Рішення № 80896406, 02.04.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/387/19

Провадження № 2/480/481/19

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2019 року м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3.(далі - відповідач) про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення дитина залишилася проживати разом з позивачем ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2, батько дитини проживає окремо. На разі, дитина потребує повноцінного оздоровлення та відпочинку, у зв'язку із чим позивачем ОСОБА_1 було прийнято рішення про подорож до Туреччини у період з 04.05.2019року по 11.05.2019року.Дана поїздка необхідна дитині для нормального фізичного та психологічного розвитку, розширення світогляду та культурного розвитку. Оскільки відповідач надати нотаріальну згоду не бажає, позивач просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за кордон до країни - Туреччина без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в період з 04.05.2019 року по 11.05.2019 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. При цьому, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі. Відзив на позовну заяву не надавав.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку із цим, на підставі ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбу, який розірвано 06.06.2017 року (а.с.6-7).

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком дитини у свідоцтві про народження зазначений відповідач - ОСОБА_2 (а.с.8).

Після розлучення дитина залишилася проживати разом з позивачем ОСОБА_1

Відповідно до ч.3 ст.313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до положень ч.2 ст.4 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Відповідно до п.22 ч.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

З огляду на викладене діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Частиною 1 статті 18 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Позивач ОСОБА_1, турбуючись про нормальний фізичний та психологічний розвиток дочки, розширення її світогляду та культурного розвитку, має бажання та можливість виїзду за кордон разом із дитиною.

Оскільки у позивача ОСОБА_1 є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України для тимчасового перебування (оздоровлення), суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_1та надання дозволу на виїзд малолітньої ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без згоди батька.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що виїзд за межу України неповнолітньої зумовлений об'єктивними обставинами, а тому позов слід задоволбнити.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 141, ч.1 ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст.150, 154 Сімейного кодексу України, ст.313 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України",суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3; уродженка АДРЕСА_2; паспорт НОМЕР_3; РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4; адреса: АДРЕСА_1) про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька - задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі матері ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3 за кордон до країни - Туреччина без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4, в період з 04.05.2019 року по 11.05.2019року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4; адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3; уродженка АДРЕСА_2; паспорт НОМЕР_3; РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.

Фінансовому органу Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути позивачу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3; уродженка АДРЕСА_2; паспорт НОМЕР_3; РНОКПП НОМЕР_2) суму судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп., сплачену ОСОБА_1 за квитанцією №0.0.1286850386.1 від 05.03.2019року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції -Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський

02.04.2019