Ухвала суду № 80945007, 02.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/106/19 Справа № 702/245/18 Категорія: ч. 2 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на вирок Монастририщенського районного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, місцедержавної реєстрації: вул. П.Савишина, 57 с. Леухи Іллінецького району Вінницької області, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 13.03.2009 року, остановою Іллінецького районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 296 КК України звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії, кримінальну справу закрито, раніше судимий: 02.09.2010 року вироком Іллінецького районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; 27.12.2010 року вироком Іллінецького районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 роки 3 місяці позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 02.09.2010 року у виді 3 місяців позбавлення волі, остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; 26.06.2013 року ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області умовно-достроково звільнений від відбування покаранння на підставі ст. 107 КК України з іспитовим строком на 7 місяців 28 днів; 18.09.2014 року вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області за ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі 69 КК України до покарання у виді 3 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбуття 3 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, судимість не знята та не погашена, у кримінальному провадженні за ст. 185 ч. 2 КК України

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.185 КК України і призначено йому покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 75-76 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Цивільний позов не заявлено. Судові витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_7 не застосовувались.

Вирішена доля речових доказів, відповідно до положень ст. 100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі із застосуванням вимог ст.75 КК України.

На вирок суду прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування вироку суду через неправильне застосування судом першої інстанції ЗУ про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі, без застосування положень ст.75 КК України.

Станом на 02 квітня 2019 року апеляційна скарга прокурора по вказаному кримінальному провадженню не розглянута в зв’язку з неявкою за викликом суду обвинуваченого ОСОБА_7

Обвинувачений ОСОБА_7 був повідомлений про обов’язкову явку в Апеляційний суд Черкаської області, проте в судові засідання не з’влявся без поважних причин. Крім того колегією суддів 13.11.2018 року був застосований до ОСОБА_7 примусовий привід. За результатами виконання приводу Монастирищенським ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, обвинувачений ОСОБА_7 на території с. Аврамівка Монастирищенського району не проживає, а виїхав до м. Одеса.

Після чого ОСОБА_7 був в телефонному режимі повідомлений судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду справи. При цьому останній повідомив, що знаходиться в м.Києві та зобов’язався з’явитись на наступне судове засідання.

24 січня 2019 року та 04 березня 2019 року обвинувачений ОСОБА_7 був повідомлений на номера телефонів: 38068-00-57-330; 38068-381-32-76 про час та місце розгляду кримінального провадження на 02 квітня 2019 року на 14:00, однак в судове засідання знову не з’явився, причини неявки суду не відомі. В подальшому на будь-які відомі суду номера телефонів ОСОБА_7 не відповідав. На даний час місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_7 не відоме.

В судовому засіданні прокурор, який бере участь в апеляційному розгляді кримінального провадження заявив клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_7 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання обгрунтовує тим, що існують ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від суду, що стверджується об’єктивними даними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про погіршення становища ОСОБА_7, то в даному випадку відповідно до статей 401, 405 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд. Однак в судове засідання на апеляційний розгляд обвинувачений неодноразово не з'являється, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, тому мають місце достатні підстави вважати неявки в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_7, як намагання ухилитись від явки в суд.

Відповідно до вимог ст.318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Відповідно до ст.323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою приводу до апеляційного суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів вважає за доцільне виконання ухвали покласти на Головне управління національної поліції в Черкаській області.

Керуючись статтями 188-190, 335-401, 404, 405 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Клопотання прокурора, який бере участь в апеляційному розгляді кримінального провадження про дозвіл на затримання ОСОБА_7 з метою приводу - задовольнити.

Дати дозвіл на затримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою приводу його до Апеляційного суду Черкаської області для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виконання ухвали суду покласти на ГУНП в Черкаській області.

Копію ухвали направити в прокуратуру Черкаської області для контролю за виконанням ухвали.

Головуючий :

Судді :