Ухвала суду № 80908498, 03.04.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/20/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих – ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, -

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор в судовому засіданні звернувся з клопотанням, яким просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому з кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність. Також зазначив, на ч. 5 ст. 176 КПК України, відповідно до якої запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються у вчинення злочинів, у томі числі, передбаченого ст. 258 КК України.

Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_3 підтримав прокурора, та зазначав, що під час дослідження матеріалів справи, з’ясовано, що обвинувачені тривалий час підтримували відносини з країною агресором, що в свою чергу, свідчить про можливість переховування від суду.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала думку прокурора та зазначала, що в судовому засіданні обвинуваченні неодноразово висловлювали погрози до сторін кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку прокурора.

Захисник – адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначаючи, що на теперішній час досліджені всі докази по справі, допитані свідки. При цьому, в матеріалах кримінального провадження не має жодного доказу, які б доводили вину обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачення базується на показах обвинувачених, які вони давали як підозрювані під час досудового розслідування, у зв’язку з чим просив скасувати запобіжний захід – тримання під вартою, відносно всіх обвинувачених.

Захисник – адвокат ОСОБА_11 посилалася на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором перераховані формально, не надано жодного доказу на підтвердження їх існування. Просила скасувати запобіжні заходи відносно всіх обвинувачених.

Захисник – адвокат ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки прокурор формально тільки перерахував ризики, передбачені ст. 177 КПК України не надавши доказів їх існування. На теперішній час всі докази з боку сторони обвинувачення дослідженні. Просив скасувати запобіжні заходи відносно обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_8 зазначав, що клопотання прокурора є безпідставним, просив змінити запобіжній захід відносно нього та обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 на особисте зобов’язання.

Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою, оскільки прокурором тільки перераховані ризики. Також зазначив, що повністю підтримує клопотання сторони захисту та просив скасувати запобіжні заходи. Обвинувачений зазначав, що його не законно було затримано, незаконно проведено обшук за місце його мешкання. Крім того, в судовому засіданні були вивчені усі речові докази, надані прокурором, але жоден з речових доказів не підтверджують вину обвинувачених у вчинені інкримінованих злочинів. Крім того, матеріали кримінального провадження взагалі не мають жодного доказу, на підтверджені їхньої вину у вчинені інкримінованих злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_12 повністю підтримав заявлені клопотання сторони захисту.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Запобіжні заходи - це заходи процесуального примусу попереджувального характеру, пов'язані з позбавленням або обмеженням свобод підозрюваного, обвинуваченого, які за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, застосовуються під час кримінального провадження слідчим суддею, судом з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою (статті 131, 176, 181, 183 КПК України).

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання ризикам, визначеним законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Метою продовження строку тримання обвинувачених під вартою є запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Так, санкція ч. 3 ст. 258 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи, з урахуванням їх тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке їм інкримінується і застосовані запобіжні заходи відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числісуспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, дані про особу обвинувачених, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які колегія суддів вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочинів, інкримінованих обвинуваченим. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Застосування більш м’якого запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_9 неможливо, оскільки вони, обвинувачуються у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, і заявлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14 можуть порушити покладені на них Законом процесуальні обов’язків та переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосовані запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченим, не надає можливості обвинуваченим перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинувачених від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Суд також враховує, що стан здоров'я обвинувачених, не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, всі обвинувачені є соціально адаптованими, суду не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України або з'явилися нові обставини, що унеможливлюють їх тримання під вартою.

Будь-яких даних, що свідчили б про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та можливості скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені обставини під час вирішення питання щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених та доведених під час розгляду ризиків, а тому вважає за необхідне застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідно зауважити, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 висунуто обвинувачення, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Таким чином, вимоги закону виключають можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Застосування будь-якого менш суворого запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які обвинувачуються за ч. 3 ст. 258 КК України, законом не передбачено.

Доводи сторони захисту на практику вітчизняних судів щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більшу м’яку, не пов’язану з тримання під вартою відносно осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Крім того, вирішення питання про продовження запобіжного заходу здійснюється судом з врахуванням обставин конкретної справи, що знаходиться в провадженні суду.

Доводи на які посилаються захисники та обвинувачені, стосуються оцінки доказів, які досліджені судом, та підлягають вирішенню під час ухвалення судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України.

Враховуючи ту обставину, що розгляд судового провадження не завершений, колегія суддів вважає доцільним продовжити тримання обвинувачених під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотань захисників ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 про скасування запобіжного заходу - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8М про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити обвинуваченим:

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2,

- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3,

строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31 травня 2019 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - длявідома.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 03 квітня 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_16