Рішення № 80892207, 03.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/406/19

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-41477-17 зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваної вимоги. Зокрема, зазначила, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому і отримує пенсію за віком з 14.08.2016 довічно згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інших доходів не отримує.

Вказала, що понад десять останніх років адвокатською діяльністю не займається. Будь-яких повідомлень, вимог від податкових органів за цей час їй не надходило.

Зазначила, що в Єдиному реєстрі адвокатів України інформація про адвоката ОСОБА_1 відсутня. Також, згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 30.11.2018 № 31288/10/22-01-58-03 за період з четвертого кварталу 2011 року по третій квартал 2018 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_1.

Вказала, що 18.01.2019 року надіслала до ДПІ у м. Хмельницькому цінним листом податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2013 по 31.12.2018, у яких зазначила про відсутність доходів, що підлягають оподаткуванню.

Вважає, що лише один факт взяття особи на облік в органах державної податкової служби без встановлення фактів здійснення особою адвокатської діяльності (за відсутності в Єдиному реєстрі адвокатів України інформації про адвоката) і отримання доходів від такої діяльності не може бути безумовною підставою для нарахування і сплати єдиного внеску.

Оскаржувану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-41477-17 вважає протиправною, тому звернулась в суд з вказаними позовними вимогами про її скасування.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Суд, ухвалою від 04.03.2019 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволив заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у Хмельницькій області про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Головного управління ДФС у Хмельницькій області, та відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Зазначив, що відповідно до вказаних норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому нормами вказаного закону на позивача покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що Хмельницькою обласною КДКА видано позивачу - ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №257 від 08.06.2001 року.

16 січня 2004 року до ДПІ у м. Хмельницькому позивачем була подана заява Форми № 5-ОПП "Про взяття на облік".

19.01.2004 року ДПІ у м. Хмельницькому ОСОБА_1 взято на облік як платника податків (особу, що провадить незалежну професійну діяльність).

Як встановлено з витягу з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 по коду платежу 71040000 "Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" обліковується заборгованість в сумі 15819,54 грн. у т.ч.: 19.04.2018 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за І квартал 2018 року; 02.05.2018 року нарахована сума ЄСВ 8448 грн за 2017 рік; 19.07.2018 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року; 19.10.2018 року нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року.

22 листопада 2018 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-41477-17, сформовану ГУ ДФС у Хмельницькій області, щодо сплати заборгованості з єдиного внеску, штрафів та пені, яка станом на 31.10.2018 складає 15819,54 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

В порядку адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 04.01.2019 року №454/6/99-99-11-05-02-25, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-41477-17 Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишено без змін, а скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвоката) ОСОБА_1 - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відносини нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із частинами другою, третьою статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої вказаної статті Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

У підпункті 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року (абзац четвертий частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ у редакції, що діяла до 10.10.2017 року).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №77-VІІІ, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ).

Відповідно до п. 2 ст. 25 Закону № 2464-VІ, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з ч. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем в зв'язку з наявністю у позивача станом на 31 жовтня 2018 року недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 15819,54 грн. (згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів) було правомірно сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-41477-17.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на протиправність вимоги у зв'язку з тим, що вона не здійснювала адвокатської діяльності, не отримувала доходу від неї, з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що понад десять останніх років адвокатською діяльністю не займалась.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач - ОСОБА_1 не пройшла необхідну процедуру зняття з обліку платників єдиного соціального внеску ані в органах ДФС, ані в органах Пенсійного фонду України.

Зняття з обліку фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, як платників єдиного внеску, відбувається згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 "Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників" (далі - Порядок № 1162).

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 1162, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем не надано суду жодних доказів того, що він звертався до органів ДФС з заявою за формою №7- ЄСВ про зняття його з обліку як платника єдиного внеску, а також жодних доказів зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, а отже, на момент формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 була платником єдиного внеску.

Також, хибним є аргумент позивача про звільнення його від сплати ЄСВ як пенсіонера за віком, оскільки згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ, право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени фермерського господарства, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Суд зауважує, що осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, не зазначено в ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ, тому на них пільги щодо сплати ЄСВ не розповсюджуються.

Доводи позивача про те, що подана ним до контролюючого органу скарга на оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-41477-17 є повністю задоволеною на користь ОСОБА_1, оскільки Державна фіскальна служба України отримала скаргу 04.12.2018 року, а рішення за результатами розгляду скарги було надіслано позивачу 04.01.2019 року (після спливу тридцятиденного строку для надсилання рішення платнику єдиного внеску), не знайшли свого підтвердження, так як в матеріалах справи міститься витяг із податкового блоку/аналітична система/АІС Скарга, згідно якого датою отримання скарги ДФС України є 05.12.2018 року.

Згідно п.1 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року №1124, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Суд, звертає увагу позивача на те, що матеріали справи містять копію рішення Державної фіскальної служби України від 04.01.2019 року №454/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги.

Відтак, тридцятий календарний день розгляду надісланої позивачем, та отриманої 05.12.2018 року ДФС України скарги, припадає на 04.01.2019 року, а не на 03.01.2019 року, як стверджує позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від від 08.11.2018 року №Ф-41477-17 є обґрунтованою, правомірною та законною, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-41477-17 прийнята з урахуванням всіх обставин, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-41477-17 зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_2