Рішення № 80892163, 27.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 р. справа № 520/11127/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - не прибув, представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Головного управління ДМС у Київський області про скасування дозволу на імміграцію в Україні стосовно громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Київській області рішенням від 12.11.2018 р. було скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішення було прийнято на підставі висновку Державної міграційної служби України в Київській області від 12.11.2018 року. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, незаконним та необґрунтованим та таким, що порушує права, свободи і законні інтереси іноземця та його право на постійне проживання в Україні на законних підставах, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу всупереч п. 6 ч.2 ст. 4 та п. 6 ч. 7 ст. 9 Закону України "Про громадянство", а відтак відповідачем правомірно прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію позивачу.

Представник третьої особи через канцелярію суду надав пояснення, в яких вказав, що ГУ ДМС України в Харківській області не приймало рішень, наказів, розпоряджень у відношенні громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року замінено в порядку правонаступництва відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Київській області на Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

В судовому засіданні 27.03.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2019 року не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у відзиві на позов просив розгляд справи провести без його участі.

Представник третьої особи, в судове засідання 27.03.2019 року не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2007 року старшим інспектором ВГІРФО ГУМВС України в Київській області розглянуто матеріали про надання дозволу на імміграцію та складено висновок, відповідно до якого прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1.

Підставою отримання дозволу на імміграцію в Україну позивачем слугував той факт, що ОСОБА_2 є батьком іммігрантки та його неповнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Харкова має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.11.2005 р. серії НОМЕР_2 (а.с.89).

До УДМС в Київській області надійшов запит з ГУ ДМС України в Харківській області від 14.08.2018 року № 6301.8.117701/63.2-18 щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який звернувсь із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з непридатністю для використання.

Згідно з висновку УДМС України в Київській області від 12.11.2018 р. щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент прийняття документів у її батька, не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено їй належність до громадянства України. Таким чином, громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 не міг бути визнана як батько іммігрантки. На підставі вказаних обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що рішення про надання дозволу на імміграцію громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято не на підставах, передбачених Законом, а тому, доцільним є визнання недійсною, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання НОМЕР_3 від 02.11.2007.

У зв'язку з чим, 12.11.2018 УДМС України в Київській області прийнято рішення № 169, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну позивачу, виданий 02.11.2007 р. на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію". (а.с.110).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію", відповідно до ст.1 якого, дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Водночас, така підстава для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні як, неповнолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент прийняття документів у її батька, не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено їй належність до громадянства України, чинним законодавством не передбачена, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі таких норм права не наведено.

Таким чином, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент прийняття документів у її батька, не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено їй належність до громадянства України не є законною підставою для скасування дозволу на імміграцію позивачу та вилучення посвідки на проживання в Україні з метою її знищення в розумінні положень статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Також, відповідачем не надано суду доказів існування інших підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені статтею 12 Закону України "Про імміграцію".

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/27939/16 від 13.12.2016 року у справі № 820/321/16 та ухвалі №К/800/8201/16 від 27.10.2016 року у справі № 820/10311/15.

Суд також звертає увагу, що Управління Державної міграційної служби України в Київській області, в оскаржуваному рішенні жодних з вищезазначених в ст. 12 Закону України "Про імміграцію" підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну не зазначило та, водночас, не надало суду доказів існування інших підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а саме: відповідачем не надано суду вироку суду, яким іммігранта засуджено до позбавлення волі; будь-яких доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; відповідачем, також, не надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів того, що подані позивачем документи разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну були не достовірними, підробленими та не чинними.

Також, суд зазначає, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не зазначено, яким нормами чинного законодавства України передбачена можливість скасування дозволу на імміграцію іноземцю, який отримав цей дозвіл у встановленому законом порядку, за відсутності зловживань з його боку.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/42355/14 від 13.11.2014 року по справі № 823/687/146.

Відповідно до пунктів 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (надалі за текстом - Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

З аналізу положень Порядку випливає, що процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію є досить складною та серед іншого, має часові рамки (подання ініціатора скасування дозволу на імміграцію розглядається у місячний строк), передбачає також надсилання запитів для отримання додаткової інформації ініціатору подання, іншим органів виконавчої влади, відповідним юридичним і фізичним особам, а також запрошення для надання пояснень самих іммігрантів, стосовно яких розглядається таке питання.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, порушено свій обов'язок щодо всебічності та повноти отримання необхідної інформації з різних, передбачених законодавством джерел (від ініціатора подання, органів виконавчої влади, відповідних юридичних і фізичних осіб), необхідної для вирішення питання щодо скасування відповідного дозволу на імміграцію.

Окрім того, при винесенні оскаржуваного рішення відповідач також знехтував обов'язком щодо запрошення для надання пояснень самого позивача стосовно якого і розглядалося відповідне питання скасування дозволу на імміграцію.

Суд звертає увагу, що станом на момент прийняття Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області висновку від 02.11.2007 року про надання дозволу на імміграцію в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, суб'єктом владних повноважень було проведено перевірку наданих позивачем документів та будь-яких порушень законодавства не встановлено, у тому числі, не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання серія НОМЕР_3 від 02.11.2007 терміном дії - безстроково.

Окрім того, при розгляді питання щодо підстав прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні суд вважає за необхідне зазначити, що перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для визначення його правового статусу.

Так, відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.

Таким чином, враховуючи відсутність законних підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україні, суд дійшов висновку, що спірне рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 12.11.2018 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україні стосовно громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним, та таким, що прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього ч.2 ст.77 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3, видана ГІРФО ГУ МВС України в Київській області ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4-А, м. Київ, 02152, код 42552598), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код 37764460) про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.11.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні стосовно громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3, видана ГІРФО ГУ МВС України в Київській області) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4-А, м. Київ, 02152, код 42552598) суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.