Ухвала суду № 80899216, 02.04.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2424/19

2-з/296/20/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

"02" квітня 2019 р. м. Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Сингаївський О.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 296/2424/19 2/296/1541/19,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участі третіх осіб ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним в частині покупця, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Одночасно із поданням позову до суду, представником позивача було подано заяву про вжиття заходів забезпечення вказаної позовної заяви шляхом накладення арешту на спірне та належне відповідачу ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1.

Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову його довірителя може стати на заваді чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені ОСОБА_1 у заяві, суддя вважає, що є підстави для забезпечення вказаного позову до вирішення спору в суді.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, п.п.1-4 Постанови Пленуму передбачено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати удаваним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.03.2016, зареєстрований в реєстрі за № 2838, в частині зазначення покупцем вказаного нерухомого майна ОСОБА_3 з моменту його укладення, визнати покупцем за даним договором ОСОБА_2, а також, визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя вказану квартиру і поділити її шляхом визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по її 1/2 частці.

Відповідно до ч.1 ст.187 ЦПК України, 2 квітня 2019 року судом було прийнято до розгляду вказану позовну заяву і відкрито провадження у справі.

З матеріалів позовної заяви, зокрема із копій Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.02.2019, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Отже, термінове вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_2 викликане тим, що до моменту винесення судом рішення у справі та набрання ним законної сили, існує реальна загроза того, що ОСОБА_3 має можливість знецінити, продати або безоплатно передати належне їй спірне нерухоме майно третім особам, і тим самим унеможливити виконання рішення суду і як наслідок це може викликати очевидну безпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Враховуючи викладені обставини, суддя вважає, що заявлена вимога щодо вжиття заходів забезпечення позову є співмірною із заявленими позовними вимогами і є заходом, що спроможний забезпечити не заподіяння істотної шкоди законним правам та інтересам позивача у період розгляду судом вказаної цивільної справи.

Керуючись положеннями ст.ст.149, 150, 153, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 296/2424/19 2/296/1541/19 - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

За данною ухвалою стягувачем є ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а боржником ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Копію ухвали направити для виконання до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Житомирському апеляційному суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О. П. Сингаївський