Рішення № 80892075, 03.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1238/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гусева О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить:

- зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923) подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого иайна у розмірі 23 642 (двадцять три тисячі шістсот сорок дві) гривні 00 копійки.

Ухвалою суду 05.03.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

26.03.2019 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

27 березня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

28 березня 2019 року представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та позивача.

28.03.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника Управління.

Судом в порядку ч.9 ст.209 КАС України було вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відповіддю на відзив, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як з’ясовано судом, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 та заереєстровано в реєстрі за №259, згідно якого Позивач придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до квитанції №153410005 від 12.02.2019 року ОСОБА_1 сплачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об’єкта купівлі-продажу у сумі 23 642, 00 грн.

14.02.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення сплаченого збору. Листом від 22.02.2019 за №3060/04 відповідачем була надана відповідь про відмову в поверненні такого збору, у зв'язку з тим, що на даний час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно знаходиться в стані формування, інформація з архівів Муніципальних бюро технічної інвентаризації остаточно не внесена.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд публічно-правовий спір суд з урахуванням зазначеного вище виходить з наступного.

Як зазначено у п.9 ч.1 ст.1 Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997 “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997 “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з абз.1 п.15-1 “Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”, затвердженого 03.11.1998 постановою Кабінету Міністрів України №1740 (надалі – “Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Як передбачено п.15-3 “Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена “Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів”, затвердженим 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (надалі – “Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів”).

Пунктом 5 “Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів” передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. (…) Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. (…).

Відповідно до пп.2 п.4 “Положення про Державну казначейську службу України”, затвердженого 15.04.2015 постановою Кабінету Міністрів України №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Факт придбаня ОСОБА_2 квартири №15, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Італійський бульвар, будинок під №5 підтверджується: Договором купівлі-продажу квартири, укладеним 12.02.2019 та посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №259; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності позивача іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, немає.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на ГУ ПФУ в Одеській покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Так як саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №819/1249/17), від 19.06.2018 (справа №819/1554/16), від 21.08.2018 (справа №819/657/17).

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом: зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 “Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів”, затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі про повернення ОСОБА_1 23 642, 00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого нею при укладанні Договору купівлі-продажу квартири від 12.02.2019 року.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Представником позивача у позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4850 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суду було надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому суд вважає необхідним вимогу представника позивача про стягнення цих витрат з відповідача задовольнити.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 “Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів”, затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі про повернення ОСОБА_1 (ІНН №2878905476, АДРЕСА_2, 65113) 23 642 (двадцять три тисячі шістсот сорок дві) гривні 00 копійок (згідно квитанції №153410005 від 12.02.2019 року) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним при укладанні Договору купівлі-продажу квартири від 12.02.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ((ІНН №2878905476, АДРЕСА_2, 65113) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати в сумі 5618 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03 квітня 2019 року.

Суддя О.Г.Гусев

.