Рішення № 80910202, 01.04.2019, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/232/19

Провадження № 2/300/91/2019

01.04.2019 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді: Вотьканича В.А., з участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_1,

розглянувши на підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановив:

12.03.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, укладеного 22 червня 2010 року, що зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №17, та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ФМ № 066521. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вимоги позивач мотивує тим, що подальше спільне життя не складається, втратилися взаємопорозуміння та спільні інтереси, з’явилися різні погляди на сімейне життя. На примирення позивач не погоджується, шлюбні відносини продовжувати не бажає, а тому просить шлюб між нею та відповідачем розірвати, а неповнолітнього сина залишити на її вихованні.

Позивач в підготовче судове засідання не з"явилася, але надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в підготовче судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо позовних вимог не заперечує.

Згідно з ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Так, судом з’ясовано, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 червня 2010 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ФМ № 066521, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №17. Від спільного сімейного життя у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження серії 1-ФМ № 185892. Проживання спільним подружнім життям та збереження сім’ї стало неможливим, відповідач не піклується про створення нормальних сімейних стосунків. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, примирення не бажає, сім’я існує формально, збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до ст. 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у звязку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 слід розірвати, а неповнолітнього сина необхідно залишити на вихованні у позивачки та за її вибором залишити їй прізвище "Райчинець".

Позивач при поданні позову до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 768,40 гривень для забезпечення розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України та ч.3 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384,20 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 265, 280, 282, 283 ЦПК України, ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 22 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №17, між ОСОБА_1 між ОСОБА_2 - розірвати.

Неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на вихованні у позивачки ОСОБА_1.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище "Райчинець".

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний помер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 07 березня 2019 року за квитанцією №2250710200 АТ "Комінвестбанк".

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Вотьканич В.А.