Рішення № 80943764, 12.02.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12521/18

пр. № 2/759/1702/19

12 лютого 2019 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - П'ятничук І.В.,

при секретарі - Медвідчук В.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

представників третіх осіб - Лисак Л.В., Ковальногової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату, треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва, як орган опіки та піклування про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій вона просить встановити факт проживання її- ОСОБА_1 з ОСОБА_12 однією сім'єю як жінки та чоловіка без шлюбу у період з 06.02.2015 року і до дня смерті ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_7, визнання права за ОСОБА_1 передбаченого ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», на призначення та отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_12 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що з вересня 2013 р. вона була зарахована слухачем до Української військово-медичної академії на факультет підготовки військових лікарів за спеціальністю лікувальна справа. У серпні 2014 року була задіяна у польових зборах абітурієнтів Української військово-медичної академії. Під час вказаних зборів вона -позивач познайомилась з ОСОБА_12, який був начальником курсу факультету підготовки військових лікарів, де позивач проходила навчання. З 06.02.2015 року ОСОБА_13 переїхала до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_12 та його мати ОСОБА_3, саме з цього часу позивач та ОСОБА_12 стали проживати однією сім'єю, підтримували шлюбні-сімейні стосунки, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, здійснювали спільні покупки, разом відпочивали і проводили відпустки.

Від вказаних відносин у них народилась спільна донька ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1. 07.06.2016 року Святошинським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві складено актовий запис №1496 та видано свідоцтво про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12 помер від зупинки серця, причиною смерті стала хронічна ішемічна хвороба серця. 27.11.2017 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві зареєстровано факт смерті ОСОБА_12, про що складено актовий запис №18394 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3.

Згідно з витягом з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №3030 від 30.11.2017 по встановленню причинного зв'язку захворювань «хронічна ішемічна хвороба серця» - стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7, захворювання та причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини.

Метою встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_12 та ОСОБА_1, є отримання статусу члена сім'ї загиблого та отримання грошової допомоги, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» призначення та отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_12 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Ухвалою суду від 14.08.2018 року відкрито провадження у справі.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи, вказували суду на те, що позивач познайомилась з ОСОБА_12, почали зустрічатись, а 06.02.2015 р. вона переїхала проживати до ОСОБА_12 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за час спільного проживання вони піклувались один про одного, а коди народилась їх спільна донька, то спільно піклувались про доньку, а також доньку чоловіка від першого шлюбу. З жовтня по січень 2017 р. ОСОБА_12 знаходився в зоні проведення АТО, після повернення стан його здоров'я погіршився і тому він проходив курс лікування в військовому шпиталі в м.Ірпінь, після повернення він звернувся з заявою про надання путівки для відпочинку в військовий санаторій «Трускавецький» і для себе і для позивача з дитиною, однак путівку отримати не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_7 раптово помер, в момент смерті вона-позивач також знаходилась з ним, намагалася надати першу допомогу, викликала швидку допомогу. На даний час проживає разом з донькою з матір'ю ОСОБА_16 - ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, вказувала суду на те, що ОСОБА_16 її син, в 2014 р. познайомив її з позивачем, сказав, що ОСОБА_1 є його сім'єю, вони почали проживати разом, спілкувались і допомагали і першій дружині сина, спілкувались і з його донькою від першого шлюбу, дитина яка народилась у позивача від її сина була бажаною дитиною, син був присутнім і на пологах, забирав дитину з дружиною з пологового будинку. ОСОБА_1 постійно піклувалась про її сина, слідкувала за його станом здоров'я, він для того щоб краще себе почувати покинув палити, почав худнути, вони разом часто їздили в Одесу до його доньки від першого шлюбу. Зазначала, що з 2015 р. син і позивач жили спільним бюджетом, разом платили за квартиру. Вказувала, що відповідач ОСОБА_7 її колишній чоловік та батько сина не спілкувався і не проживав з ними більше 30 років, тільки на похоронах сина познайомився з позивачем.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду своїх представників з належним чином оформленими повноваженнями, тому є можливим розгляд справи в його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_17. заперечувала проти задоволення позовних вимог, в наданому до суду відзиві від 21.09.2018 року, представник посилається на тому, що заявником спотворені факти викладені в матеріалах справи, вона як рідна сестра ОСОБА_12 може стверджувати, що відносини у її брата з ОСОБА_1 були не добрими, вона часто бувала у них в квартирі по АДРЕСА_1 і може стверджувати, що їх мати ОСОБА_18 не жила в даній квартирі оскільки давно виїхала на дачу, ОСОБА_1 постійно економила і спільного бюджету з її братом не мала, брат жив в різних кімнатах з позивачем, за декілька тижнів до смерті брат проходив курс лікування в військовому шпиталі в м.Ірпінь і позивач взагалі його в лікарні не відвідувала.

Представник відповідача ОСОБА_4, в судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача Міністерства Оборони України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, до суду був наданий відзив на позовну заяву від 21.09.2018 року, в якому представник посилається на ч.2 ст.21 СК України, в якому вказано, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, в зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Київського міського військового комісаріату направив до суду відзив на позовну заяву від 05.09.2018 року, в якій посилається на те, що між заявницею та її покійний чоловіком ОСОБА_12, акт про укладення шлюбу відповідно до Закону, не був зареєстрований, також заявником не надано достатньо доказів для підтвердження факту проживання однією сім'єю, у зв'язку з чим в даному позові необхідно відмовити.

Відповідач ОСОБА_8 яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_19 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду відзив на заявлені вимоги в якому просила про задоволення заявлених вимог, однак, оскільки даний відзив не підписано особою, якою його подано не є можливим врахування даної думки при постановленні рішення суду.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому є можливим розгляд справи в відсутності вказаного представника.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Святошинського району м. Києва, як орган опіки та піклування заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів, третьої особи, пояснення свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, дослідивши матеріали надані сторонами як докази на підтвердження свїх вимог та заперечень, вважає встановленими наступні обставини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась в с.Лукнів Коропського району Чернігівської області ( а.с. 12)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2013 року була зарахована слухачем до Української військово-медичної академії на факультет підготовки військових лікарів за спеціальністю лікувальна справа, що підтверджується посвідченням офіцера на ім'я позивача серії НОМЕР_4, виданим 26.09.2013 року.

Як вказує позивач з 06.02.2015 року вона - ОСОБА_1 переїхала до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_12 та його мати - ОСОБА_3, як вбачається з довідки №02/08 від 08.02.2017 р. в вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_3, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_14 ( а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_12 народилась донька ОСОБА_14, 07.06.2016 року Святошинським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві складено актовий запис №1496 та видано свідоцтво про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_2. (а.с. 17).

У свідоцтві про народження у графі батько вказано ОСОБА_12, у графі мати - ОСОБА_1. (а.с. 17).

Місце народження доньки сторін ОСОБА_14 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання від 23.07.2016 року, виданою відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святощинської районної в м.Києві державної адміністрації. ( а.с. 18).

Наказом Першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України» №130 від 21.10.2016 року ОСОБА_12, було залучено до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, відряджено в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативно-тактичного угрупування «Луганськ» з 24.10.2016 року. ( а.с. 20).

Наказом Першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України» №3дск від 09.01.2017 р. ОСОБА_12 відкликано з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях до місця постійної дислокації та виявлено з підпорядкування керівника антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях з 25.01.2017 року. ( а.с. 21).

У період з 24.10.2017 р. по 25.01.2017 року ОСОБА_12 брав участь у проведенні антитерористичної операції у складі сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Луганськ» на території Донецької та Луганської областей. Після повернення з території проведення АТО, ОСОБА_12 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою Української військово-медичної академії вих.№59 від 31.01.2017 року та посвідченням серії НОМЕР_5, виданим 14.02.2017 року Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України.( а.с. 22).

У зв'язку з необхідністю покращення здоров'я ОСОБА_12 останній звернувся з заявою до начальника НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» з клопотанням виділити путівку у військовий санаторій «Трускавецький» для учасника АТО майора ОСОБА_12 та його дитині і ст.лейтенанту м/с ОСОБА_1 з 24.07.2017 року. ( а.с. 24).

З пояснювальної ОСОБА_1 від 29.11.2017 року вбачається що ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_12 знову стався напад, проведені ОСОБА_1 та лікарями швидкої медичної допомоги реанімаційні заходи не дали позитивного результату. Приблизно о 08 годині 10 хвилин лікарі констатували смерть від зупинки серця, причиною смерті стала хронічна ішемічна хвороба серця. ( а.с. 25).

27.11.2017 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві зареєстровано факт смерті ОСОБА_12, про що складено актовий запис №18394 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3. ( а.с. 27).

Відповідно до акту про результати проведення службового розслідування від 29.11.2017 р. зроблено висновок про те, що смерть майора ОСОБА_12 сталася внаслідок хронічної хвороби серця (а.с. 26).

Згідно з витягом з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №3030 від 30.11.2017 по встановленню причинного зв'язку захворювань, захворювання майора ОСОБА_12 - «хронічна ішемічна хвороба серця» - стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7, захворювання та причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини. ( а.с. 28)

У супровідному листі до зазначеного витягу вказано повне ім'я ОСОБА_1, як дружини померлого та адреса їх спільного проживання : АДРЕСА_1. (а.с. 29).

Після смерті ОСОБА_12 за заявою ОСОБА_1 здійснено зняття його з реєстрації місця проживання у зв'язку з смертю. (а.с. 30).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи та приєднані до них документи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною 2 статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24., вказували суд на наступні обставини.

Свідок ОСОБА_20 вказував суду на те, що є другом ОСОБА_12 з 1999 р., є хрещеним батьком його доньки ОСОБА_14, яку хрестив в 2017 р., постійно підтримував дружні стосунки з ОСОБА_12, знає, що ОСОБА_12 познайомився з позивачем оскільки вона навчалась у нього, а він був начальником курсу, знайомство було в 2014 р., а з 2015 р вони почали жити разом, потім у них народилась донька і ОСОБА_12 дуже радів народженню дитини, мав багато планів на спільне життя разом з позивачем.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні вказувала суду на те, що сусідкою позивача та відповідача ОСОБА_3 проживає в кв. АДРЕСА_2, бачить мешканців квартири40 практично кожний день, стверджувала що ОСОБА_1 - позивач проживає в даній квартирі останні 4-5 років, відносини у позивача з ОСОБА_12 були добрими, часто бачила їх разом, як вони гуляли разом, ходили за покупками, гуляли з дитиною, знає, що разом їздили в Одесу.

Свідок ОСОБА_22 вказував на те, що ОСОБА_12 був його підлеглим, як і сама позивач яка навчалась у нього три роки, вказував на те, що відносини між ОСОБА_12 і ОСОБА_1 розвивались на його очах, часто бував у нього в гостях, зазначав, що коли ОСОБА_12 був в АТО то він особисто приносив кошти додому і віддавав позивачу. Вказував, що знає, що ОСОБА_12 та ОСОБА_1 ходили разом в ВРАЦС хотіли подати заяву на одруження, однак, з-за того що була проблема з документами то заяву здати вони не змогли, а потім він був в Ато і там підірвав своє здоров»я, позивач завжди піклувалась про нього.

Свідок ОСОБА_23 вказувала, що з ОСОБА_12 вона була знайома з 2012 р. через приблизно шість місяців почали проживати разом і жили разом приблизно два роки, але потім посварились і за час поки вони знаходились в сварці ОСОБА_12 познайомився з ОСОБА_1, однак спілкуватись не припинили, постійно дзвонили один одному і зустрічались, коли ОСОБА_12 знаходився в Ірпіні в шпиталі вона постійно приїздила до нього, він обіцяв що після одужання вирішить питання щоб вони були разом, але не встиг, помер. Зазначала, що її син, називав ОСОБА_12 татом, а в новорічні свята 2016 р. ОСОБА_12 приїздив до неї з ночівлею.

Свідок ОСОБА_24 зазначала, що вона є тітікою ОСОБА_12, в вересні 2015 р. вона познайомилась з позивачем, вказувала, що наскільки їй відомо то відносини у ОСОБА_12 та позивача були поганими, було окреме харчування, після народження дитини відносини кращі не стали, коли вона була запрошена на день народження їх дитини, святкували дитині один рік, то ОСОБА_12 їй говорив про те, що ОСОБА_1 це не його жінка і він не бажає укладення шлюбу.

Факт спільного проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства також підтверджується надсиланням ОСОБА_12 грошових коштів на картковий рахунок позивача, що підтверджується випискою ПАТ КБ «Приват Банк» від 09.08.2018 року грошових коштів по картковому рахунку ОСОБА_1, в тому числі під час його перебування на території АТО, Актом від 20.12.2017 року. ( а.с. 31-35) а також спільними фотокартками ОСОБА_12 разом з ОСОБА_1 ОСОБА_1 та їх спільною донькою, зробленими в різний період часу( а.с. 36-37).

Зважаючи на те, що захворювання та причина смерті чоловіка позивача пов'язані із Захистом Батьківськими, члени його сім'ї мають право на отримання ряду соціальних пільг і гарантій, встановлених державою, в тому числі на отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого учасника АТО та отримання статусу члена сім'ї загиблого.

Метою встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_12 та ОСОБА_1, є отримання статусу члена сім'ї загиблого та отримання грошової допомоги, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Згідно із ч.ч.2, 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Виходячи з аналізу вказаної норми СК, сім'єю є соціальна група, що складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, а також людей, що спільно проживають на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, яка здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Аналізуючи надані докази стосовно встановлення юридичного факту сумісного проживання однією сім'єю, суд вважає, що в своїй сукупності свідчать про те, що заявниця дійсно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_12, вони разом вели спільне господарство, сумісно вирішували побутові питання, виховували дочку ОСОБА_14 .

Згідно ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз'яснення у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника тощо

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши письмові докази долучені до справи, тісні родинні зв'язки померлого та позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання права за ОСОБА_1 передбаченого ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», на призначення та отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_12 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Ч.1 ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Згідно з ч.9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з п.4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

З системного аналізу правових норм вбачається, що вищезгадана одноразова грошова допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

Враховуючи наведене суд вважає що вказані вимоги є передчасними оскільки позивачем відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 позивачем не отримано відмову та не надання їй права отримати одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.

Враховуючи наведене, суд вважає що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 12, 81, 260, 264, 265, 319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату, треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва, як орган опіки та піклування про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з ОСОБА_12, померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про смерть від 27.11.2017 серії НОМЕР_3, видане відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві), однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, у період з 06.02.2015 і до дня смерті ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В.П'ятничук