Вирок № 80926487, 03.04.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/6176/17

Провадження № 1-кп/592/285/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м.Суми Ковпаківський районний суд м.Суми у складі колегії суддів:

головуючого судді Чернобая О.І.,

суддів Алфьорова А.М., Костенка В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.С.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200440001203 від 27.03.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

-за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, гр-ки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_7, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, фактично мешкаючої за адресою: м.Суми, вул.Декабристів, буд.41 у обвинуваченого ОСОБА_6, раніше не судимої,

-за ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

26.03.2017 року, близько 10:00 год., ОСОБА_6 і ОСОБА_5, перебуваючи на вул.І.Кавалерідзе в м.Суми, зустріли раніше їм не знайому потерпілу ОСОБА_7, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння та якій допомогли знайти будинок її колишнього чоловіка і розпили разом з нею на вулиці пляшку коньяку, придбану за кошти потерпілої. Познайомившись з потерпілою у такий спосіб та на її пропозицію, на таксі, приїхали за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 де на кухні продовжили усі разом вживати спиртні напої.

Під час спільного розпиття спиртних напоїв, перебуваючи на кухні вказаної квартири, ОСОБА_6 побачив на кухонному столі мобільний телефон “LG G3 Stylus Dual D690” чорного кольору належний потерпілій ОСОБА_7 та скориставшись, що за його діями ніхто з присутніх не слідкує, таємно викрав цей телефон, вартістю згідно висновку експерта 2267 грн. з карткою оператора мобільного зв’язку “Lifecel” на рахунку якої грошових коштів не було та чохлом фірми “Nillkin”, не представляючим для потерпілої матеріальної цінності, поклавши телефон до кишені своїх штанів, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Продовжуючи розпивати спиртні напої, 26.03.2017 року, точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалось, між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виник словесний конфлікт у ході якого ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та з метою умисного позбавлення життя потерпілої, схопив на кухонному столі ніж, яким наніс ОСОБА_7 ціленаправлено два удари в життєво важливий орган шию, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи у виді: рани, що розташована на правій переднє-боковій поверхні шиї, на 6,7 см. нижче основи вушної раковини, овоїдно-трикутної форми, розмірами 1,8х0,6 см., рановий канал якої проходить в глиб органокомплексу шиї знизу вгору та дещо зліва праворуч, має довжину близько 5 см., по його ходу маються ушкодження загальної сонної артерії-відокремлення ділянку стінки з утворенням овоїдного отвору та лепесткоподібного клаптя, який фіксований в верхньому краї ушкодження та щілиноподібне наскрізне ушкодження стінки гортані з рівними краями та гострокутними кінцями, довжиною 1,2 см., розташоване між правим рогом щитоподібного хряща та під’язичної кісткою щілиноподібне ушкодження м’яких тканин в ділянці тіла 4-го шийного хребця, садна лінійної форми з поверхнею вкритою згортками крові, розміром 2,5х0,2 см., горизонтально розташованого праворуч від рани на тлі блідо-рожевого синця розмірами 2,8х0,9 см. та рани веретеноподібної форми, розмірами 1х0,3 см., рановий канал якої проходить крізь спинномозковий канал, потиличний отвір, проникає в порожнину черепу, ушкоджує середній та довгастий мозок, мозочок, що розташована на задній поверхні шиї ліворуч на 4 см. від серединної лінії.

Смерть потерпілої ОСОБА_7 настала в результаті колюче-ріжучого поранення стволової частини головного мозку та мозочка, яке привело до ураження життєво важливих ділянок центральної нервової системи та призвело до розвитку гострої серцево-судинної недостатності.

З метою уникнення відповідальності за вчинене, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 вийшли з квартири ОСОБА_7, зачинивши при цьому вхідні двері квартири на ключ та вийшовши з під’їзду на вулицю, у ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 виник спільний умисел на таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_7, яке залишилось в її квартирі та від якої у них був ключ.

Тому, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на крадіжку, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою між собою, а ОСОБА_6 ще діючи повторно, повернулись до квартири ОСОБА_7 під № 20, в будинку № 35 по вул.Ремісничій в м.Суми де за допомогою наявного у них ключа відкрили вхідні двері квартири, таким чином проникнувши всередину квартири, звідки таємно викрали майно, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи, а саме:

-ноутбук “Asus X540SA” із зарядним пристроєм до нього, вартістю 5579 грн.;

-жіночий гаманець, розмірами 25х10 см., із натуральної шкіри змії, вартістю 1544, в якому знаходились грошові кошти в сумі 230 грн.;

-сумку для документів, розмірами 40х25х10 см., чорного кольору із зображенням “Великої Британії”, вартістю 156 грн., що належало потерпілій ОСОБА_7, чим завдали їй матеріальну шкоду на загальну суму 7509 грн.

Викрадене майно перенесли за місцем мешкання ОСОБА_6, звідки воно вподальшому було вилучене під час обшуку співробітниками поліції.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні винним себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України не визнав і на неодноразові пропозиції суду надати пояснення на свій захист, від дачі будь-яких показань відмовився.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 на початку судового розгляду винною себе за ч.3 ст.185 КК України визнавала частково, але в подальшому вину свою в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнала і суду показала, що ноутбук з квартири потерпілої вона не викрадала. Сумку та гаманець належні потерпілій, які залишились у неї, вона не викрадала, а потерпіла сама давала їй ці речі сходити в магазин за горілкою. Вбивства потерпілої вона не бачила. Під час слідчого експерименту слідча ОСОБА_8 показувала їй як потрібно було наносити удари ножом по потерпілій.

Після чого, на запитання, пояснила, що з потерпілою вона і ОСОБА_6 познайомились на вул.Баумана в м.Суми 26.03.2017 року вранці, близько 10 години біля училища № 11. Потерпіла сама до них підійшла і попросила допомогти знайти будинок її колишнього чоловіка. Коли знайшли будинок, то потерпіла разом із ОСОБА_6 піднімались туди. Потім вони сходили в магазин і за кошти потерпілої купили пляшку коньяку, яку всі разом випили під під’їздом колишнього чоловіка потерпілої. Потерпіла була п’яна і попросила відвезти її додому. Далі на таксі вони відвезли потерпілу за вказаною нею адресою на вул.Ремісничу і піднялись всі разом в квартиру. Будинок потерпілої стоїть біля церкви. Пройшли на кухню. Потерпіла послала її в магазин за горілкою і дала їй свою сумку та гаманець. Вона сходила в “Еко-Маркет” де купила пляшку горілки та воду. Коли зайшла в квартиру то потерпіла із ОСОБА_6 сиділи на кухні та розмовляли. Потім всі разом вони розпили пляшку горілки. Далі потерпіла стала їх ображати, тому вона оділа курточку і хотіла уходити. ОСОБА_6 в цей час залишився на кухні з потерпілою і про щось спорив з нею. Вона стояла в коридорі. Потім з кухні вийшов ОСОБА_6 і вони пішли з квартири. У неї залишилась сумка і гаманець потерпілої, які та давала їй щоб сходити в магазин. На той момент вона співмешкала із ОСОБА_6 в будинку останнього і з цього будинку співробітниками поліції були вилучені речі потерпілої. Як ці речі опинились в будинку ОСОБА_6 розказувати відмовилась. Після затримання її показували в сюжеті новин. Там вона розказала про обставини вбивства, оскільки слідча давила на неї. Під час слідчого експерименту вона теж розказувала і показувала як ОСОБА_6 наносив удари ножом по потерпілій, так, як їй показувала слідча.

Незважаючи на невизнання свої вини обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_5, їх вина в інкримінованих ним кримінальних правопорушеннях повністю була доведена у судовому засіданні стороною обвинувачення наступними доказами.

Так, визнана по кримінальному провадженню в якості потерпілої ОСОБА_2 суду показала, що потерпіла ОСОБА_7 є її матір’ю. Мати жила в Сумах, а вона була в Києві. Щодня вона розмовляла з матір’ю по телефону. Так, 26.03.2017 року десь о 15 годині, вона знову зателефонувала матері і в телефон на задньому фоні чула голос обвинуваченого ОСОБА_6 По розмові було чутно, що мати перебувала в стані сп’яніння і її голос був схвильований і чула як обвинувачений ОСОБА_6 називав її матір по імені. Через декілька годин вона не могла додзвонитись матері, т.я. телефон був вже відключений. Потім їй зателефонувала тітка і сказала, що матері більше не має. Вона одразу ж приїхала в Суми. В квартирі матері була поліція. Коли по приїзду, у присутності поліції оглянула квартиру, то виявила пропажу ноутбука та телефона матері, а також сумки з американським прапором.

Визнана у якості потерпілої ОСОБА_1 суду показала, що загибла ОСОБА_7 була її рідною сестрою. 27.03.2017 року від батька вона дізналась, що сестра загибла. Після чого вона разом із своєю племінницею ОСОБА_2 приїхали з Києва в Суми. В квартирі сестри була поліція. На кануні, вона протягом дня намагалась додзвонитись сестрі, але безрезультатно, оскільки телефон був не на зв’язку. Коли оглянули квартиру, то виявили, що пропав ноутбук, мобільний телефон, гаманець, сумка. В подальшому співробітники поліції повернули їй викрадені з квартири сестри ноутбук, мобільний телефон, гаманець і сумку.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_9. У березні місяці, точної дати не пам’ятає, коли він був біля свого будинку, то до нього підійшов раніше йому не знайомий чоловік і спитав чи не знає він чоловіка і описав якого саме. Він такого не знав. Разом з тим чоловіком, що підходив до нього було дві жінки, одна з яких була обвинувачена ОСОБА_5 вказавши на неї в залі судового засідання.

Тобто, показаннями свідка ОСОБА_9 підтверджуються показання обвинуваченої ОСОБА_5 в тій частині, що на прохання потерпілої ОСОБА_7 вони разом із ОСОБА_6 намагались допомогти потерпілій знайти будинок колишнього чоловіка.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що загибла ОСОБА_7 є його дочкою. Щодня він дзвонив дочці по телефону і розмовляв з нею. 25.03.21017 року ввечері він телефонував дочці і розмовляв з нею по телефону. Наступного дня, 26.03.2017 року з ранку і до вечора він намагався додзвонитись до дочки, але вона не відповідала і він пішов до неї додому. Зайшовши в квартиру побачив, що дочка лежала на полу в кухні і була вся в крові. У нього є ключі від квартири дочки. Коли він прийшов, то обидві двері її квартири були закриті на замки. Замки були не автоматичні, а їх потрібно було закривати ключами. Він знав де висіли ключи від квартири дочки, але їх на місці не було. На кухні у дочки стояв ноутбук, але його теж не було.

Показаннями свідка ОСОБА_10 спростовуються показання обвинуваченої ОСОБА_5 в тій частині, що як вона пояснила, коли із ОСОБА_6 вони покидали квартиру потерпілої то ключів від квартири нібито не забирали.

Але свідок ОСОБА_10 пояснив, що коли він прийшов на квартиру дочки, то обидві вхідні двері були закриті на замки і оскільки перед цим саме обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 останніми виходили з квартири потерпілої, то це підтверджує висновок суду, що саме вони викрали ключі потерпілої і закривали вхідні двері цими ключами.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що 26.03.2017 року, вдень, на таксі сірого кольору під’їхали чоловік, жінка та ОСОБА_7, які вийшли з машини і пройшли повз нею метрах в десяти. На запитання прокурора свідок вказала на обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 і повідомила суду, що саме цей чоловік з жінкою приїхали разом з потерпілою ОСОБА_7 і пішли з нею. Крім того, подивившись на обвинуваченого ОСОБА_6 свідок пояснила, що на той момент у нього були вуса та борода.

З переглянутого у судовому засіданні DVD-диску з відеозаписом слідчого експерименту із ОСОБА_6 вбачається, що на той момент у нього дійсно були вуса і борода.

Тобто, свідок ОСОБА_11 суду підтвердила, що обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 приїхали додому до потерпілої ОСОБА_7 вдень - 26.03.2017 року.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що він працює таксистом. Числа точно не пам’ятає, але отримав заказ з вул.Ремісничої на вул.Нахімова. Забрав на Ремісничій жінку, як в суді з’ясувалось потерпілу ОСОБА_7 і відвіз її на вул.Нахімова. Жінка була в стані сп’яніння і повідомила, що точно не знає куди їй потрібно їхати, але вона хоче знайти колишнього чоловіка.

Тобто свідок ОСОБА_12 підтвердив суду, що відвіз потерпілу ОСОБА_7 у вказаний мікрорайон де вона в подальшому зустрілась з обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_5

Крім того, судом були досліджені надані стороною обвинувачення письмові докази.

Так, з протоколу огляду місця події від 27.03.2017 року, який був проведений на підставі письмового дозволу батька загиблої вбачається, що була оглянута квартира потерпілої ОСОБА_7 Вхідні двері квартири та замки слідів злому не мають. На кухні був виявлений кровавлений труп потерпілої з ранами в області шиї. На кухні на столі стояла порожня пляшка з-під горілки та пляшка з-під коньяку./т.1 а.п.191-218; 219; 241/

Виявлена порожня пляшка з-під горілки підтверджує показання обвинуваченої ОСОБА_5 в тій частині, що вона разом із ОСОБА_6 розпивали горілку з потерпілою.

Крім того, відсутність слідів злому на вхідних дверях та замках квартири потерпілої, що підтверджено висновком трасологічної експертизи свідчить, що квартира обвинуваченими відкривалась ключами, які вони викрали з квартири. /т.2 а.п.16-19/

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що на трупі потерпілої ОСОБА_7 експертом були виявлені тілесні ушкодження у виді: рани, що розташована на правій переднє-боковій поверхні шиї, на 6,7 см. нижче основи вушної раковини, овоїдно-трикутної форми, розмірами 1,8х0,6 см., рановий канал якої проходить в глиб органокомплексу шиї знизу вгору та дещо зліва праворуч, має довжину близько 5 см., по його ходу маються ушкодження загальної сонної артерії-відокремлення ділянку стінки з утворенням овоїдного отвору та лепесткоподібного клаптя, який фіксований в верхньому краї ушкодження та щілиноподібне наскрізне ушкодження стінки гортані з рівними краями та гострокутними кінцями, довжиною 1,2 см., розташоване між правим рогом щитоподібного хряща та під’язичної кісткою щілиноподібне ушкодження м’яких тканин в ділянці тіла 4-го шийного хребця, садна лінійної форми з поверхнею вкритою згортками крові, розміром 2,5х0,2 см., горизонтально розташованого праворуч від рани на тлі блідо-рожевого синця розмірами 2,8х0,9 см. та рани веретеноподібної форми, розмірами 1х0,3 см., рановий канал якої проходить крізь спинномозковий канал, потиличний отвір, проникає в порожнину черепу, ушкоджує середній та довгастий мозок, мозочок, що розташована на задній поверхні шиї ліворуч на 4 см. від серединної лінії.

Смерть потерпілої ОСОБА_7 настала в результаті колюче-ріжучого поранення стволової частини головного мозку та мозочка, яке привело до ураження життєво важливих ділянок центральної нервової системи та призвело до розвитку гострої серцево-судинної недостатності. /т.1 а.п.220-222; 240/

Згідно висновку судово-медичної криміналістичної експертизи ножа, вилученого з квартири потерпілої ОСОБА_7 та двох клаптиків шкіри вилучених з її тіла під № 1 з правої передньо-бічної поверхні та № 2 з задньої поверхні шиї ліворуч виявлені у неї ушкодження могли бути заподіяні клинком ножа, наданого на експертизу або іншим клинком з аналогічними конструктивними особливостями. /т.1 а.п.223-227/

І хоча цей висновок експерта прямо не вказує, що ушкодження в області шиї потерпілої були заподіяні саме цим ножем, наданим на експертизу, але коли суд досліджував даний висновок експерта, то обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ніж, яким він наносив удари в шию потерпілої він викинув через вікно, тому йому невідомо звідки взявся ніж наданий експерту та послався, що у висновку цитологічної експертизи по даному ножу слідів крові не виявлено.

Дійсно з висновку судово-медичної цитологічної експертизи вбачається, що при дослідженні вказаного ножа, вилученого з квартири потерпілої ОСОБА_7 крові, ядро-вмісних епітеліальних клітин та пото-жирових накладень не виявлено. /т.1 а.п.243-245/

Однак, під час проведення слідчого експерименту обвинувачена ОСОБА_5 пояснила, що ножа, яким ОСОБА_6 наніс удари по потерпілій вона вимила під водою і залишила на кухні.

Тому наданий на експертне дослідження ніж дійсно може бути знаряддям вбивства, а відсутність на ньому крові та пото-жирових накладень можливе із-за того, що обвинувачена ОСОБА_5 вимила його під водою.

Суд також зазначає, що під час дослідження даного висновку у судовому засіданні як сам обвинувачений ОСОБА_6, так і його захисник на той час Семіволос вказали, що ніж яким ОСОБА_6 завдав удари в шию потерпілій ОСОБА_7 він викинув через вікно, тим самим обвинувачений ОСОБА_6 у присутності свого захисника під час судового розгляду підтвердив, що саме він наносив удари в шию ножем потерпілій ОСОБА_7, хоча він відмовився надавати показання по суті пред’явленого обвинувачення в цілому.

Однак, такі показання обвинуваченого ОСОБА_6 спростовуються показаннями обвинуваченої ОСОБА_5, яка під час слідчого експерименту показала, що вказаний ніж вона вимила під водою і залишила на кухні.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 31.03.2017 року з підозрюваним /на той час/ ОСОБА_6 та долученого до нього DVD-диску який був переглянутий у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_6 у присутності двох понятих та свого захисника ОСОБА_13 спочатку перебуваючи в кабінеті слідчого пояснив про обставини вчиненого ним вбивства, після чого на пропозицію слідчого погодився виїхати на місце подій та на місці розказати про всі обставини вчиненого. Далі усі учасники слідчої дії разом із захисником прибули за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_7 за адресою: м.Суми, вул.Реміснича, буд.35 де ОСОБА_6 провів всіх учасників до квартири потерпілої під №20, далі всі зайшли в цю квартиру де ОСОБА_6 провів усіх учасників на кухню де розказав і показав як саме він наносив удари ножом в область шиї потерпілої та де потім вона залишилась лежати на полу і розказав про обставини вчинення крадіжки з цієї квартири. /т.2 а.п.39-42/

З протоколу огляду місця події, а саме огляду трупа потерпілої в її квартирі вбачається, що труп потерпілої був виявлений саме у тому місці де при слідчому експерименті вказав ОСОБА_6

З висновку судово-медичної експертизи, проведеної за наслідками слідчого експерименту з ОСОБА_6 вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень відповідає кількості та послідовності спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які стали небезпечними для життя, виявлених на тілі ОСОБА_7, механізму утворення тілесних ушкоджень, продемонстрованих ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту. /т.2 а.п.43/

Крім того, аналізуючи обставини проведення слідчого експерименту вбачається, що ця слідча дія була проведена у точній відповідності з вимогами ст.ст.223, 240 КПК України, у присутності двох понятих та за участю захисника ОСОБА_13, який на той час здійснював захист ОСОБА_6

З відео запису цієї слідчої дії також вбачається, що підозрюваний на той час ОСОБА_6 давав показання і показував про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення добровільно, без будь-якого примусу, тому його право не свідчити проти себе і право на захист порушено не було.

Таким чином, не має жодних підстав для визнання цього слідчого експерименту недопустимим доказом.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 31.03.2017 року з підозрюваною ОСОБА_5 та долученого до нього DVD-диску який був переглянутий у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_5 в кабінеті слідчої перед початком проведення слідчої дії та у присутності понятих розказала про обставини вчинення вбивства ОСОБА_6 та викрадення майна з квартири потерпілої ОСОБА_7, після чого погодилась проїхати на місце подій і там все показати. Після прибуття усіх учасників за місцем мешкання потерпілої, ще перебуваючи на вулиці, ОСОБА_5 пояснила, що квартира потерпілої знаходиться на 6-ту поверсі. Після чого усі учасники піднялись у вказану квартиру де ОСОБА_5 провела всіх на кухню і там пояснила, що на момент вчинення вбивства обстановка на кухні була іншою, після чого поставила стільці, як вони стояли біля кухонного столу на той момент і пояснила хто з них і де сидів за столом. Також показала, що коли вони приїхали на квартиру потерпілої то привезли із собою пляшку недопитого коньяку, яку на кухні в квартирі і допили. Потім вона пояснила, що коли потерпіла була ще живою, то ОСОБА_6 викрав її мобільний телефон та поклав собі в кишеню. Далі вона пояснила, коли між ОСОБА_6 і потерпілою почалась словесна сварка, то ОСОБА_6 схватив ножа зі столу і наніс ним декілька ударів в шию потерпілої, при цьому продемонструвала як ОСОБА_6 наносив удари ножом. Далі пояснила, що цього ножа вона вимила під водою і залишила на кухні в квартирі. Також під час слідчого експерименту, ОСОБА_5 показала, що після вбивства вона ще помила посуд та разом з ОСОБА_6 вийшли з квартири на вулицю де ОСОБА_6 запропонував повернутись назад в квартиру і викрасти ноутбук. Після чого вони удвох піднялись знову в квартиру потерпілої ОСОБА_7 де з кухонного столу викрали ноутбук, сумку, крім того, із сумки вона особисто викрала гаманець з грошима. /т.2 а.п.64-67; 69-DVD-диск/

Захисником ОСОБА_4, який здійснює захист обвинуваченої ОСОБА_5 було заявлене усне клопотання про визнання цього протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки як на його думку на відеозапису вбачається, що на слідчому експерименті була присутньою спеціаліст – старша слідча з ОВС- криміналіст ОСОБА_8, яка в протокол вписана не була.

З цього приводу суд зазначає, що частиною 2 ст.240 КПК передбачено, що за необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися … відеозапис, … які додаються до протоколу.

З відеозапису слідчого експерименту вбачається, що на ньому дійсно була присутня спеціаліст слідча-криміналіст ОСОБА_8, але той факт, що вона не була вписана слідчим в протокол не є підставою для визнання цієї слідчої дії недопустимим доказом, оскільки не кожне порушення вимог кримінального процесуального закону повинно тягнути за собою визнання усієї слідчої дії недопустимим доказом.

Із переглянутого відеозапису вбачається, що слідчий експеримент з підозрюваною ОСОБА_5 з самого початку і до кінця був проведений у точній відповідності з вимогами ст.ст.223, 240 КПК України, у присутності двох понятих, тому не зазначення слідчим у протоколі П.І.Б. спеціаліста є незначним порушенням та не впливає на визнання усієї слідчої дії недопустимим доказом.

Участь захисника у даному випадку була не обов’язковою і захисник міг бути запрошений тільки за пропозицією обвинуваченої, але з відеозапису вбачається, що клопотань про залучення захисника для проведення слідчого експерименту вона не заявляла, розказувала і показувала про всі обставини кримінального правопорушення добровільно без будь-якого примусу з боку співробітників поліції, тому при проведенні даної слідчої дії право підозрюваної ОСОБА_5 не свідчити проти себе та право на захист порушено не було.

У зв’язку з чим суд визнає протокол слідчого експерименту та долучений до нього DVD –диск з цією слідчої дією належними доказами.

Крім того, ні підозрюваною ОСОБА_5, ні іншими учасниками слідчої дії жодних зауважень на протокол надано не було, що вбачається з самого протоколу, хоча з відеозапису вбачається, що слідча роз’яснювала усім учасникам про таке право.

Під час дачі показань у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 суду показала, що гаманець з грошима вона нібито не викрадала, і що гаманець залишився у неї після того, як потерпіла сама дала його щоб вона сходила в магазин.

Але враховуючи, що при слідчому експерименті ОСОБА_5 вказала, що гаманець з грошима вона особисто викрала із сумки вже після того, як повернулась разом із ОСОБА_6 за ноутбуком, тому її показання надані в судовому засіданні в цій частині суд сприймає як обраний нею спосіб захисту з метою ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності за вчинене.

З висновку судово-медичної експертизи, проведеної на підставі слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_5 вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень відповідає кількості та послідовності спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які стали небезпечними для життя, виявлених на тілі ОСОБА_7, механізму утворення тілесних ушкоджень, продемонстрованих ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту. /т.2 а.п.68/

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_6 та його співмешканки обвинуваченої ОСОБА_5 вбачається, що за місцем їх мешкання – 31.03.2017 року співробітниками поліції було виявлено та вилучено викрадене з квартири потерпілої ОСОБА_7 майно, а саме: мобільний телефон “LG” чорного кольору; ноутбук “Asus”; сумку з прапором “Великобританії”; жіночий гаманець, які в подальшому були повернуті рідній сестрі загиблої ОСОБА_1 /т.1 а.п.228-230/

Тобто, під час обшуку було вилучене те майно, про викрадення якого вказувала обвинувачена ОСОБА_5 на слідчому експерименті.

З приводу даних матеріалів обшуку, обвинувачений ОСОБА_6, під час їх дослідження заявив, що дозволу на обшук він як власник будинку не надавав, його тоді вдома не було, ухвали слідчого судді йому ніхто не надавав.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що даний обшук був проведений співробітниками поліції на підставі ухвали слідчого судді, тому в даному випадку дозвіл власника житла не потрібен і обшук був проведений у присутності двох понятих, копія ухвали слідчого судді про надання дозволу на цей обшук була вручена під розписку обвинуваченій ОСОБА_5, яка мешкала у цьому будинку в якості цивільної дружини обвинуваченого ОСОБА_6, що вона підтвердила у судовому засіданні.

Крім того, стороною захисту з приводу даного обшуку було зазначено, що під час обшуку за місцем мешкання обвинувачених були вилучені сумка і гаманець, дозвіл на вилучення яких в ухвалі слідчого судді не надавався, арешт на ці речі під час досудового розслідування не накладався, тому на думку захисту ці речі потрібно було негайно повернути особі, у якій вони вилучались.

З цього приводу суд зазначає, що в ухвалі слідчого судді зазначено, що дозвіл на проведення обшуку надавався з метою відшукання окрім іншого також майна потерпілої ОСОБА_7, а далі слідчий суддя перелічив якого майна. /т.1 а.п.228/

Вказівка слідчого судді про надання дозволу на вилучення майна потерпілої розцінюється судом як дозвіл на вилучення усього майна, яке було викрадене з квартири ОСОБА_7

Тому дана неточність в ухвалі слідчого судді не дає жодних підстав для визнання недопустимим доказом слідчої дії обшуку.

При дослідженні даних матеріалів обшуку судом не було встановлено жодних порушень ст.234-236 КПК України, тому за таких обставин, суд визнає вказані матеріали обшуку належними і допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.

Стороною обвинувачення, на підтвердження, як на думку прокурора, винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 суду були надані висновки судово-медичних імунологічних експертиз по крові вилученій на гральній карті; з поверхні холодильника; з поверхні кухонного столу та по груповій належності крові потерпілої ОСОБА_7 і обвинуваченого ОСОБА_6 Однак у всіх даних висновках зазначено, що вказана кров може походити як від потерпілої, так і від обвинуваченого. Таким чином жоден із перелічених висновків не доводить того, що кров вилучена на вказаних предметах та речах походить саме від обвинуваченого, тому вказані висновки експертиз суд визнає неналежними доказами, оскільки вони в розумінні ст.85 КПК жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. /т.1 а.п.246-251; т.2 а.п.1-13/

З висновку судової дактилоскопічної експертизи по сліду пальця руки, вилученому з пляшки з-під коньяку “Борисфен”, яка в свою чергу вилучена на кухні квартири потерпілої ОСОБА_7 вбачається, що цей слід пальця руки був залишений обвинуваченим ОСОБА_6, що ще раз підтверджує, що він знаходився на кухні в квартирі потерпілої. /т.2 а.п.21-31/

Під час слідчого експерименту обвинувачена ОСОБА_5 вказувала, що вона з ОСОБА_6 і потерпілою привезли із собою пляшку недопитого коньяку і ця пляшка у подальшому була вилучена співробітниками поліції на кухні квартири потерпілої і на ній були виявлені сліди пальця руки обвинуваченого ОСОБА_6

Сам же ОСОБА_6 в судовому засіданні під час дослідження даного висновку експерта показав, що пляшку коньяку він з ОСОБА_5 забрали із собою коли покидали квартиру потерпілої, тому піддає сумніву вказаний висновок експерта, зазначивши, що пляшку підкинули.

Обвинувачена ОСОБА_5 під час слідчого експерименту показувала, що недопиту пляшку коньяку вони привезли із собою на квартиру потерпілої, крім того, вона вказувала, що перебуваючи на кухні потерпілої, ОСОБА_6 знайшов за холодильником ще недопиту пляшку коньяку, тому обвинувачені могли забрати із собою саме ту пляшку, яку знайшли за холодильником.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 з цього приводу суд розцінює, як обраний ним спосіб захисту з метою спростування письмових доказів наданих стороною обвинувачення і такий висновок суд робить виходячи з того, що під час огляду квартири потерпілої співробітникам поліції ще не було відомо, що там відбувалось і не було відомо, що обвинувачені розпивали в квартирі на кухні коньяк. Тому слідчим ретельно описувалась обстановка у квартирі, у тому числі на кухні і оглядались та вилучались різні предмети з метою розкриття злочину, у тому числі була вилучена і пляшка з-під коньяку “Борисфен” на якій був виявлений та вилучений слід пальця руки обвинуваченого ОСОБА_6

Згідно висновку товарознавчої експертизи, загальна вартість майна викраденого з квартири потерпілої ОСОБА_7 склала 9546 грн. /т.2 а.п.33-38/

З висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що на момент скоєння кримінального правопорушення будь-якими психічними захворюваннями він не страждав, не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. /т.2 а.п.97-99/

У якості письмово доказу стороною обвинувачення був наданий протокол огляду предмету DVD-диску, наданого на запит слідчого настоятелем храму, розташованого поблизу будинку потерпілої. До цього протоколу також додано 7 фотознімків, роздрукованих з камер відеоспостереження храму. Як зазначив прокурор на цих фотознімках зображені обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_6, коли вони йшли від будинку потерпілої. /т.2 а.п.111-117/

Сторона захисту просила визнати ці фотознімки та протоколи до них неналежними доказами, оскільки на їх думку з фотознімків неможливо зрозуміти хто на них зображений.

Дослідивши ретельно вказані фотознімки суд погоджується з думкою сторони захисту, оскільки з цих фотознімків не можливо взагалі ідентифікувати осіб на них зображених чи то це чоловіки чи то жінки.

Як пояснив прокурор жодних експертиз щодо ідентифікації вказаних осіб на фотознімках не проводилось.

Враховуючи, що суд не може робити свої висновки на припущеннях, як у даному випадку робить сторона обвинувачення і усі сумніви повинні трактуватись судом на користь обвинувачених, тому суд визнає вказані фотознімки та протоколи до них неналежними доказами, оскільки не можливо ідентифікувати осіб на них зображених.

У якості письмового доказу стороною обвинувачення був наданий протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.03.2017 року від імені, на той момент, затриманого ОСОБА_6 у якому співробітником поліції зроблений запис про те, що 26.03.2017 року ОСОБА_6 наніс ножеві поранення потерпілій на ім'я ОСОБА_7. /т.2 а.п.118/

Сторона захисту просила визнати цей протокол неналежним доказом, оскільки як на їх думку він був отриманий з порушенням права на захист.

Дослідивши та проаналізувавши даний письмовий доказ, суд визнає цей протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від імені обвинуваченого ОСОБА_6 недопустимим доказом, оскільки за своїм змістом він схожий на «явку з повинною», яка була передбачена кримінальним процесуальним кодексом в редакції 1960 року, а чинний КПК не передбачає такого доказу як «явка з повинною».

Стороною обвинувачення у якості письмового доказу також був наданий лист директора Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУНП в Сумській області від 30.03.2017 року на ім'я слідчого у якому зазначено, що експертами був перевірений вилучений з місця події квартири потерпілої слід пальця руки з пляшки з-під коньяку «Борисфен» і експертами було встановлено, що даний слід пальця залишений обвцнуваченим ОСОБА_6В./т.2 а.п.119/

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що даний лист був наданий директором НДЕКЦ після отримання постанови слідчого про призначення дактилоскопічної експертизи по вилученому сліду пальця руки з метою встановлення особи та ще до винесення висновку експерта.

Стороною захисту було заявлене усне клопотання про визнання цього листа недопустимим доказом, оскільки цей лист датований 30.03.2017 року, а ОСОБА_6 був затриманий тільки наступного дня 31.03.2017 року і тільки після затримання від ОСОБА_6 була відібрана дактилокарта, яка вподальшому була направлена на експертне дослідження.

Сам ОСОБА_6 суду показав, що дактилокарту співробітники поліції у нього відбирали тільки 31.03.2017 року після затримання, а раніше він судимим не був, тому дактилокарт раніше у нього ніхто не відбирав.

Прокурор з цього приводу зазначив, що у сторони обвинувачення не має доказів коли саме дактилокарта ОСОБА_6 попала на дослідження експертам і йому не відомо чи зберігалась в НДЕКЦ раніше ця дактилокарта.

Дослідивши даний лист директора НДЕКЦ як письмовий доказ, суд зазначає, що у відповідності з вимогами ч.1 ст.92 КПК обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора …

Враховуючи, що прокурором не надано суду доказів стосовно того, що дактилокарта обвинуваченого ОСОБА_6 зберігалась в НДЕКЦ і те, що прокурор не зміг спростувати доводи захисту в тій частині, що дактилокарта від обвинуваченого ОСОБА_6 вперше була відібрана тільки 31.03.2017 року після його затримання, тому суд визнає вказаний письмовий доказ – Лист директора НДЕКЦ недопустимим доказом.

З наданого стороною обвинувачення протоколу огляду DVD-диску з камер відеоспостереження магазину ТОВ «Еко» та самого диску, який був виданий керівництвом вказаного магазину на запит слідчого вбачається, що на ньому зображена особа жіночої статі, яка скуповувалась у вказаному магазині – 26.03.2017 року. /т.2 а.п.121-123/

Сама ж обвинувачена ОСОБА_5 після перегляду диску та фотографій з нього підтвердила, що дійсно на фото зображена вона і пояснила, що скуповувалась в магазині після того, як її попросила про це потерпіла ОСОБА_7

Суд зобов'язаний при розгляді справ усіх категорій неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_4 України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Застосовуючи вищенаведену практику Європейського Суду з прав людини при розгляді даного судового провадження суд зазначає, що здобуті під час досудового розслідування і досліджені у судовому засіданні докази, на які йде посилання у вироку, та які не визнавались судом недопустимими суд визнає належними і допустимими та такими, що “поза будь-яким розумним сумнівом” доводять винуватість обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив таємне викрадання мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7, крім того, умисно позбавив її життя та те, що обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою вчинили таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 з проникненням у її квартиру після вчиненого вбивства.

Виходячи із здобутих доказів і надавши їм належну оцінку суд кваліфікує дії обвинувачених наступним чином:

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує:

- за ч.1 ст.185 КК України, т.я. він таємно викрав чуже майно, тобто вчинив крадіжку;

-за ч.1 ст.115 КК України, т.я. він умисно та протиправно заподіяв смерть іншій людині, тобто вчинив умисне вбивство;

- за ч.3 ст.185 КК України, т.я. він таємно викрав чуже майно, тобто вчинив крадіжку, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у житло.

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 суд кваліфікує:

- за ч.3 ст.185 КК України, т.я. вона таємно викрала чуже майно, тобто вчинила крадіжку, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у житло.

При призначенні покарання, суд на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які б пом’якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.

Обставин, які б пом’якшували чи обтяжували покарання обвинуваченої ОСОБА_5 судом теж не встановлено.

Суд, не може визнати обставиною, яка б пом’якшувала покарання обвинуваченої щире розкаяння, як то зазначено в обвинувальному акті, оскільки обвинувачена ОСОБА_14 під час судового провадження у вчиненому не розкаялась і протягом усього часу судового провадження своїми показаннями всіляко намагалась ввести суд в оману.

Що стосується виду покарання, яке заслуговує обвинувачений ОСОБА_6, то суд зазначає, що він вчинив тяжкий і особливо тяжкий злочини, умисно позбавив життя іншу особу на ґрунті пияцтва, протягом усього часу судового провадження намагався всіляко ввести суд в оману з метою уникнення справедливого покарання за вчинене і після того, як його вину все ж таки було доведено стороною обвинувачення наданими доказами, у вчиненому не покаявся, що свідчить про його байдужість до людського життя іншої особи, тому за таких обставин суд доходить висновку про необхідність призначення йому покарання виключно з ізоляцією від суспільства та в максимальному розмірі, передбаченому санкцією статті 115 КК України і призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, оскільки згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише за наявності вказаної міри та розміру покарання.

Стосовно призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 то суд враховує, що вчинений нею злочин відноситься до тяжкого, у вчиненому вона теж не покаялась, а навпаки під час судового провадження всіляко намагалась ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності за вчинене як самої, так і допомогти обвинуваченому ОСОБА_6 теж уникнути справедливого покарання за умисне вбивство людини, завдану шкоду потерпілим не відшкодувала і навіть не вживала ніяких заходів щодо її відшкодування, тому за таких обставин суд теж доходить висновку про необхідність призначення їй покарання тільки з ізоляцією від суспільства, незважаючи на те, що раніше вона судима не була і призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів з її боку.

У відповідності з вимогами ч.5 ст.72 КК України та відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 29.08.2018 року /Справа №663/537/17/ підлягає зарахуванню обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_5 строк їх попереднього ув’язнення, оскільки вони засуджені до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до них було застосовано попереднє ув’язнення, тому ОСОБА_6 підлягає зарахуванню період часу з 31.03.2017 року /моменту його фактичного затримання/ по 03.04.2019 року включно /по день ухвалення вироку суду/, ОСОБА_5 теж підлягає зарахуванню період часу з 31.03.2017 року /моменту її фактичного затримання/ по 03.04.2017 року /день звільнення з-під варти/ та з 04.04.2017 року / моменту її повторного затримання по ст.209 КПК/ по 03.04.2019 року включно /по день ухвалення вироку суду/ з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі кожному обвинуваченому. /т.3 а.п.21-22; 122-123; 23-24/

Відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в рівних долях з кожного на користь держави документально підтверджені довідками наданими стороною обвинувачення витрати за залучення експертів для проведення по даному кримінальному провадженню трасологічної експертизи по замку з вхідних дверей квартири потерпілої в сумі 790,96 грн., дактилоскопічної експертизи по вилученому з місця події сліду пальця руки в сумі 865,90 грн., товарознавчої експертизи по оцінці викраденого майна потерпілої в сумі 263,88 грн., а всього на загальну суму 1920, 74 грн., стягнувши з кожного по 960,37 грн. /т.2 а.п.15; 20; 32/

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність призначення обом обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, тому обрані відносно них запобіжні заходи у виді тримання під вартою підлягають залишенню без зміни до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.124, 370, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбування ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п’ятнадцять) років.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 строк попереднього ув’язнення оскільки він засуджений до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до нього було застосовано попереднє ув’язнення в період часу з 31.03.2017 року /моменту його фактичного затримання/ по 03.04.2019 року включно /по день ухвалення вироку суду/ з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили – залишити без зміни тримання під вартою.

Строк відбуття покарання за даним вироком ОСОБА_6 рахувати з 31.03.2017 року /моменту його фактичного затримання/.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченій ОСОБА_5 строк попереднього ув’язнення оскільки вона засуджена до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до неї було застосовано попереднє ув’язнення в період часу з 31.03.2017 року /моменту її фактичного затримання/ по 03.04.2017 року/день звільнення з-під варти/ та з 04.04.2017 року /моменту її повторного затримання по ст.209 КПК/ по 03.04.2019 року включно /по день ухвалення вироку суду/ з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – залишити без зміни тримання під вартою.

Строк відбуття покарання за даним вироком ОСОБА_5 рахувати з 31.03.2017 року /моменту її фактичного затримання/.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в порядку ст.124 КПК України на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за залучення експертів для проведення трьох експертиз /трасологічної, дактилоскопічної, товарознавчої/ на загальну суму 1920, 74 грн., стягнувши з кожного по 960,37 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- DVD-диск з камер відеоспостереження з храму, який був долучений до матеріалів кримінального провадження – зберігати у кримінальному провадженні;

-3 ножи, два ключи від замка вхідних дверей квартири потерпілої ОСОБА_7, які були передані на зберігання до камеру схову речових доказів Сумського ВП – повернути батьку потерпілої ОСОБА_10;

- гральну карту, колоду гральних карт, змив речовини бурого кольору, контрольний змив з поверхні стола кухні, з умивальника у ванній кімнаті і поверхні холодильника, два чека, мікро накладення з долонь з трупа ОСОБА_7, пакунок з двома цінниками “яблука”, вирізаний чохол з подушки, використану паперову серветку білого кольору, врізний замок з вхідних дверей квартири потерпілої, рушник махровий, які були передані на зберігання до камеру схову речових доказів Сумського ВП – знищити;

-одяг з трупу ОСОБА_7, який переданий на зберігання до камеру схову речових доказів Сумського ВП – знищити;

-сумку для документів з прапором “Великобританії”, мобільний телефон “LG”, накладку для мобільного телефону “LG”, жіночий гаманець зі шкіри змії, ноутбук “Асус” із зарядним пристроєм, які були передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 – залишити їй.

На вирок суду може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_5, які перебувають під вартою в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий О.І. Чернобай

Судді А.М. Алфьоров

ОСОБА_15