Рішення № 80921677, 21.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/156/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 Справа № 908/2727/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Наталія Анатоліївна при секретарі судового засідання Зеленцовій Катерині Юріївні

за позовом: Фізичної особи - підприємця Данилюка Валентина Вікторовича (АДРЕСА_1)

до відповідача: Відділу капітального будівництва Мелітопольської міської ради Запорізької області, (72312, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Університетська, 19)

про стягнення 133296 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 19621грн. 38 коп. 3% річних

Представники сторін

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Данилюка Валентина Вікторовича до Відділу капітального будівництва Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 133296 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 19621грн. 38 коп. 3% річних.

17.12.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2727/18 розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2018 порушено провадження у справі № 908/2727/18, присвоєний номер провадження 32/156/18, справа призначена до розгляду на 17.01.2019.

Ухвалою від 17.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження. Закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 26.02.2019.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач не визнав позовні вимоги, а саме вказує на те, що сума 128664грн.91 коп. за наказом по справі № 13/410/09 стягнута з відповідача в листопаді 2018, що підтверджується меморіальним ордером № 37 від 22.11.2018. На підставі викладених в відзиві обставин просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2010 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм» (дачі ТОВ «Сейм») до Відділу капітального будівництва Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі ВКБ або відповідач) та стягнуто з відповідача 193376,40 грн. основного боргу, 13052,91 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 78124,05 грн. - індексу інфляції, 2845,00 грн. державного мита та 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відділ капітального будівництва Мелітопольської міської ради Запорізької області було подано до Запорізького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.11.2010 було частково задоволено апеляційну скаргу ВКБ, зокрема рішення господарського суду Запорізької області від 09.04.2010 у справі №13/410/09 скасовано частково та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, а саме стягнуто з Відділу капітального будівництва Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ «Сейм» 83615,60 грн. заборгованості, 38 035,80 грн. втрат від інфляції, 5635,46 грн. - 3% річних, 1272,51 грн. державного мита та 105,54 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

На виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 12.11.2010 було видано наказ від 03.12.2010.

В зв'язку із відступленням позивачем права вимоги боргу іншій юридичній особі за вищевказаним рішенням суду, згідно договору про відступлення права вимоги від 01.09.2010 року, (оригінал якого знаходиться у позивача) ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2013 року було замінено сторону у виконавчому провадженні - стягувача з ТОВ «Сейм» на його правонаступника - Приватне підприємство «Монтажник» (далі ПП «Монтажник»).

В жовтні 2013 ТОВ «Сейм» було подано на виконання судовий наказ до ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, однак постановою держвиконавця Черевко П.С. від 14.11.2013 року (оригінал якої знаходиться у позивача) було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

В листопаді 2013 ПП «Монтажник», як правонаступник ТОВ «Сейм» звернулося із заявою про прийняття на виконання вказаного судового наказу до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області.

Постановою старшого державного виконавця Соломенної К.В. 28.11.2013 було відкрито виконавче провадження № 40946399, (оригінал якої знаходиться у позивача) однак постановою 19.03.2014 (оригінал якої знаходиться у позивача) було відмовлено ПП «Монтажник» у відкритті виконавчого провадження, яка була оскаржена ПП «Монтажник» в установленому законом порядку до суду першої інстанції, а потім до апеляційної інстанції Донецького апеляційного господарського суду.

В зв'язку з проведенням Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в липні 2014 року Донецький апеляційний господарський суд призупинив свою роботу до закінчення активної фази антитерористичної операції, і матеріали справи № 13/410/09 вважаються втраченими.

В зв'язку з закінченням строку для подання вищевказаного виконавчого документу на виконання, у 2018 році правонаступник ПП «Монтажник» звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою про поновлення строку на виконання судового наказу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2018 було поновлено з 07.05.2018 строк для пред'явлення до виконання вищевказаного судового наказу.

Відповідно до договору № 2 про відступлення права вимоги від 28.08.2018 (оригінал якого знаходиться у позивача) ПП «Монтажник», відступило право вимоги фізичній особі-підприємцю Данилюку Валентину Вікторовичу (позивач у даній справі), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, стягнутих постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2010 року, по справі № 13/410/09, з ВКБ на користь ТОВ «Сейм», 83615,60 гра основного боргу, 38 035,80 грн. втрат від інфляції, 5635,46 грн. - 3% річних, 1272,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за неналежне виконання договору підряду № 1/3 від « 01» березня 2007 року.

Позивач надав докази, що ним в установленому законом порядку було повідомлено боржника про заміну сторони виконавчого провадження, про що свідчить копія заяви з відміткою від 30.08.2018 (копія заяви з відміткою знаходиться у позивача).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2018 року було замінено кредитора у зобов'язанні з ПП «Монтажник» та ФОЛ Данилюка В.В.

В листопаді 2018 року позивачем було подано до Мелітопольського управління державної казначейської служби України Запорізької області заяву про прийняття на виконання судового наказу. 22 листопада поточного року з рахунків відповідача були стягнуті кошти згідно з наказом № 13/410/09 та перераховані на рахунок позивача ФОП Данилюк В.В., що підтверджується меморіальним ордером № 37 від 22.11.2018 року (оригінал знаходиться у позивача).

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що грошові кошти стягнуті постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2010, по справі № 13/410/09, з ВКБ на користь ТОВ «Сейм», 83615,60 грн. основного боргу, 38 035,80 грн. втрат від інфляції, 5635,46 грн. - 3% річних, 1272,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за неналежне виконання договору підряду № 1/3 від «01» березня 2007 року в добровільному порядку відповідачем не перераховувались на протязі восьми років.

Разом з тим, відповідно до ст. 510, п.1 ч. 1 ст. 512, т. 514 ЦК України, згідно п. 1,3 вказаного вище договору про відступлення права вимоги від 28.08.2018 року, до позивача від ПП «Монтажник» перейшло право вимоги на усі суми, які були стягнуті судом, зокрема: суму основного боргу, суми неустойки, втрат від інфляції, три проценти річних, встановленої законом плати за користування чужими грошима, тощо.

Згідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Враховуючи те, що відповідач в супереч закону в добровільному порядку не виконував рішення господарського суду, кошти стягнуті судом з відповідача значною мірою за ці всі роки знецінилися, щ стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

З метою належної реалізації своїх прав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в період з листопада 2013 року (період з якого виникло право вимоги у ПП «Монтажник») по час повної сплати сум, тобто по листопад 2018 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Позивачем пред'явлені до стягнення вимоги по стягненню суми індексу інфляції в розмірі 133296 грн. 83 коп. та суми 3% річних в розмірі 19621 грн. 38 коп. за весь час невиконання відповідачем рішення суду.

Діючим законодавством визначено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бізнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.3 997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Перевіривши надані суду розрахунки, встановлено, що позивач нарахував суму індексу інфляції та 3% річних на загальну суму боргу 128664 грн. 91 коп., що складається з 83615,60грн. основного боргу, 38 035,80 грн. втрат від інфляції, 5635,46 грн. 3% річних, 1272,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Тобто, позивачем пред'явлені до стягнення суми інфляції та 3% річних нараховані на суму основного боргу з урахуванням вже стягнутих за рішенням суду суми індексу інфляції та 3% річних.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань законом не допускається.

Крім того, при подачі позовної заяви позивачем подана заява про поновлення строку позовної давності.

Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строків позовної давності та беручи до уваги заперечення відповідача заявлені в відзиві щодо спливу строків позовної давності на пред'явлення даного позову, слід зазначити наступне:

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначає, що в листопаді 2018 року ним була подана до Мелітопольського управління державної казначейської служби України Запорізької області заява про прийняття на виконання судового наказу.

22 листопада поточного року з рахунків відповідача були зняті стягнуті судом кошти та перераховані на рахунок позивача, що підтверджується меморіальним ордером № 37 від 22.11.2018 року. З наведеного свідчить, що в супереч ч. 1ст. 18 ГПК України, відповідачем протягом восьми років не було виконано рішення суду, що набрало законної сили.

Як слідує з позову, що позивачем заявлені вимоги про стягнення сум з часу подання ПП «Монтажник» на виконання судового наказу, тобто з листопада 2013 року по листопад 2018 року, що становить період в п'ять років. Це в той час, коли чинним законодавством передбачено у відповідності до ст. 257 ЦК України в три роки.

На підставі викладених обставин, позивач звернувся до суду з заявою про поновлення строку саме з листопада 2013 року, оскільки це термін, з якого судовий наказ подано на виконання до ВДВС Мелітопольського МУЮ у Запорізькій області.

Так, суд вважає доводи позивача щодо його права на нарахування та звернення до суду з вимогою про стягнення сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Але, при цьому суд повинен враховувати загальні строки позовної давності передбачені діючим законодавством.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В відзиві на позовну заяву відповідач вказує на порушення позивачем строків позовної давності, що передбачені ст. 257 ГК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ГК України). Заява відповідача про порушення строків позовної давності викладена в відзиві на позовну заяву і судом прийнята до розгляду.

Тобто, перебіг позовної давності на звернення позивача до суду з даним позовом почався з наступного дня після набрання законної сили Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.11.2010 у справі № 13/410/09 (2010 рік).

У відповідності до ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Поважність причин пропуску строків позовної давності повинна бути доведена позивачем.

Беручи до уваги, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження поважності пропуску строків позовної давності на звернення до суду, заяву позивача слід залишити без задоволення.

Частиною першою ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вченням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Беручи до уваги факт погашення відповідачем суми заборгованості за наказом №13/410/09 22.11.2018 (що свідчить про переривання строків у 2018 році), суд вважає за необхідне застосувати строки позовної давності в частині пред'явлення вимог по стягненню суми інфляції та 3% річних за період з листопада 2013 по 17.12.2015.

На підставі викладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково за період з 17.12.2015 по 17.12.2018 (17.12.2018 дата подачі позовної заяви до суду у справі №908/2727/18).

Таким чином, сума індексу інфляції з урахуванням зазначеної вище методики нарахування інфляційних втрат, за період з січня 2016 року по листопад 2018 складає 29693грн. 41 коп. та підлягає задоволенню. Сума 3% річних, яка підлягає стягненню за період з 17.12.2015 по 21.11.2018 складає 7443грн. 63 коп.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача в частині задоволених вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Крім того, позивачем заявлено клопотання по стягненню з відповідача 431 грн. 78 коп. витрати на проїзд позивача для участі у судових засіданнях по розгляду даної справи. Клопотання судом задоволено. Судові витрати покладено на відповідача.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 123, 129, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи - підприємця Данилюка Валентина Вікторовича до Відділу капітального будівництва Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 133296 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 19621грн. 38 коп. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Відділу капітального будівництва Мелітопольської міської ради Запорізької області, (72312, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Університетська, 19, ЄДРПОУ 04054091) на користь Фізичної особи - підприємця Данилюка Валентина Вікторовича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 29693грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) 41 коп. інфляційних втрат, 7443грн. (сім тисяч чотириста сорок три) 63 коп. 3% річних, суму судового збору в розмірі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 05 коп., 431 (чотириста тридцять одна) грн. 78 коп. витрат на проїзд представника для участі у судовому процесі.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 04» квітня 2019.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій