Ухвала суду № 80890712, 02.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/86/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11 грудня 2018 року №UA205110/2018/001133/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року адміністративний позов у даній справі задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11 грудня 2018 року №UA205110/2018/001133/2. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати у сумі 768,40 грн. (а.с.131-137).

22 березня 2019 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява від 19 березня 2019 року про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь позивача 4428,00 грн. понесених витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги (а.с.139-140). На підтвердження витрат до заяви додано: акт від 18 березня 2019 року наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 08 січня 2019 року; копію довідки від 20 лютого 2019 року приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Рибак Ю.В.; копію звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1 від 20 лютого 2019 року; меморіальний ордер №J0222FQCMS від 22 лютого 2019 року; копію рахунку №42 від 19 лютого 2019 року та акту виконаних робіт від 20 лютого 2019 року; платіжне доручення №1 від 21 лютого 2019 року; копію фіскальних чеків від 26 лютого 2019 року №3302803881453, №3302803877200; меморіальний ордер №@2PL768683 від 18 березня 2019 року. Представник позивача також зазначає, що у позовній заяві було наведено розрахунок судових витрат.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду у судовому засіданні на 14:30 02 квітня 2019 року.

29 березня 2019 року представник відповідача подала до суду клопотання, в якому заперечує щодо ухвалення додаткового рішення за заявою представника позивача та у задоволенні такої заяви просила відмовити у зв'язку з недотриманням порядку подання заяви про розподіл судових витрат та відповідних доказів. Звертає увагу, що до закінчення розгляду справи по суті ані позивач, ані його представник не подали заяву про необхідність стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, та неможливість цих витрат підтвердження на той момент, що відповідно до вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) має наслідком залишення заяви про стягнення судових витрат без розгляду. Звертає увагу, що на час розгляду справи по суті представник позивача мала можливість подати документи для підтвердження судових витрат, оскільки вони датовані лютим місяцем 2019 року.

У судове засідання 02 квітня 2019 року позивач та його представник не прибули. Від представника позивача надійшло письмове клопотання про вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення за його відсутності та відсутності позивача (а.с.166).

Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Порядок ухвалення додаткового рішення у справі врегульований статтею 252 КАС України. Відповідно до приписів частини третьої статті 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина четверта статті 229 КАС України).

Оскільки учасники справи не прибули у судове засідання, що не є перешкодою для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, при цьому від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даного питання за його відсутності та відсутності позивача, то судовий розгляд здійснено судом в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Перевіривши доводи учасників справи у заяві (клопотанні), дослідивши письмові докази суд, дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення з таких мотивів.

Підстави для ухвалення додаткового судового рішення визначені статтею 252 КАС України. Так відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, з наведеного слідує, що учасник справи має право на звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі, в тому числі й з підстави, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, позаяк рішення суду складається з резолютивної частини із зазначенням, з поміж іншого, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 246 КАС України і розподілу судових витрат.

Водночас, синтаксичний аналіз правового припису «Суд … може … ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати» дає підстави для висновку про те, що обставини щодо цього питання передують прийняттю судом кінцевого рішення у справі, щодо якого слід прийняти додаткове рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі вказано, що позивачем понесено 4428,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги. Документи, які додані на підтвердження зазначених витрат (копія акту від 18 березня 2019 року наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 08 січня 2019 року; копія довідки від 20 лютого 2019 року приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Рибак Ю.В.; копія звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1 від 20 лютого 2019 року; меморіальний ордер №J0222FQCMS від 22 лютого 2019 року; копія рахунку №42 від 19 лютого 2019 року та акту виконаних робіт від 20 лютого 2019 року; платіжне доручення №1 від 21 лютого 2019 року; копія фіскальних чеків від 26 лютого 2019 року №3302803881453, №3302803877200; меморіальний ордер №@2PL768683 від 18 березня 2019 року) представник позивача подала лише після ухвалення 15 березня 2019 року судового рішення.

Відповідно до положень частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина третя статті 143 КАС України). Як встановлено частиною п'ятою статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відтак, наведені вище норми передбачають можливість подання доказів понесених судових витрат після ухвалення судового рішення лише у разі, якщо під час судового розгляду до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. При цьому наслідки неподання у встановлений строк заяви або неподання відповідних доказів передбачені абзацом третім частини сьомої статті 139 КАС України.

Як слідує із рішення суду від 15 березня 2019 року, судом вирішено питання про розподіл судових витрат у сумі 768,40 грн., понесених позивачем у зв'язку зі сплатою судового збору та підтверджених квитанцією від 08 січня 2019 року №0.0.1232228454.1, що містилася у матеріалах справи. Інші докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, на час розгляду справи суду надані не були, відтак суд не міг вирішити питання про такі судові витрати.

Позивач у позовній заяві вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600,00 грн. за підготовку адвокатом позовної заяви та у сумі 700,00 грн. за участь адвоката в одному судовому засіданні. Проте під час розгляду справи по суті до ухвалення судового рішення доказів про їх понесення позивачем суду не надано, як і не подано ні позивачем, ні його представником відповідної заяви про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у зв'язку із неможливістю надати їх з поважних причин до закінчення розгляду справи по суті.

Розгляд справи відповідно до ухвали від 18 січня 2019 року здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як вбачається зі змісту §4 глави 6 розділу ІІ КАС України до судових дебатів суд переходить після постановлення ухвали про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Наступною стадією судового розгляду після судових дебатів є вихід суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Таким чином, незважаючи на те, що під час судового розгляду в спрощеному провадженні судові дебати не проводяться, позивач мав право зробити заяву про розгляд питання щодо розподілу судових витрат до моменту ухвалення судом рішення про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами та до виходу суду до нарадчої кімнати. У цьому разі у резолютивній частині рішення вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат (пункт 4 частини шостої статті 246 КАС України).

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті до постановлення ухвали про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами та виходу суду до нарадчої кімнати позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 не робили заяв про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4428,00 грн. та неможливість подання доказів на їх підтвердження на той момент. Разом з тим, до заяви про ухвалення додаткового рішення, датованої 19 березня 2019 року, представник позивача додає підтверджуючі документи, які датовані 19, 20, 21, 22, 26 лютого 2019 року. Суд вважає, що з моменту відкриття провадження у справі (18 січня 2019 року) і до завершення з'ясування обставин у справі (15 березня 2019 року) було більш ніж достатньо часу для подання до суду доказів, що підтверджують понесені витрати, чи хоча б відповідної заяви.

Враховуючи те, що у встановлений частиною сьомою статті 139 КАС України строк позивач та його представник із заявами про стягнення судових витрат у розмірі 4248,00 грн., пов'язаних із наданням правничої допомоги, не зверталися, документів, які б підтверджували понесені такі витрати не подавали, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов'язку вирішувати ці питання, як і призначати судове засідання для їх вирішення, вказуючи про це у резолютивній частині рішення.

Оскільки представник позивача подала вказану заяву і відповідні документи тільки після того, як суд ухвалив рішення у справі, то підстави для ухвалення за цією заявою додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України відсутні.

Враховуючи вищевикладене, заяву про ухвалення додаткового рішення на підставі частини сьомої статті 139 КАС України необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 248, 252, 256, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк