Рішення № 80883786, 16.01.2019, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/796/18

(провадження № 2/658/46/19)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Петровій А.П.

представника відповідача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

у судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом акціонерного товари-ства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до відповідача з позовом про стяг-нення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи своївимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 24.02.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії карти.

Відповідно до наведеного вище договору, позичальник зобов'язалася погашати забор-гованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Зобов'язання за кредит-ним договором відповідач належним чином не виконала, внаслідок чого за ОСОБА_3 станом на 31.01.2018 р. виникла заборгованість 110 283,76 грн. Представник позивача просив стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним дого-вором в сумі 110283,76 грн. (що складається із заборгованості за кредитом в сумі 4394, 36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 95 680,60 грн., заборгованості за пенею та комісією – 4481,00 грн., – 500 грн. (фіксована частина) та 5227,80 (процентна складова).

У відзиві на позов ОСОБА_3 викладено наступну позицію.

ОСОБА_3 визнаються факти укладення кредитного договору та користування гро-шовими коштами Банку в сумі 4 400 грн.

Відповідачка зазначає, що банком не надано підтвердження того, який розмір процен-тів був обумовлений між сторонами за користування кредитними коштами. Не вказано дані про строк закінчення дії платіжної карти. Умови не містять підпису відповідача, а в заяві по-зичальника від 24.02.2011 р. відсутня домовленість щодо сплати пені та штрафів за невико-нання договору, а тому вимоги банку є безпідставними. ОСОБА_3 просила суд застосувати загальну позовну давність тривалістю у три роки до вимог щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом та відсотками за користування кредитом. Також просить застосувати спеціальну позовну давність тривалістю у один рік до вимог щодо стягнення пені. У зв'язку зі спливом загальної та спеціальної позовної давності відмовити у задоволенні позовних ви-мог у повному обсязі.

Також, представником відповідача надано заяву із запереченням проти розгляду спра-ви в порядку спрощеного позовного провадження. У з'язку з чим, ухвалою суду від 08 трав-ня 2018 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провад-ження.

30.05.2018 р. на адресу суду надійшло заперечення на відзив від представника ПАТ КБ «Приват Банк». У вказаному запереченні, представник позивача вказує на те, що законодав-ством не встановлено обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укла-дання договору дією (отримання кредиту боржником та сплатила ним періодичних плате-жів). Також відповідь на відзив містить посилання на те, що анкета-заява заповнена власно-руч відповідачем, та Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універ-сальна», яку відповідач підписала власноруч, з якої вбачається розмір процентної ставки №30% на рік вказано розміри комісій та штрафи. Тобто, сторонами при укладанні договору були обговорені усі істотні умови. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково слачувала заборгованість за договором. Від-повідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судо-во-економічні експертизи по справі не назначалися. Що ж стосується підвищення процентної ставки, представник позивача позивається на ст. 1056-1 ЦК України – процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Під час укладання кредитного договору діяла процентна ставка 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Також зазначено, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі не-згоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та пра-вилами надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відпо-відачу було направлено 15.08.2014 р., 15.03.2015 р. та на день розгляду справи заяв про розір-вання кредитного договору від відповідача до банку не надходило. Заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу є помилковим, оскільки не є окре-мими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. Що стосується посилань представника відповідача на позовну давність, представник позивача вказує на те, що від-повідачу було видано кредитну картку «5577212705324005, №5457082800214210, №4149437 736002773, №5457082391423998, остання з яких зі строком дії до останнього дня 2017 року, тому позивач вважає, що строки позовної давності при поданні позову до суду дотримані. У зв'язку з чим представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об-сязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши письмові матеріали спра-ви та оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 24 лютого 2011 року ОСОБА_3 звернулася до Банку із письмовою заявою про надання банківських послуг – кредиту та видачу кредитної карти (да-лі – Заява).

Згідно зі ст.ст. 634, 638 ЦК України, відповідач, підписавши Заяву, прийняла пропози-цію позивача та приєдналася до договору, умови якого викладені в Заяві, Тарифах банку (далі – Тарифи) та Умовах та правилах надання банківських послуг (далі – Умови;).

З умовами такого договору відповідач була ознайомлена, на що вказує її підпис в За-яві.

Таким чином, 24 лютого 2011 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кре-дитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встанов-леного кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, із сплатою пені (за несвоє-часне погашення кредиту та/або процентів) та штрафів (за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань).

Вищевказаний договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для вико-нання сторонами.

Як встановлено ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов’язується надати грошові кошти (кредит) по-зичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач кредитом користувалася, проте порушила зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати процентів, внаслідок чого, відповідно до розрахунку станом на 31.01.2018 року допустила заборгованість в розмірі сумі 110283,76 грн. (що складається із заборго-ваності за кредитом в сумі 4394,36 грн., заборгованості по процентам за користування креди-том – 95680,60 грн., заборгованості за пенею та комісією – 4481,00 грн., – 500 грн. (фіксована частина) та 5227,80 (процентна складова).

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ви-мог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в установ-лений строк (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.

Суд вважає, що Банк виконав свої зобов’язання за договором, надавши відповідачу платіжну картку із встановленим кредитним лімітом, а відповідач користувалася кредитними коштами, проте неналежним чином виконувала зобов’язання за кредитним договором, допу-стила заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитом в сумі 4 394,36 грн. суд визнає обґрунтованим.

Суд не погоджується з періодом, за який розрахована заборгованість по процентам за користування кредитом.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ОСОБА_4 Верхов-ного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нарахову-вати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Строк кредитування закінчився 01.11.2017 року із закінченням строку дії кредитної картки, про що зазначено у запереченні на відзив.

Відтак, у межах строку кредитування по 01.11.2017 року позичальник мав, зокрема, повертати позивачу кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

За вказаних обставин, позивач має право вимагати сплати відповідачем процентів за користування кредитом у період з 24.02.2011 року по 01.11.2017 року включно.

Судом також встановлено, що позивачем нараховано відповідачу неустойку відпо-відно до умов та правил надання банківського кредиту, які по своїй суті є одним і тим же ви-дом відповідальності за порушеннястроків платежів по кредитному договору.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зо-бов'язання. Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача процентів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, заборгованості за пенею та комісією, штрафу, переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до борж-ника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язан-ня), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.Крім того, відповідно до ч.2 ст.550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

Представником відповідача заявлено про застування строку позовної давності.

За змістом ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у від-повідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підста-вою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК Украї-ни).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відпо-відної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку че-рез суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним догово-ром позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періоди-чними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку пога-шення чергового платежу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року (справа № 712/918/14-ц).

Позовна заява подана до суду 15 березня 2018 року .

Останній платіж позичальником внесено 22.03. 2015 року.

Пропуск строку давності є підставою для відмови в позові у вищевказаній частині.

Враховуючи наведене стягненню з відповідача на користь товариства підлягають за-боргованість за кредитом в сумі 4394,36 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими з 23.02.2015 року по 01.11.2017 року, в сумі 5060,57 грн. = (4394, 36*36 днів*34,8/100/364=150,83 грн.) + (4394,36*944 дні*43,3/100/365=4909,74 грн.) та спла-чений позивачем судовий збір.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 13, 18, 76 – 83, 263, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична ад-реса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному дер-жавному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570) до ОСОБА_5 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: 22268 14023) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комер-ційного банку «ПРИВАТБАНК» (р/р: 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кре-дитним договором в сумі 4394,36 грн., проценти в сумі 5060,57 грн. та судовий збір – 1762 грн.

В решті інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його про-голошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсон-ської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Є. Терещенко