Рішення № 80899224, 22.01.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5348/18

2/296/652/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

при секретарі Четвертухи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2018 року позивач звернулася з позовом у якому просить визнати за нею право власності на цілий житловий будинок, господарських будівель та споруд, а саме Сарай “Б” та “В”, гараж “Г”, огорожа №1-2, вбиральня “У”, розташованих за адресою: м.Житомир, вул. Магазинна, будинок 32.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належить 1/2

вказаного житлового будинку, а інша 1/2 частина будинку належала її матері, право власності на яку на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21.03.2018 року було визнано за позивачем в порядку спадкування після смерті матері. Посилаючись на те, що не має можливості провести реєстрацію права власності на цілий будинок у зв’язку з відсутністю реєстрації права власності на майно, що ввійшло до складу спадщини, просить в судовому порядку визнати за нею право власності на цілий житловий будинок, оскільки це не порушує прав інших осіб і не заборонено законом.

Ухвалою суду від 22.06.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засдіання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.01.1986 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину в рівних долях після померлого ОСОБА_4, померлого 10.02.1985 року (а.с.25).

28.11.2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на спадкове майно, яке складається з 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 1810136600:08:015:0006, площею 0,0884 га, розташованої за адресою: м.Житомир, вул.Магазинна, 32 цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №168303 виданого 21 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради у Житомирській області, позивачеві видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері (а.с.14).

Згідно рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21.03.2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, а саме Сарай “Б” та “В”, гараж “Г”, огорожа №1-2, вбиральня “У”, розташованих за адресою: м.Житомир, вул. Магазинна, будинок 32 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2, померлої 14.05.2017 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.12.2017 року, земельна ділянка, кадастровий номер 1810136600:08:015:0006, площею 0,0884 га, розташованої за адресою: м.Житомир, вул. Магазинна, 32 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.16).

Як вбачається з акту від 27.08.1999 року, представник архітектурно-планувального бюро управління містобудування і архітектури м. Житомира склала акт про те, що цього числа згідно рішення виконкому міської ради від 28.04.1999 року за №216 виконала у натурі прив'язку будівельних вісей, розташованих в м. Житомирі по вул. Магазинній, 32. (а.с.30).

Згідно відповіді №1280/13 від 18.07.1999 року начальника Управління містобудування та архітектури повідомлено про те, що проект 4-х кімнатного індивідуального житлового будинку по вул. Магазинній, 32 у м. Житомирі управління містобудування та архітектури погодило архітектурну частину проекту (а.с.35).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або на незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок та умови введення в експлуатацію обєктів будівництва вперше був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року за № 449.

Підставою виникнення у громадянина права власності на новостворене майно був сам факт збудування ним цього майна з додержанням вимог законодавства. Зазначений правовий акт не повязував виникнення права власності на новостворене майно (будівництво, реконструкцію в тому числі) зі здійсненням його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме май (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає держава реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. А згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту реєстрації. Однак згідно ч.4 цієї статті зазначено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст.2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ст.3 зазначеного закону право власності та інші речові права на нерухоме майно набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до вимог ст. 24 закону України Про планування та забудову території, в редакції від 20.10.2000 рік, який діяв на момент проведення реконструкції будинку матір’ю позивача передбачалося, що у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначені рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкта.

Тобто, виділивши земельну ділянку Житомирська міська рада одночасно надала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи, що позивач є спадкоємницею за законом після померлої матері, але не має можливості провести реєстрацію права власності на цілий будинок у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на майно, що ввійшло до складу спадщини, а саме 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, а саме Сарай Б та В, гараж Г, огорожа №1-2, вбиральня У, розташованих за адресою: м.Житомир, вул. Магазинна, будинок 32, визнання права власності за позивачем в судовому порядку не порушує прав інших осіб і не заборонено законом.

Керуючись ст.ст. 133, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок, господарських будівель та споруд, а саме Сарай “Б” та “В”, гараж “Г”, огорожа №1-2, вбиральня “У”, розташованих за адресою: м.Житомир, вул. Магазинна, будинок 32.

Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Cуддя О. П. Сингаївський