Рішення № 80908507, 27.03.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6897/18

Провадження № 2/645/577/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Малій О.Л.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Хоронько А.Е.,

представника третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради - на підставі довіреності від 17.01.2019 року Кузнецової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про негайне відібрання малолітньої дитини, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить негайно відібрати у ОСОБА_3 малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути дитину до позивача за місцем її проживання.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, який 15.09.2017 року був розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова. Вони э батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які постійно проживали разом за час шлюбу за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 періодично проживав окремо від сім'ї, вихованням дітей не займався, не цікавився їх станом здоров'я, навчанням, вів аморальний спосіб життя, вживав алкоголь та психотропні ліки. 17.08.2017 року відповідач запропонував з'їздити з дітьми на риболовлю, після чого відмовився повертати дітей додому на постійне місце проживання. Позивач була вимушена звернутися до суду з позовом про встановлення місця проживання дітей разом з нею. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.06.2018 року визначено місце проживання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем мешкання матері, ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного рішення молодший син, ОСОБА_7, почав проживати з позивачем, відносно старшого сина, ОСОБА_6, відповідач ігнорує рішення суду, утримує сина у себе, загрожує йому, не дає можливості спілкуватися ані з позивачем, ані з родичами. Позивач зазначає, що матеріальне становище відповідача, а також теперішній психологічний клімат в його родині, не забезпечує належних умов для виховання та утримання дитини. За інформацією сусідів відповідача, ОСОБА_6 в літній період не оздоровлюється, не виховується, бродяжить, використовує нецензурну лексику. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням передати їй на виховання сина, однак отримувала негативну відповідь та агресивну поведінку з боку ОСОБА_3

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.11.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

18.12.2018 року надійшло клопотання відповідача ОСОБА_3 про продовження строку надання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи.

29.12.2018 року надійшла заява відповідача ОСОБА_3 про виклик свідка ОСОБА_8

10.01.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, посилаючись на наступне. Вказує, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, який рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2017 року було розірвано. Вони мають двох синів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які після розірвання шлюбу залишились проживати з позивачкою. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.05.2018 року визначено місце проживання дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, разом з матір'ю, ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1. Влітку 2017 року, коли діти проживали упродовж літа у дідуся, на канікулах, відповідач забрав дітей на риболовлю, де старший син ОСОБА_6 особисто повідомив відповідачу, що не бажає проживати разом з матір'ю, так як вона знайшла іншого чоловіка, а тому син виявив бажання жити з відповідачем. З серпня 2017 року син ОСОБА_6 проживає разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_2, у будинку, який належить на праві власності батьку відповідача. Відповідач зазначає, що не заперечує проти спілкування сина з матір'ю, не залякує сина, син завжди має можливість побачитися з матір'ю. Вказує, що позивач навмисно психологічно тисне на дитину, доводячи ОСОБА_6 до стресового стану. Дитина дуже любить зайняття танцями, показує впевнені та високі результати, відповідач всіляко сприяє цьому та підтримує сина у його хобі. В сім'ї панує атмосфера поваги, любові та взаєморозуміння. Відповідач зазначає, що з 2009 року і по теперішній час не має згубних звичок, не зловживає алкоголем чи наркотичними речовинами. На даний час позивач жодним чином не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, про його навчання, підготовку до самостійного життя, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.01.2019 року закрито підготовче засідання по даній справі, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, викликано в судове засідання свідка ОСОБА_8, витребувано з Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради висновок про доцільність відібрання у ОСОБА_3 малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

30.01.2019 року з Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшов висновок про доцільність негайного відібрання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька та передачу на виховання матері.

