Рішення № 80914831, 26.03.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/939/18

Провадження № 2/456/166/2019

РІШЕННЯ

іменем України

26 березня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого: судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу №456/939/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання права спільної сумісної власності та знаття арешту з майна, –

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання право спільної сумісної власності на автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, білого кольору, номер шасі № W0LF7ALA68V641151 та зняття арешту з майна. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби ГУТУ юстиції у Львівській області знаходяться декілька виконавчих проваджень про стягнення з її чоловіка ОСОБА_4, який на даний час відбуває призначене судом покарання та перебуває в місцях позбавлення волі в Городоцькому виправному центрі №131, певних коштів, а саме: виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шкоди завданої злочином, які об’єднані в зведене виконавче провадження АСВП 54484775. В результаті вчинення державним виконавцем виконавчих дій було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4, якою було описано та накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, білого кольору, номер шасі №W0LF7ALA68V641151, для реалізації даного майна, надходження коштів на депозитний рахунок відділу ДВС та розподілу між стягувачами. Позивач вважає, що накладення арешту на майно, а саме на автомобіль НОМЕР_2, є незаконним, оскільки автомобіль НОМЕР_1, позивач придбала з ОСОБА_4, 12.08.2014 року під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Тобто автомобіль НОМЕР_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4, а тому позивач також є власником автомобіля НОМЕР_1 і має право заявити позов про зняття арешту з цього автомобіля. Ні відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ні державний виконавець з позовом про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї не звертались, відповідно такий позов судом не вирішувався і такий виділ не проводився, у позивачки ОСОБА_1 жодних боргових зобов’язань перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не має, у зв’язку з чим відсутні будь-які підстави для накладення арешту та включення в акт опису належного їй автомобіля НОМЕР_1. З листа Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за .N2953 від 24.01.2018 року вбачається, що згідно експертної оцінки ринкова вартість автомобіля НОМЕР_1 складає 27430 гривень, в тому пошкодженому стані в якому він перебуває. 20.02.2018 року позивач зверталась до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з вимогою скасувати своє рішення про накладення арешту на автомобіль «Опель Віваро» р.н. НОМЕР_3, однак згідно відповіді за №3475 від 05.03.2018 року, у якій було зазначено, що питання розподілу майна між подружжям набутого під час шлюбу вирішується у судовому порядку.

Позивач в судове засідання не з?явилась, однак подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги задоволити.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з?явився, подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити за його відсутності та відзив на позов в якому вказав, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог не надала суду доказів того, що спірний автомобіль є спільним майном подружжя. Фактично позивач просить поділити майно подружжя, тому що тільки в такий спосіб можна встановити належність майна, придбаного у шлюбі, а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду пояснення, з якого вбачається, що ОСОБА_4, повністю підтримує позовні вимоги та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з?явилась, про причини неявки в судове засідання не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в судове засідання не з?явився, однак подав заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21 жовтня 2009 року Лисовицькою сільською радою Стрийського району Львівської області, актовий запис №22.

Фактично шлюбні відносини між сторонами припинені.

Під час перебування у шлюбі, 12.08.2014 року сторонами був придбаний автомобіль НОМЕР_4, 2008 року випуску, білого кольору, номер шасі № W0LF7ALA68V641151, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №144905, який зареєстрований на ім?я відповідача – ОСОБА_4 Ринкова вартість автомобіля НОМЕР_4, 2008 року випуску, білого кольору, номер шасі № W0LF7ALA68V641151, згідно експертної оцінки для відчуження на прилюдних торгах становить 27430 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. ст.70 ч.1, 71 ч.1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка і рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 183 Цивільного Кодексу України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, спірне майно підлягає поділу судом.

Вирішуючи питання про розмір часток сторін в майні, суд виходить з того, що інше не визначено домовленістю між сторонами, а тому вважає їх рівними.

Відповідно до положень ч.ч.4, 5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У зв?язку з тим, що жоден із подружжя не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, суд позбавлений можливості присудити позивачці грошову компенсацію вартості 1/2 частини майна, що підлягає поділу, а поділив його в натурі.

Згідно роз'яснень, що містяться в абз.3 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляд справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007р. № 11, у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки автомобіль НОМЕР_4, 2008 року випуску, білого кольору, номер шасі № W0LF7ALA68V641151., що є предметом поділу, є неподільною річчю, а жоден із подружжя не вніс грошової суми на депозитний рахунок суду в рахунок грошової компенсації вартості автомобіля, суд приходить до висновку, що він підлягає поділу між сторонами шляхом визнання ідеальних часток сторін в зазначеному автомобілі без його реального поділу із залишенням автомобіля у спільній частковій власності сторін.

Щодо скасування арешту на автомобіль, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Так, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як встановлено в судовому засіданні, спірний автомобіль був придбаний у власність сторонами в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Доказів про домовленість між сторонами щодо порядку поділу майна, що є їх спільною сумісною власністю, або наявності шлюбного договору суду не надано.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Згідно повідомлення Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 05.03.2018р., №3475, вбачається, що 18.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48472769 на підставі виконавчого листа №456/2208/15-ц від 04.08.2015 року Стрийського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 50 % з усіх видів заробітку ОСОБА_4, починаючи стягувати з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 18.05.2015 року і до досягнення дітьми повноліття. Вищезазначене виконавче провадження приєднано до зведененого виконавчого провадження АСВП 54484775. 24.07.2017 року для забезпечення виконання виконавчих документів було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. В результаті вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню було виявлено та описано автомобіль марки «Opel Vivaro», днз ВС2230ЕН, білого кольору, 2008р.в.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що спірний автомобіль є об?єктом спільної сумісної власності, тому оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на спірний автомобіль, порушує права позивача, як співвласника автомобіля на її вільне та безперешкодне користування.

Разом з цим, позовні вимоги про зобов?язання про скасування цієї постанови на увесь автомобіль в цілому підлягають задоволенню частково в частині, що належить позивачці.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Таким чином частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу (такий висновок зроблений ВС у постанові від 21 лютого 2018 р. у справі №686/25616/13-ц).

Виходячи з цього, на думку суду позовні вимоги щодо зобов?язання скасування постанови про арешт є обґрунтованими лише в частині, в якій порушують право власності позивачки, яка не є боржником у виконавчому проваджені, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 183, 321, 366, 371 ЦК України, ст. ст.61, 69-71 СК України, керуючись ст. ст.19, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на автомобіль НОМЕР_4, 2008 року випуску, білого кольору, номер шасі №W0LF7ALA68V641151.

В порядку усунення перешкод в здійсненні ОСОБА_1 її права спільної часткової власності, звільнити з-під арешту та виключити з опису 1/2 частку автомобіля НОМЕР_4, 2008 року випуску, білого кольору, номер шасі №W0LF7ALA68V641151, накладеного державним виконавцем Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у зведеному виконавчому провадженні АСВП54484775.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду від 28 березня 2018 року в частині зупинення продажу Стрийським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області автомобіля НОМЕР_5, 2008р. випуску, номер шассі W0LF7ALA68V641151, який зареєстрований за ОСОБА_4.

Судові витрати по справі залишити за сторонами.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя ОСОБА_7