Рішення № 80888361, 21.03.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1586/14-ц

Провадження № 2/496/717/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді Трушиної О.І.

за участю секретаря Горищенко К.І.

представника позивача Лантуха Є.С.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнка Ю.П. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, змінивши предмет якого (т.2 а.с. 141-143), просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором № 17к-23 від 14 лютого 2007 року в розмірі 5229382,79 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №1-724 від 14 лютого 2007 року, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з одного житлового черепашникового будинку, загальною площею 293 кв.м., житловою площею 148,20 кв.м. та земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний будинок, загальною площею 0,1650 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною в п.5 Іпотечного договору від 14 лютого 2007 року, у розмірі 987643,00 грн. та виселити відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 14 лютого 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 17к-23, відповідно до умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості поворотності, строковості, платності кредитні ресурси у розмірі 105000 доларів США, з терміном повного погашення заборгованості до 14 лютого 2022 року з оплатою по процентній ставці 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, у разі прострочення кредиту або сплаті процентів передбачена сплата пені у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки. В забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором, цього ж дня між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, який посвідчено державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б., зареєстрованого в реєстрі під №1-724, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та складається з одного житлового черепашникового будинку, загальною площею 293 кв.м., житловою площею - 148,20 кв.м. та земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний будинок, загальною площею 0,1650 га та яка знаходиться за вказаною вище адресою. Згодом, в забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_5 за даним кредитним договором, 14 грудня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 239/07, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався відповідати як солідарний боржник з ОСОБА_5 у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором від 14 лютого 2007 року № 17к-23. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_5 кредитні кошти. Проте, ОСОБА_5 протягом тривалого часу ухилявся від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачував банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2008 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було солідарно стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2007 року № 17к-23 в сумі 121653,06 доларів США. Однак, судовий наказ Малиновського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2008 не виконаний, заборгованість не погашена і станом на 19.02.2014 року становить 5229382,79грн. і складається з: суми строкової заборгованості - 56262,16 доларів США, що еквівалентно 488743,76 грн. за курсом НБУ станом на 19.02.2014 року; суми простроченої заборгованості - 43379,52 доларів США, що еквівалентно 376833,55 грн. за курсом НБУ станом на 19.02.2014 року; суми строкової заборгованості по відсоткам - 1037,93 доларів США, що еквівалентно 9016,39 грн. за курсом НБУ станом на 19.02.2014 року; суми простроченої заборгованості по відсоткам - 89424,92 доларів США, що еквівалентно 776852,38 грн. за курсом НБУ станом на 19.02.2014 року; пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсоткам - 3577963,71 грн. Оскільки відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнка Ю.П. - Лантух Є.С. в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав. При цьому пояснив, що позивач свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, а відповідачі взяті на себе зобов`язання чином не виконали, у зв`язку чим Малиновським районним судом м. Одеси 29 серпня 2008 року був виданий судовий наказ, яким з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було солідарно стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2007 року № 17к-23 в сумі 121653,06 доларів США, який досі не виконаний, а тому наявні всі підстави в рахунок погашення заборгованості стягнути кошти звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №1-724 від 14 лютого 2007 року.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях по справі. При цьому в судовому засіданні пояснила, що власником спірного нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1650 га, розташованої на території АДРЕСА_1 та житлового будинку за вказаною адресою, відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, в якому мешкає вся сім`я відповідачів, є ОСОБА_2 і на момент укладення кредитного договору вищенаведене нерухоме майно не було придбано за рахунок кредитних коштів. До того ж, позивач не визначив у позові інше житлове приміщення, в яке потрібно виселити відповідачів, серед яких є неповнолітня дитина - ОСОБА_4. , тому позовні вимоги безпідставні і в їх задоволенні просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 , який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явився, але подав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги позивача не визнав та просив відмовити в позові в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 . - ОСОБА_10. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але подав до суду заяву про розгляд справи без його участі (т.2 а.с. 205).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, повідомлення про причини неявки від нього не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги не підтримує та просить справу розглянути без участі їх представника (т. 2 а.с. 148).

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 14 лютого 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 17к-23, відповідно до умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості поворотності, строковості, платності кредитні ресурси у розмірі 105000 доларів США, з терміном повного погашення заборгованості до 14 лютого 2022 року з оплатою по процентній ставці 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, у разі прострочення кредиту або сплаті процентів передбачена сплата пені у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки. Погашення заборгованості за цим договором повинно було відбуватися згідно Графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам (т.1 а.с. 10- 12, 13-14).

ОСОБА_5 отримав вказану суму, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 4 від 14.02.2007 року та розпорядженням бухгалтерії про видачу кредиту від 14.02.2007 року (т. 1 а.с. 15, 16).

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 14 лютого 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого останній виступив майновим поручителем ОСОБА_5 та в якості забезпечення виконання зобов`язань останнім за кредитним договором № 17к-23 від 14 лютого 2007 року передав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 293 кв.м., житловою площею 148,20 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1650 га, що розташована за цією ж адресою.

Вказаний іпотечний договір посвідчено державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1-724 (т. 1 а.с. 17-20).

Згідно розрахунку, складеного позивачем, розмір заборгованості станом на 19 лютого 2014 року становить 5229382,79 грн., з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 56262,16 доларів США, що еквівалентно 488743,76 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 19 лютого 2014 року за 1 долар США - 8,6869 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 43379,52 доларів США, що еквівалентно 376833,55 грн за офіційним курсом НБУ станом на 19 лютого 2014 року за 1 долар США - 8,6869 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 1037,93 доларів США , що еквівалентно 9016,39 грн., за офіційним курсом НБУ станом на 19 лютого 2014 року за 1 долар США - 8,6869 грн.; сума простроченої суми по відсоткам - 89424,92 доларів США, що еквівалентно 776852,38 грн за офіційним курсом НБУ станом на 19 лютого 2014 року за 1 долар США - 8,6869 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 3577 963,71 грн . (т. 1 а.с. 7-9).

Судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 29.08.2008 року солідарно стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 17к-23 в сумі 121653,06 доларів США, (що еквівалентно 590017 грн. 34 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 28.08.2008 року). Вказаний судовий наказ набрав чинності 09.04.2009 року (т. 1 а.с. 40).

Проте, вищевказаний судовий наказ боржниками не виконаний, судовий наказ повернуто на адресу позивача без виконання з підстав, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), про що свідчить постанова старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції від 25.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 36028238 (т. 1 а.с. 137) та постанова державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського управління юстиції від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 39449570 (т. 1 ас. 138).

Таким чином, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов`язань за кредитним договором 14 лютого 2007 року, а ОСОБА_2 за договором іпотеки від 14 лютого 2007 року, позивач в судовому порядку просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною 1 статті 33 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 9.4.3 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Пунктами 9.4.6, 9.4.7 договору іпотеки передбачено, що за рахунок коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість іпотекодавця за кредитним договором, а також проценти за користування кредитними ресурсами, комісійну винагороду за кредитним договором, неустойку за цим договором або за кредитним договором, збитки, завдані прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, а також у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до вимог цього договору.

Відповідно до п. 9.4.8 договору іпотеки, право іпотекодержателя достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов кредитного договору, в тому числі і в разі несвоєчасної чи неповної сплати щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості.

Згідно п. 12 договору іпотеки, за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, а саме п. 12.3.1 цього договору зазначає, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 передав в іпотеку наступне нерухоме майно: житловий будинок під АДРЕСА_1 області та складається з одного житлового черепашникового будинку житловою площею 148,20 кв.м., загальною площею будинку 293,00 кв.м. зазначеного на плані «А» та огорожі 1-6, розташованих на приватизованій земельній ділянці площею 0,1650 га, яка є приватною власністю ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ; земельну ділянку площею 0,1650 га, в тому числі: сільськогосподарських угідь - 0,1650 га, з них рілля - 0,1650 га, що знаходяться в

АДРЕСА_1 нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві приватної власності, згідно свідоцтва № 317 про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Нерубайської сільської Ради Біляївського району Одеської області 06 серпня 2003 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» м. Біляївка від 08 грудня 2006 року, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , номер запису: 839, в книзі: 111-ж-34 (т. 1 а.с. 24-25) та земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого Нерубайською сільською Радою народних депутатів Біляївського району Одеської області 07 серпня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 972 (т.1 а.с. 29).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

В разі продажу Предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснює реалізацію Предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів N 1448 від 22 грудня 1997 року, якщо інше не передбачене законодавством на день реалізації Предмету іпотеки.

Право позивача задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено відповідними нормами Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 589, 590 ЦК України, а також договором іпотеки.

Таким чином, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, принциповим є встановлення факту невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання.

За змістом ч.1 ст. 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно із ч.3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК України).

Право іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку встановлено Конституцією України та ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений положеннями ст. ст. 39, 41 Закону України "Про іпотеку".

Положеннями ч.1 ст. 39 Закону передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Обумовлена сторонами в п.5 вищевказаного Договору іпотеки ціна предмета іпотеки становить: житлового будинку - 806409 грн., що з курсом НБУ на 14 лютого 2007 року складало 159685,00 доларів США, з розрахунку 505 грн. за 100 доларів США; земельної ділянки - 181234 грн., що за курсом НБУ станом на 14 лютого 2007 року складало - 35888 доларів США, з розрахунку 505 грн. за 100 доларів США, всього - 987643 грн (т. 1 а.с.17 т.1).

При цьому, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону (ст. 39 зазначеного Закону).

Аналогічна правова позиція міститься у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до якого, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але частково, оскільки вимога щодо продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною в п. 5 іпотечного договору від 14 лютого 2007 року у розмірі 987643 грн. є такою, що суперечить положенням статті ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», у зв`язку зі значною зміною вартості майна на день ухвалення рішення суду, а тому слід визначити спосіб реалізації наступним чином: шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідачів в тій частині, що у разі задоволення позову будуть порушені права ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які на час укладення договору іпотеки були неповнолітніми. При цьому суд виходить з того, що договір на теперішній час недійсним не визнавався, до того ж, в матеріалах справи міститься довідка Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 09.01.2007 року, надана відповідачем ОСОБА_2 для оформлення договору іпотеки про те, що за вказаною адресою зареєстрований лише ОСОБА_2 (т.1 а.с. 30). З довідки Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.05.2012 року (т.1 а.с. 31) вбачається, що за вказаною адресою зареєстрований лише ОСОБА_2 , а його дружина ОСОБА_9 та неповнолітні діти – ОСОБА_1. та ОСОБА_4 зняті з реєстрації 15.12.2006 року в Малиновський район м. Одеси.

Тобто перед укладенням договору іпотеки неповнолітні на той час ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були зняті з реєстрації, оскільки в іншому випадку цей договір не був би посвідчений нотаріусом.

Що стосується позовних вимог в частині виселення відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , то в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР передбачає, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов`язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Згідно вищенаведеного Договору іпотеки передано житловий будинок загальною площею 293 кв.м., житловою площею - 148,2 кв.м., який належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва № 317 про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 06 серпня 2003 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» м. Біляївка від 08 грудня 2006 року, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , номер запису: 839, в книзі: 111-ж-34, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, тому підстави передбачені законом для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла відсутні.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі N 6-39 цс15, де вказано, що ч.2 ст.109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норма ст. 109 ЖК Української РСР.

За змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що вищевказаний житловий будинок, що переданий в іпотеку, придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, а позивачем не надано доказів суду, що відповідачам по справі надано інше постійне житло, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині щодо виселення відповідачів.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 534, 536, 546, 572, 576, 589, 590, 592, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 206, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнка Ю.П. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) перед ПАТ «Банк Фінанси та кредит» за кредитним договором 17к-23 від 14.02.2007 року в розмірі 5229382,79 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №1-724 від 14.02.2007 року, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з одного житлового черепашникового будинку, загальною площею 293 кв.м, житловою 148,20 кв.м та земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний будинок, загальною площею 0,1650 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнка Ю.П. в частині виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 02.04.2019 року.

Суддя О.І. Трушина