Ухвала суду № 80891343, 01.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

01 квітня 2019 року

Справа № 280/869/19

м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.НАФТА» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 1, код ЄДРПОУ 36605198) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування наказу та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.НАФТА» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №2268 від 10.07.2018 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та подальших рішень, пов’язаних з ним; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача по проведенню фактичної та документальної невиїзної перевірки.

Ухвалою від 04 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, шляхом надання суду: обґрунтування строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом з доданням належних доказів, що обґрунтовують вказані обставини, або відповідне клопотання, у разі пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом, оформлене відповідно до вимог 167 КАС України про поновлення строку звернення до суду; адміністративний позов з уточненим змістом позовних вимог (для суду та відповідача).

27 березня 2019 року на адресу суду на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 надійшла від позивача заява про долучення до матеріалів справи обґрунтування строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, судової практики з приводу строків звернення до адміністративного суду та позовну заяву з уточненим змістом позовних вимог.

Дослідивши надані матеріали, судом встановлено наступне.

Щодо обґрунтування строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом судом встановлено наступне.

Позивач обґрунтовує свою позицію приписами Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) прибуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/ або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. З аналізу наведеної правової норми вбачається, що строк давності 1095 стосується взаємовідносин між платником податків та контролюючим органом з приводу проведення перевірок та визначення сум грошових зобов’язань. Відповідно до пункту 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Отже, наказ – це рішення контролюючого органу та невід’ємна складова частина перевірки. Згідно пункту 56.18 ст.. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. За таких обставин строк для звернення платника податків із даним позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржується. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, від 18.06.2018 у справі №805/1146/17-а, від 21.02.2019 у справі №818/309/18, в ухвалі від 22.02.2019 у справі №825/2139/18.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день коли особа дізналася про порушення своїх прав – це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його права, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач оскаржує наказ від 10.07.2018, з яким він ознайомився 09.08.2018. Позов подано до суду 28.02.2019, тобто після спливу шестимісячного строку.

Натомість, представник позивача стверджує, що ТОВ “ТРАНС.НАФТА” не пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки на спірні правовідносини розповсюджується спеціальний строк, який закріплений у статті 102 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується із доводами позивача, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останніми врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов'язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб'єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов'язання.

Враховуючи неоднозначну судову практику, Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 № 1935/11/13-11 зроблено висновок, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Тобто, строк в 1095 днів стосується оскарження будь-яких рішень контролюючого органу, але саме щодо нарахування грошового зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що предметом позову в даному випадку є рішення контролюючого органу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яке за своєю суттю не є рішенням контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов'язання.

Щодо наданої позивачем судової практики, суд звертає увагу, що вона стосується саме оскарження рішень контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов'язання. Відтак предмет спору відмінний від поданого позову.

Водночас, суд зазначає, що у зв’язку з тим, що Податковим кодексом України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні “Меньшикова проти України” від 08 квітня 2010 року (заява №377/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashmgdane v the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, серія А, №93).

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України”.

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з відповідлним позовом, заяви про поновлення строку звернення з відповідним позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку представником позивача не надано.

Щодо вимог суду про усунення недоліків позовної заяви в частині надання адміністративний позов з уточненим змістом позовних вимог (для суду та відповідача), позивачем надано уточнюючий адміністративний позов, відповідно до якого просить визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області №2268 від 10.07.2018 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та подальших рішень, пов’язаних з ним; визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у Запорізькій області по проведенню на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області №2268 від 10.07.2018 у період з 12.07.2018 по 18.07.2018 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРАНС.НАФТА» з питань повноти складання за період з 01.03.2016 по 20.02.2018 акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних та своєчасності їх реєстрації в Системі електронного адміністрування пального. Таким чином в цій частині позивачем виконано вимоги ухвали.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України.

Аналізуючи наведене, враховуючи часткове виконання хвали про залишення без руху від 04.03.2019, керуючись статтями 102, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 280/869/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.НАФТА» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 1, код ЄДРПОУ 36605198) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування наказу та визнання дій протиправними до 26 квітня 2019 року

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду окремої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя О.О.Артоуз