Рішення № 80924538, 26.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року справа № 2340/4970/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Пруднікової В.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

18 грудня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ФОП ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0130301303 від 26.09.2018 та №0130311303 від 26.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29.08.2018 по 04.09.2018 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 29.08.2018. Під час перевірки встановлено, що досягнувши обсягів оподатковуваних операцій з постачання товарів (робіт, послуг) понад 1 млн. грн. у січні 2018 року позивач не пройшов реєстрацію в органах ДФС як платник податку на додану вартість з відповідним поданням податкових декларацій із вказаного податку. У зв'язку з вказаним порушенням, за наслідками перевірки встановлено заниження податку на додану вартість за період з 11.02.2018 по 30.06.2018 в сумі 91996,00 грн.

На підставі акта перевірки, 26 вересня 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0130301303 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114995,00 грн, №0130311303 про застосування штрафу в сумі 680,00 грн.

Позивач вважає помилковими висновки акта перевірки та зазначає, що визначаючи загальний обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів (робіт, послуг), відповідач всупереч положень п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, не здійснив вирахування з обсягів продажу сум податку на додану вартість, вказаних у податкових накладних, внаслідок чого обсяги обороту позивача станом на січень 2018 року склали 1020402,32 грн. Позивач зазначає, що станом на січень 2018 року обсяги продажу позивача становили лише 850335,27 грн. Більше того, станом на червень 2018 року обсяги продажу позивача не перевищили 1000000,00 грн та складали лише 921251,46 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

18 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскільки ФОП ОСОБА_2 не є платником ПДВ та не перебуває на обліку в загальному реєстрі платників ПДВ, надані позивачем обчислення обсягів продажу без врахування акцизного збору не є вірними. Отже, до позивача не може застосовуватись п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тому що не є платником податку на додану вартість.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 постановлено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадженя.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована 26 липня 2016 року Чорнобаївською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, у період з 29 серпня по 04 вересня 2018 року посадовою особою ГУ ДФС у Черкаській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 29.08.2018 у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності.

За наслідками перевірки складено акт від 10.09.2018 №456/23-00-13-0214/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення:

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок якого занижено податок на додану вартість за період з 11.02.2018 по 30.06.2018 в сумі 91996,00 грн, в т.ч. за березень 2018 року в сумі 22681,00 грн, квітень 2018 року в сумі 23733,00 грн, травень 2018 року в сумі 29357,00 грн, червень 2018 року в сумі 16225,00 грн;

- п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - червень 2018 року.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2018 №0130301303 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114995,00 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями 91996,00 грн, за штрафними санкціями 22999,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2018 №0130311303 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 680,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з п. 183.2. ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10. ст. 183 Податкового кодексу України).

Тобто, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня наступного за граничним днем, який встановлений для подання реєстраційної заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів (робіт, послуг) понад 1 млн. грн.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З акта перевірки від 10.09.2018 №456/23-00-13-0214/НОМЕР_1 вбачається, що відповідно до книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих в Чорнобаївському відділенні Золотоніської ОДПІ від 29.07.2016 №3000253358Р/1, від 18.04.2017 №3000253358Р/2, від 19.10.2017 №3000253358Р/3, від 04.05.2018 №3000253358Р/4, Книги обліку доходів і витрат від 17.08.2016 №14 ФОП ОСОБА_2, за період з 26.07.2016 по 29.08.2018 (загальна система оподаткування) були отримані доходи в загальній сумі 1778724,41 грн (а.с.19).

Однак суд зазначає, що при вирахуванні перевіряючими обсягів понад 1 млн. гри. позивачу вони мали керуватися п. 181 ст. 181 ПК України. Відтак вираховуючи загальний обсяг реалізації позивача, за зазначений період, необхідно при вирахуванні віднімати суми податку на додану вартість сплачені позивачем постачальникам товарів та вказані у накладних від обсягів продажу, як це було вчинено під час перевірки із акцизним збором (а.с.21).

Всупереч наведеній нормі ПК України перевіряючі не здійснили врахування сум податку на додану вартість (шляхом віднімання) вказаних у накладних, наданих їм позивачем, в результаті чого обсяги обороту позивача, станом на січень місяць 2018 року ними встановлено в розмірі 1020402,32 гривень з відповідним подальшим вирахуванням надходжень із застосуванням неправильного виконання приписів п. 181.1 ст.181 ПК України.

Як наслідок, позивачу донараховано суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 91996,00 гривень із застуванням штрафних (фінансових) санкцій та штрафу за неподання податкових декларацій за вказані в акті перевірки періоди.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 із змінами та доповненнями передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 ст.2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Суд звертає увагу, що порушень у складенні накладних виданих позивачу його контрагентами-постачальниками перевіркою не встановлено.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІУ із змінами і доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми): дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг', наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином суд зазначає, що позивач має право на врахування сум податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом вирахування, тобто сплачених ним сум податку на додану вартість при купівлі товарів у контрагентів, при вирахуванні обсягів продажу при застосуванні та розрахунку у відповідності до приписів п.181.1 ст. 181 ПК України.

Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд зазначає, що відповідачем не доведено, та не підтверджується матеріалами справи, досягнення позивачем загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів (робіт, послуг) понад 1 мільйон гривень у січні 2018 року, у зв'язку з чим висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за період з 11.02.2018 по 30.06.2018 в сумі 91996,00 грн, та відповідно порушення п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, складені на підставі такого акта перевірки, підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0130301303 від 26.09.2018 та №0130311303 від 26.09.2018.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1156 (тисячу сто п?ятдесят шість) грн 75 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03.04.2019.

Суддя В.П. Тимошенко