Рішення № 80924582, 03.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/608/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання відмови протиправною,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та просить: визнати протиправною відмову Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого Селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об'єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачка звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі безоплатно у власність.

Відповідач відмовив у наданні дозволу мотивуючи це тим, що Плиськівська сільська рада перебуває в процесі державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.

Однак, вказану відмову ОСОБА_1 вважає необґрунтованою, оскільки зазначеної у рішенні сесії Плисківської сільради підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, діюче законодавство не містить.

Ухвалою судді від 12.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання від представника відповідача, в якому він просить розглядати справу за його відсутності, враховуючи заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернулася до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області ( надалі - відповідач) із заявою та просила, з метою оформлення права власності, розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Плисківської об'єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області.

Рішенням 18 сесії 7 скликанні Плиськівської сільради у задоволенні заяви позивачки було відмовлено.

Відмова вмотивована тим, що позивач перебуває в процесі державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які передані на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-10008/14-18 сг від 21.12.2018 та акту приймання-передачі земельних ділянок із державної форми власності у комунальну власність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України кожному громадянину України гарантується право на землю.

Нормами ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Нормами статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, визначено право громадян набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Нормами статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Отже, законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України за рахунок земель сільськогосподарського призначення до яких, в тому числі, відносяться і несільськогосподарські угіддя.

Відповідно до норм статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Нормами статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як вбачається із вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Нормами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Нормами статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до вимог стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

В свою чергу, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Зважаючи на те, що рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Плисківської об'єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області вмотивовано підставою не передбаченою нормами чинного законодавства, така відмова є протиправною.

Враховуючи викладене, з метою належного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу в порядку статті 118 Земельного кодексу України, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Плисківської сільської ради Борзнянського району у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В даному випадку, задоволення вказаної позовної вимоги є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень вищезазначених правових норм, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов'язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської об'єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Стягнути з Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04414885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 квітня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот