Ухвала суду № 80938498, 21.02.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7340/18

Провадження № 1-кп/333/282/19

УХВАЛА

21 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Холода Р.С., за участю: секретаря судового засідання Єрохіної А.Б., прокурора Купенка А.В., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться кримінальне провадження №333/7340/18 (1-кп/333/282/19) відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.345 КК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт за адресою проживання останнього: АДРЕСА_1 із застосуванням електронного засобу контролю – браслету або без такого.

Обґрунтовуючи своє клопотання захисник зазначив, що по цьому кримінальному провадженню ОСОБА_2 з 26.07.2018 року тримається під вартою. Позиція прокурора про те, що лише подальше тримання під вартою обвинуваченого може забезпечити його належну процесуальну поведінку на даний час не можна вважати підтвердженою та належно обґрунтованою, оскільки з огляду на рішення Європейського суду ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, вагомість наявних доказів може бути важливими фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, але само по собі не може служити виправданням тривалого тримання під вартою, а наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого злочину та перспективу про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув’язнення.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_1 є забезпеченим у повному обсязі, тому як на майно ОСОБА_2 та його дружини накладено арешт ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2018 року. Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальних претензій до ОСОБА_2 не мають, так як останні в судовому засіданні зазначили, що тілесні ушкодження, які їм були спричинені є легкими, без переривання несення служби та стосовно запобіжного заходу покладаються на розсуд суду.

ОСОБА_2 має постійне місце мешкання у м. Мелітополі, має дружину та неповнолітню дитину, тобто міцність соціальних зв’язків. У обвинуваченого відсутні за час досудового розслідування порушення як підозрюваного, тому і відсутні підстави стверджувати про наявність ризику порушення процесуальних обов’язків на стадії судового розгляду. Дружина ОСОБА_2 має проблеми із здоров’ям, а саме: із хребтом, у зв’язку з чим вона постійно потребує допомоги чоловіка і його присутності.

Отже, на думку захисника є можливість замінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов'язаний із позбавленням волі, а саме: домашній арешт за місцем мешкання або заставу.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника, зазначаючи, що на цей час існують такі ризики відносно ОСОБА_2: переховування від суду, можливість незаконного впливу на потерпілих і свідків, а також вчинення обвинуваченим іншого злочину. Це підтверджується тим, що у червні 2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області обвинувачений був засуджений за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі. Враховуючи, що на цей час вирок не набув законної сили, перебуваючи на волі, ОСОБА_2 скоїв злочини, передбачені ч.2 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, тобто у останнього є схильність до рецидиву. Також, на наявність зазначених ризиків вказують факти: усвідомлення ОСОБА_2 невідворотності покарання за скоєне, реєстрації за межами м. Запоріжжя та фактичного місця мешкання в орендованому житлі. Тому, ОСОБА_6 вважає, що інші альтернативні запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_2

Потерпілий ОСОБА_1 також заперечував проти задоволення клопотання захисника, зазначивши, що відсутні причини для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2

Обвинувачений повністю підтримав клопотання свого захисника

Розглянувши клопотання захисника, заслухавши думки прокурора, потерпілого та обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що 26.07.2018 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, який у подальшому продовжувався, останній раз – до 14.01.2019 року. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2019 року запобіжний захід ОСОБА_2 було продовжено по 07.03.2019 року.

ОСОБА_2 має постійне місця мешкання у ІНФОРМАЦІЯ_1, де орендує квартиру і проживає разом з родиною: дружиною та неповнолітньою дитиною - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який перебуває у нього на утриманні. Обвинувачений має місце реєстрації у м. Харкові, одружений, офіційно працевлаштований, на обліках у лікарів – нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується на місцем мешкання.

При розгляді клопотання захисника суд враховує наявність відносно ОСОБА_2 вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2018 року за обвинуваченням останнього у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, відповідно до якого ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. На цей час ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні 24.07.2018 року злочинів, передбачених ч.2 ст.289 та ч.2 ст.345 КК України, тобто у той час, коли до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та постановлений вирок, який не набрав законної сили. Також, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі).

Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів клопотання захиника, на думку суду продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість вчинити інший злочин.

В даному випадку вказаний ризик є досить вагомим, тому суд вважає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленому під час розгляду клопотання ризику. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є доцільним, та достатнім, а також відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу.

Наявність у ОСОБА_2 дружини, малолітньої дитини на утриманні, орендованого житла в м. Мелітополі з огляду на характер та обставини злочинів, в яких він обвинувачується, не є підставою для зміни йому запобіжного заходу, оскільки вказане не спростовує наявність ризику, встановленому у судовому засіданні.

Отже, під час розгляду застосування інших запобіжних заходів, вказаних захисником – домашній арешт та застава, суд дійшов висновку, що вони не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, тому у задоволенні клопотання захисника про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 201, 372, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.345 КК України – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 26.02.2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод