Ухвала суду № 80888470, 28.03.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 453/404/17

Провадження № 2-а/461/125/19

У Х В А Л А

28.03.2019 року.

Суддя Галицького районного суду м. Львова Фролова Л.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», відділу Держгеокадастру в Сколівському районі, Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, Сколівської державної нотаріальної контори, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у квітні 2017 року звернулися з відповідним позовом до Сколівського районного суду Львівської області. Справа неодноразово передавалася до інших судів. До Галицького районного суду м. Львова справа надійшла 18 березня 2019 року з Львівського окружного адміністративного суду. В результаті повторного автоматичного розподілу після самовідводу судді Радченка В.Є. справа передана судді Фроловій Л.Д. 25 березня 2019 року. У позові позивачі просять суд

- зобов’язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області видати акти обстежень від 14 та 18 вересня 2015 року, первинну документацію із земельно-кадастрової книги № 267;

- зобов’язати КП «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» виготовити новий технічний паспорт на підставі акту обстеження;

- скасувати план земельної ділянки;

- зобов’язати державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори видати свідоцтва про право власності на рухоме та нерухоме майно;

- стягнути з відповідачів моральну шкоду.

27 лютого 2019 року до Львівського окружного адміністративного суду, а 18 березня 2019 року до Галицького районного суду м. Львова надійшла заява позивачів про забезпечення позову. Дані заяви є ідентичними та передані судді Фроловій Л.Д. 25 березня 2019 року. В заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області надати інформацію про наявність грошових вкладів на рахунках померлого батька позивача ОСОБА_3 грошових коштів (вкладів); визнати протиправною бездіяльність цього ж управління ПФУ, Львівського за Запорізького обласних управлінь АТ «Ощадбанк»; зобов’язати державного нотаріуса Сколівської держаної нотаріальної контори повернути свідоцтво про право на спадщину за заповітом та заявою від 13 лютого 2017 року; визнати незаконною бездіяльність державного нотаріуса ОСОБА_4 шляхом встановлення відповідальності за законом. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме швидкому та ефективному судовому розгляду адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. 154 КАС України заява про забезпечення адміністративного позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті ст. 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення позову-це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Мета забезпечення позову - це тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

У статті 151 КАС визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 151 КАС) та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункт 4 частини першої статті 151 КАС).

З аналізу вказаної норми вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 16 жовтня 2018 року по справі №826/5629/18 співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 802/1534/17-а (адміністративне провадження № К/9901/27898/18).

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявники посилаються лише на те, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному розгляду справи, проте жодним чином не обґрунтують наведені обставини, не зазначають про перешкоди, які можуть виникнути при виконанні рішенні суду у даній справі.

Водночас, позивачами необґрунтовано у чому саме полягає очевидна небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У зв'язку з чим, суд вважає, що заявлені позивачами види (способи) забезпечення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів не передбачені процесуальним законодавством. Натомість вимога про надання інформації щодо наявності грошових коштів на рахунках ГУ ПФУ стосується застосування інституту витребування та забезпечення доказів.

Отже, з огляду на відсутність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення, а також те, що заявлені види забезпечення доказів не передбачені нормами КАС України, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151-154 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня оголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.Д. Фролова