19.03.2019 року надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_3 щодо висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 106 від 29.01.2019 року.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Пояснила, що у грудні 2016 року відповідач став мешкати окремо, вона разом із дітьми, яким на той час виповнилося 10 та 4 роки, залишилася мешкати у будинку за адресою: АДРЕСА_1, син ОСОБА_10 відвідував дитячий садок, а син ОСОБА_6 - середню школу, розташовані біля місця їх проживання. У серпні 2017 року діти поїхали з батьком на рибалку, проте до дому батько їх не повернув. Усі речі дітей залишилися вдома. У вересні 2017 року позивачці вдалося забрати молодшого сина ОСОБА_10 після дитячого садка та повернути до дому. Проте син ОСОБА_6 залишився проживати з батьком, додому не повертається, налаштований агресивно та образливо по відношенню до матері, позивачка має єдину можливість побачити сина у школі, проте він відмовляється з нею спілкуватися. Позивачка зазначає, що таке становище суперечить інтересам дитини, ОСОБА_6 вимушений їздити до школи та друзів з далеку від батька, гуляє без нагляду батьків, веде себе грубо, використовує ненормативну лексику, позбавлений спілкування з молодшим братом, став відчуженим по відношенню до нього. В свою чергу батько також не приймає участі у вихованні молодшого сина, аліментів на його утримання не сплачує. Мета позивачки, щоб рідні брати виховувалися та мешкали разом, були прив'язані один до одного.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Хоронько А.Е. заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність бажання у самого ОСОБА_6 мешкати разом із матір'ю.

Представник третьої особи, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Кузнецова О.Б., яка діє на підставі довіреності від 17.012019 року, при винесенні рішення просить врахувати інтереси малолітньої дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому зазначила, що за час, як батьки неповнолітнього ОСОБА_6 розлучені, а син залишився мешкати у батька, батько не застосовує ніяких намагань, щоб знизити морально-психологічну напругу у психіці дитини, пояснити відсутність підстав для образ на мати, не бачить проблеми у ситуації, що створилася, підстав для звернення до дитячого психолога не вбачає, шляхів для згоди та порозуміння для забезпечення спільної участі обох батьків у вихованні сина не шукає. При цьому з'ясовано, що за місцем проживання батька дитина не має належних умов, не має окремої кімнати, спить разом з батьком в одному ліжку, що є не припустимим, хлопчик позбавлений спілкування з молодшим братом ОСОБА_7. З'ясовано, що існує рішення суду про визначення місця проживання ОСОБА_6 разом з матір'ю, проте в добровільному порядку це рішення відповідачем не виконується, мати взагалі усунута від процесу виховання сина ОСОБА_6, в той час як з'ясовано, що вона має усі умови для його виховання, житло, дохід. За таких обставин дитина емоційно напружена, зі сльозами відповідає на питання під час вирішення її прав, висловлює бажання жити з батьком, ображаючись на мати, що та має стосунки не з його батьком, що з врахуванням усіх досліджених обставин справи суперечить його інтересам. При цьому зазначила, що у разі задоволення позову батько не позбавляється можливості приймати участь у вихованні сина, який може відвідувати його у зручний час, в тому числі з ночовками.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, думку дитини, покази свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 19.08.2005 році перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2017 року, а.с.13.

Від даного шлюбу сторони мають малолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_3, видане 18.08.2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 3 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 3043) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а.с.18.

З відомості (довідки) про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб, виданої Адміністрацією Київського району Харківської міської ради від 06.10.2017 року за № Б-2-2274/0/177-17-3965/0/189-17 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані родичі позивачки - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, та малолітні діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а.с. 12.

Судовим розглядом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з грудня 2016 року, з цього часу проживають окремо один від одного. До припинення сімейних відносин в будинковолодінні, яке є власністю батьків позивачки, та розташовується за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкало подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх малолітні діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3, посилаючись на те, що між подружжям систематичні конфлікти та сварки, вони припинили сімейні відносини та не ведуть спільне господарство.

При цьому, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідував дитячий садок, а ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, - Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 142, територіально наближені до їх постійного місця проживання, а.с.74.

У серпні 2017 року діти за згодою позивачки поїхали з відповідачем на рибалку, проте до дому батько дітей не повернув. Усі речі дітей залишилися вдома. У вересні 2017 року позивачці вдалося забрати молодшого сина ОСОБА_10 після дитячого садка, повернути до дому, з цього часу вказана дитина мешкає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1.

В той же час малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишився проживати з батьком, додому не повертався, налаштований агресивно та образливо по відношенню до матері, позивачка має єдину можливість побачити сина у школі, проте він відмовляється з нею спілкуватися. З боку батька ОСОБА_6 було придбано нові речі, він продовжує навчання в Харківській загальноосвітній школі № 142, яка значно віддалена від місця проживання батька. Вказані обставини в судовому засіданні були визнані обома сторонами та підтверджені в процесі допиту малолітнім ОСОБА_6.

На підставі рішення Київського районного суду м.Харкова від 15.09.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано, а.с.13.

Ч. 2 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини 3 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Отже, дитина у віці від десяти до чотирнадцяти років має право висловити свою думку щодо визначення її місця проживання. Але в даному випадку думка дитини не має для батьків вирішального значення. Частина 3 ст. 29 ЦК України надає дитині право у разі спору звернутися до органу опіки та піклування або до суду, які мають визначити місце проживання дитини, і в даному випадку, як батьки, так і суд мають керуватися інтересами перш за все дитини.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 161 СК України, визначено, що в разі наявності спору між батьками, які проживають окремо та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, такий спір повинен вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

На підставі наведеного суд констатує, що у серпні 2016 року відповідач ОСОБА_3 в супереч визначеному законодавством порядку, без згоди матері малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, думки органу опіки та піклування з приводу вирішення наявного між батьками спору, протиправно та самочинно змінив постійне місце проживання дитини.

Згідно до ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

З наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради висновку № 106 від 29.01.2019 року вбачається, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважає за доцільне негайне відібрання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_3 та передачу матері ОСОБА_2, а.с. 105-106.

Більш того, за позовом ОСОБА_2 на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.05.2018 року було визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання їх матері, ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили 18.06.2018 року, а.с.14-18.

Однак в добровільному порядку ОСОБА_3 рішення Фрунзенського районного суду від 07.05.2018 року не виконано.

Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Реалізуючи гарантоване чинним міжнародним та національним законодавством право дитини бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї, під час судового розгляду справи в присутності батьків та представника органу опіки та піклування Кузнецової О.Б. судом був допитаний малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що образився на матір через те, що вона розлучилася з батьком та знайшла нового чоловіка. Проходячи біля будинку матері, він спостерігав припаркований автомобіль її нового обранця, а тому дитина впевнена, що цей чоловік мешкає разом із матер*ю, мешкати разом з цим чоловіком в одному будинку він не бажає. ОСОБА_6 не може пояснити, чого не любить нового обранця матері, чим ця людина створює для нього загрозу чи дискомфорт, не може назвати його імені, проте впевнений, що не хоче повертатися до матері навідь, якщо цього чоловіка в будинку не буде. Зазначає, що його батько після розлучення ні з ким із жінок не зустрічається, нову сім'ю не створив, мешкає разом з ОСОБА_6 та своїми батьками. Дитина сумує та нервує у випадку ситуації, якщо і батько з часом налагодить сімейні стосунки з іншою жінкою. Крім того, ОСОБА_6 ображений на матір через те, що вона не віддає його велосипед батьку, а наполягає на поверненні сина додому.

Крім цього, судом встановлено, що внаслідок конфліктної ситуації між сторонами відповідач ОСОБА_3 фактично не спілкується з молодшим сином ОСОБА_7, не приймає ситематичної участі у його вихованні та фізичному та духовному становленні, не надає на утримання сина матеріальної допомоги, зустрічається з сином епізодично та короткочасно, зокрема декілька місяців потому приніс до дитячого садку подарунок на день народження. Аналогічно позбавлений спілкування з молодшим братом ОСОБА_7 і малолітній ОСОБА_6, який останній раз бачив брата на його день народження у дитячому садку, проте в судовому засіданні висловлює щире бажання спілкуватися з братом.

Допитана в судовому засіданні як свідок мати відповідача ОСОБА_8 пояснила суду, що приблизно півтора року потому ОСОБА_3 взяв ОСОБА_6 на рибалку, після чого той не захотів повертататися до матері, залишився жити з ними, пояснив, що у мами є інший чоловік, проте не пояснив, що поганого створює ця особа. З цього часу сама бабуся не бачила молодшого онука ОСОБА_7, свого молодшого брата також не бачить і ОСОБА_6, намагань врегулювати порядок спілкування, участі у вихованні двох дітей вона та її син не робили.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування Кузнецова О.Б. пояснила суду, що спірна ситуація сім*ї ОСОБА_3 двічі була предметом дослідження коміссії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Так, зокрема 13.03.2018 року Департаментом Служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, як предстаником органу опіки та піклування, із врахуванням рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, було надано висновок від 13.03.2018 року №160 про доцільність визначення місця прожвання малолітніх дитей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, разом із матірью - ОСОБА_2 При цьому враховувалося, що після розірвання шлюбу між сторонами діти залишилися мешкати разом з матірью, яка має постійну роботу та достатній дохід, позитивно характеризується, забезпечувала дітей всім необхідним для розвитку та відпочинку, займалася вихованням та навчанням синів, піклувалася про їхнє здоровья, фізичний, духовний і моральний розвиток, створила належні умови для їх проживання, забезпечила окремою кімнатою та спальним ліжком. При цьому батько без узгодження з матір'ю самочинно змінив місце проживання ОСОБА_6 та в добровільному порядку рішення суду про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не виконує. В процесі спілкування з відповідачем з'ясовано, що він взагалі не шукає компромісів в ситуації для забезпечення спільної участі обох батьків у вихованні сина, не намагається знизити морально-психологічну напругу у психіці дитини, пояснити відсутність підстав для образ на мати. Це призвело до того, що мати взагалі усунута від процесу виховання сина ОСОБА_6, а ОСОБА_6, в свою чергу, позбавлений спілкування з молодшим братом ОСОБА_7. При повторному розгляді питання комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради було з'ясовано, що ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 09.01.2019 року санітарний стан житла задовільний, однак для малолітнього ОСОБА_6 не виділено дитячої кімнати, більш того у дитини відсутнє власне спальне місце, оскільки він спить на одному ліжку з батьком. На засіданні комісії ОСОБА_3 особисто пояснив, що заперечує проти проживання старшого сина ОСОБА_6 з матір'ю, посилаючись на думку дитини. Заслуховувалася і думка ОСОБА_6, який висловлює бажання жити з батьком, проте дитина емоційно напружена, зі сльозами відповідає на питання, ображена на мати, що та має стосунки з іншим чоловіком, при цьому ОСОБА_6 сумує за молодшим братом. За таких обставин враховуючи рекомендації комісії Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, з врахуванням усіх досліджених обставин справи рахує, що в даному випадку думка дитини суперечить її інтересам та 29.01.2019 року надав висновок за доцільне негайно відібрати малолітнього ОСОБА_6 від батька ОСОБА_3 та передати на виховання матері, ОСОБА_2

Вказана позиція органу опіки та піклування, на думку суду, спирається на сукупність усіх обставин спірних правовідносин сторін, узгоджується із дослідженими під час судового розгляду доказами по справі та максимально ураховує інтереси дитини. Крім того, суд погоджується з доводами позивача, які підтримані органами опіки та піклування, що внаслідок самочинних дій відповідача сталося роз'єднання рідних малолітніх братів, які походять від одних батьків, тривалий час проживали разом та яких пов'язують родинні почуття.

Вирішення справи на користь позивачки не впливає на права батька малолітнього ОСОБА_6 приймати участь у його вихованні, спілкуватися з ним, мати систематичні побачення, спільний відпочинок, відвідуванню дитиною місця проживання батька, в тому числі з ночовками.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, ч.2 ст.160, ч.1 ст.161, ст.162 СК України, ч.3 ст.29 ЦК України, ст.ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про негайне відібрання малолітньої дитини - задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_3 та повернути малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері ОСОБА_2 для проживання з нею за адресою: АДРЕСА_1

Допустити негайне виконання рішення суду в частині відібрання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_3 та повернення малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері ОСОБА_2 для проживання з нею за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2.

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Повне судове рішення складено 03.04.2019 року.

Суддя Т.В. Бабкова