В день прийняття на роботу він був ознайомлений з посадовою інструкцією, розділ ІІ якої визначає завдання і обов’язки менеджера. На виконання пунктів 2.11 – 2.1.8, 2.2.18, 2.2.21, 2.2.22, 2.2.24 – 2.2.26 посадової інструкції менеджеру необхідно перебувати у відрядженні для відвідування відділень поштового зв’язку ввіреної йому території. Крім того, відповідно до пункту 4.10 та додатку 5 колективного договору, посада менеджера відноситься до посад працівників для яких встановлюється ненормований робочий день і надається у зв’язку із цим додаткова відпустка кількістю 7 календарних днів.

На підставі наказів ОСОБА_3 дирекції від 31.10.2018 № 211-в/14, 01.10.2018 № 181-в/14 ОСОБА_1 направлявся у відрядження для виконання постановлених завдань по відділенням поштового зв’язку ввіреної йому території, але у відрядження він не відбув мотивуючи тим, що має статус батька одинака на підставі рішення суду про визначення місця проживання дитини і на нього поширюються гарантії, передбачені статтями 177, 186-1 КЗпП України щодо обмеження залучення його до надурочних робіт і направлення у відрядження.

Відповідач вважає, що такого статусу позивач не має, так як не надав доказів його підтвердження відповідно до норм СК України, а тому на нього не поширюються гарантії, передбачені статтями 177, 186-1 КЗпП України. Також позивач не надав доказів на підтвердження доводів проте, що для виконання наказів про відрядження, а саме для вибуття до Токарівки, просив надати службовий автотранспорт. Крім того, відповідно до встановленого порядку використання автотранспорту ОСОБА_3 дирекції позивач заявку на виділення автотранспорту належним чином не оформляв та не подавав.

Також ОСОБА_3 дирекцією не порушено вимоги статті 32 КЗпП України в частині зміни істотних умов праці позивача. Перелік, який закріплює ввірені території за менеджером не змінює ні системи і розміри оплати праці, пільги, суміщення професій, не змінює розрядів і найменування посад та не встановлює чи скасовує неповний робочий час. Тому, не є істотною зміною умов праці та не потребує повідомлення працівника про такий перерозподіл не пізніше ніж за два місяці. Крім того, зміна переліку відділень поштового зв’язку ввіреної території менеджерів відбувалася не штучно, а саме із кадровими змінами (звільнення менеджерів).

За такого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і його попередню роботу, був обраний такий вид дисциплінарного стягнення як оголошення догани. Після того, як позивач свідомо вдруге порушив трудову дисципліну, демонструючи іншим співробітникам зухвале нехтування своїми трудовими обов’язками, для недопущення негативних наслідків від дій позивача його було повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення.

На думку представника відповідача, так як позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності інші позовні вимоги не можуть бути задоволенні.

У відповіді на відзив позивач повторно вказав, що мати дитини мешкає і працює в м.Києві, а дитина відвідує дитячий садок в м.Миколаєві, тому просив керівництво погоджувати із ним дати відрядження, оскільки за часом вибуття та прибуття рейсових маршрутів не збігається з режимом роботи дитячого садка. Також вказав, що відповідач замовчує, що йому було достеменно відомо про наявність усіх рейсових маршрутів та часу вибуття і прибуття, а до такого населеного пункту як Токарівка відсутні рейсові маршрути автоперевізників з міста Миколаєва. Твердження відповідача про наявний порядок використання автотранспорту ОСОБА_3 дирекції згідно до наказів від 19.12.2017 № 1595 та 29.10.2018 № 1170, якими врегульовано певну процедуру виділення автотранспорту, до його відома доведений не був, а тому сама форма заявки йому не була відома, як і механізм самої процедури. До того ж, кошторис на відрядження було надано виключно на автобус, а у зв’язку із відсутністю рейсу до смт. Токарівка 05.11.2018 та 19.11.2018 належним чином виконати службові обов’язки не представлялося можливим, тому він подав своєму безпосередньому керівництву (заступнику директора ОСОБА_4Г.) заявку на виділення транспортного засобу, яка була проігнорована. 01.11.2018 та 02.11.2018 він також завчасно письмово звернувся до керівництва з проханням перенести дати відряджень, оскільки режим роботи дитячого садка не співпадав з часом вибуття та прибуття автобусних рейсів, але ОСОБА_4 його звернення проігнорував.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачів повторно вказала, що на позивача не поширюються гарантії передбачені статті 186-1 КЗпП України. Крім того, робочий день позивача співпадає з режим роботи дитячого садка, а тому незрозуміло, яким чином позивач мав відвести та забрати дитину навіть не перебуваючи у відрядженні. Щодо порядку використання автотранспорту ОСОБА_3 дирекції то його розміщено на корпоративному ресурсі, доступ до якого є вільним. Також, заступником директора ОСОБА_4 позивачу був роз’яснений маршрут до населеного пункту Токарівка, але наказ директора позивач проігнорував. Крім того, наказ від 29.11.2018 № 1374 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності передбачає не відбуття останнього не тільки до населеного пункту Токарівка, але і до Врадіївки, Криве Озеро.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.12.2018 з урахуванням малозначності справи, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 19.02.2019 в АТ «Укрпошта» витребувано докази заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення.

Вислухавши учасників справи, дослідивши наявні докази і встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до наказу ПАТ «Укрпошта» від 31.04.2017 № 2129/к ОСОБА_5 було прийнято на посаду менеджера ОСОБА_3 дирекції з 04.08.2017.

Наказом від 29.11.2018 № 1374 ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани у зв’язку із тим, що 01.11.2018, 02.11.2018 та 05.11.2018 він не виконав наказ ОСОБА_3 дирекції від 31.10.2018 № 211-в/14 «Про відрядження», а саме не відбув у відрядження до відділень поштового зв’язку ОСОБА_3 дирекції ПАТ «Укрпошта»: Врадіївка – 1, Криве Озеро-4 та Токарівка, чим порушив пункт 2.2.32 Посадової інструкції менеджера територіального ОСОБА_3 дирекції ПАТ Укрпошта» від 04.08.2017.

Відповідно до наказу від 31.10.2018 № 211-в/14 «Про відрядження» наказано відрядити ОСОБА_1, менеджера територіального Миколївської дирекції з поверненням на постійне місце роботи до смт. Врадіївка (01.11.2018), с. Токарівка (05.11.2018), смт. Казанка (08.11.2018), смт. Єланець (06.11.2018), с.Мигія (07.11.2018), смт. Криве Озеро (02 та 09.11.2018) Миколаївської області до відповідних відділень поштового зв’язку для виконання завдання відрядження, обумовленого цим наказом.

Згідно пункту 2.2.32 Посадової інструкції менеджера територіального ОСОБА_3 дирекції ПАТ Укрпошта» від 04.08.2017 менеджер зобов’язаний виконувати інші завдання, що випливають з конкретних обставин.

На підставі окремого доручення генерального директора ОСОБА_6 від 19.11.2018 № 55-5324 ОСОБА_1 21.11.2018 на ім’я генерального директора надав письмові пояснення щодо причин невиїзду у відрядження.

У поясненнях вказав, що з липня 2018 року відповідно до рішення суду один виховує малолітню дитину, сина ІНФОРМАЦІЯ_1. Мати дитини мешкає в м.Києві, а дитина відвідує дитячий садок у м.Миколаєві № 5, режим роботи якого з 7:30 години до 17:30 години, що підтвердив відповідними довідками. З цих підстав вважає, що на нього поширюються обмеження щодо надурочних робіт та направлення у відрядження, передбачені КЗпП України.

Крім того вказав, що з 10.09.2018 постійно перебуває у відрядженнях, в які без його згоди направляє безпосередній керівник заступник директора з розвитку мережі ОСОБА_4, який також змінив ввірені йому при прийнятті на роботу відділення поштового зв’язку на інші, про що він 01.10.2018 та 18.10.2018 листами в електронному вигляді окремо повідомляв генерального директора, які в кінцевому результаті залишилися без розгляду.

Також повідомив про перелік маршрутів, час вибуття та прибуття, які здійснюються з міста Миколаєва та зворотному напрямку автоперевізниками. А також, про відсутність рейсового маршруту до населеного пункту Токарівка, при тому що кошторис на відрядження оформлений виключно на автобус. У зв’язку із тим, що перелік маршрутних рейсів за часом вибуття та прибуття не збігався з режимом роботи дитячого садка 01.10.2018, 18.10.2018, 31.10.2018 службовою електронною поштою доповів про це безпосередньо ОСОБА_4 та в копіях ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, та просив змінити дати відряджень на інші, більш зручні для нього, щоб мати можливість відвести дитину до садку та забрати з нього. Також просив надати службовий транспорт, але його звернення залишилося не розглянутим.

Наказом від 18.12.2018 № 2920/к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальної шляхом звільнення з 19.12.2018 відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв’язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правила внутрішнього трудового розпорядку.

У наказі вказано, що менеджер територіальний ОСОБА_3 дирекції ОСОБА_1 19.11.2018 не виконав наказ Миколавїської дирекції від 12.11.2018 № 216-в/14 «Про відрядження», а саме не відбув відрядження до відділення поштового зв’язку Токарівка. Чим порушив пункт 2.2.32 Посадової інструкції менеджера територіального ОСОБА_3 дирекції від 04.08.2017.

Відповідно до наказу від 12.11.2018 № 216-в/14 «Про відрядження» наказано відрядити ОСОБА_1, менеджера територіального ОСОБА_3 дирекції з поверненням на постійне місце роботи до смт. Березнегувате (13.11.2018), смт. Врадіївка (22.11.2018), с. Токарівка (19.11.2018), смт. Казанка (15.11.2018), смт. Єланець (20.11.2018), с.Мигія (14 та 21.11.2018), смт. Криве Озеро (16 та 23.11.2018) Миколаївської області до відповідних відділень поштового зв’язку для виконання завдання відрядження, обумовленого цим наказом.

На підставі окремого доручення генерального директора ОСОБА_6 від 04.12.2018 № 55-5615 ОСОБА_1 10.12.2018 на ім’я генерального директора надав аналогічні попереднім письмові пояснення про причину невиїзду у відрядження.

Із матеріалів справи, зокрема актів про не виїзд у службове відрядження встановлено, що в дні коли ОСОБА_1 не відбув у відрядження, він знаходився в приміщенні ОСОБА_3 дирекції на своєму робочому місці, що також не заперечувалося представником відповідачів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є членом профспілки, а тому на спірні правовідносини в частині звільнення його з роботи положення статті 252 КЗпП України не поширюються.

Таким чином, на спірні правовідносини, підставою яких є одні і ті ж фактичні обставини (не відбуття працівника у службове відрядження), які мали місце в різний час, поширюються положення законодавства про працю.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного нормативно-правового обґрунтування.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина 1); за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частина 2); при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3); стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частина 4).

Отже, саме на роботодавцю лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Як встановлено судом, підставою не відбуття позивача у службові відрядження, за які до нього застосовані дисциплінарні стягнення, було те, що він сам виховує малолітнього сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, з яким проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 та який відвідує дитячий садок, режим роботи якого не дозволяє позивачу перебуваючи у постійних відрядженнях відвести та забрати дитину з саду.

Мати дитини ОСОБА_14 тривалий час мешкає окремо в м.Києві, де і працює. Також вона виселена з квартири в якій проживає позивач відповідно до постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 04.06.2018 по справі № 490/5152/15-ц.

Про наведені обставини, позивач повідомляв як безпосереднього керівника, так і генерального директора АП «Укрпошта», про що їм було відомо до направлення позивача у відрядження та накладення на нього дисциплінарних стягнень, що підтверджується наявною в матеріалах справи перепискою та поясненнями позивача, посилання на які зроблено в оспорюваних наказах і на підтвердження викладених у них доводів позивачем були надані відповідні довідки.

Положення статті 186-1 КЗпП України встановлюють гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері.

Так, відповідно до положень цієї норми гарантії, встановлені, зокрема, статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

За вимогами статті 177 КЗпП України жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

З аналізу наведених норм слідує, що встановленні статтею 186-1 КЗпП України гарантії, зокрема обмеження щодо залучення до надурочних робіт або направлення у відрядження без згоди працівника, крім жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, також поширюються на батьків, які виховують таких дітей без матері.

При цьому, дана норма не вимагає підтвердження статусу одинокого батька відповідно до норм СК України, як вказано у відзиві, а також не має значення сімейний стан такого батька та режим роботи дитячого садка. Достатньо самого факту виховання таким батьком дитини без матері та за умови, що дитина підпадає під ознаки, у даному випадку, передбачені статтею 176 КЗпП України, та повідомленні про це роботодавцю.

За такого, враховуючи завчасне повідомлення позивачем керівництва про виховання ним дитини без матері, на нього поширюються гарантії встановлені статтею 186-1 КЗпП України, зокрема статтею 176 цього Кодексу, а тому направлення його у відрядження повинно було відбуватися за його згодою.

Враховуючи наведене та оцінюючи наявні у справі докази в сукупності суд приходить до висновку, що обрані роботодавцем до позивача заходи стягнення догана, а потім звільнення не відповідають вимогам частини 3 статті 149 КЗпП України, оскільки застосовані без урахування обставини за яких вчинено проступок, які впливають на встановлення вини позивача та ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної позивачем шкоди і попередню його роботу, до якого як встановлено в ході розгляду справи стягнення раніше не застосовувалися.

Слід зазначити, що правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням пояснень працівника, яке є однією з важливих гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення, що в даному випадку дотримано не було.

Доводи представника відповідача про те, що позивач у порядку, встановленому в ОСОБА_3 дирекції, не замовив транспортний засіб, суд з огляду на наведе вище вважає безпідставними. Крім того, як слідує з пояснень позивача про такий порядок йому відомо не було, а із змісту доданого до відзиву наказу від 29.10.2018 № 1170 «Про порядок використання автотранспорту ОСОБА_3 дирекції ПАТ «Укрпошта»» обов’язок з його неухильного дотримання покладено на заступників директора і керівників структурних підрозділів, без доведення його змісту до інших працівників.

За такого, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани, а потім звільнення за аналогічний проступок за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати законними. У зв'язку з цим, накази якими застосовані вказані дисциплінарні стягнення підлягають скасуванню, а позивач поновленню на роботі, як незаконно звільнений зі стягненням з відповідача АТ «Укрпошта» середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадиться судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

Згідно довідки АТ «Укрпошта» від 01.04.2019 № 21-21-222 середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяця роботи, що передували звільненню (жовтень, листопад 2018 року) становить 593,24 грн.

Так, кількість робочих днів за період з 20.12.2018 по 03.04.2019 (період вимушеного прогулу) становить 69 робочих днів. У зв’язку із цим, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цей період складає 40933,56 грн. (69 х 593,24 грн.), сума якого визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів, що є обов'язком роботодавця, як податковим агентом.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Беручи до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач незаконним застосуванням до нього дисциплінарних стягнень, одне з яких є найсуворішим, нехтуванням відповідачем встановленими законом гарантіями, які поширюються на позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, в тому числі неможливості забезпечення достатнього життєвого рівня як годувальника дитини, що призвело до прикладення ним додаткових зусиль до організації свого життя, суд, враховуючи розумність і справедливість розміру моральної шкоди, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн.

Щодо зазначення у позовній заяві відповідачем ОСОБА_3 дирекції, вимоги до якої позивачем не заявлено, суд на підставі статті 48 ЦПК України вважає дану особу неналежним відповідачем, оскільки ОСОБА_3 дирекція не має статусу юридичної особи, а є лише територіальним підрозділом АТ «Укрпошта».

Так як позовні вимоги задоволені відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача АТ «Укрпошта» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Цивільний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства від 29.11.2018 № 1374 про оголошення догани менеджеру територіального ОСОБА_3 дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_1.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства від 18.12.2018 № 2920/к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера територіального ОСОБА_3 дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» з 20.12.2018.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40933,56 грн., без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

У іншій частині вимог відмовити.

Стягнути Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь держави судовийзбір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1, НОМЕР_1, ІНП НОМЕР_2, місце реєстрації і проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4;

відповідач – Акціонерне товариство «Укрпошта», код ЄДРПОУ 21560045, місцезнаходження: м.Київ, вул. Хрещатик, 22.

Повний текст судового рішення складено 04.04.2019.

Суддя І.В.Коваленко