Ухвала суду № 8087997, 24.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11352/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Маслія В.І., Собківа Я.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Київцемент»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Конец формы

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Київцемент»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 року № 0014021530/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з платежем земельний податок в сумі 560283, 57 грн., в тому числі 533603,40 грн. основного платежу, 26680,17 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2009 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанови суду першої інстанції та постановити нову, якою в позові відмовити повністю з підстав порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) ВАТ „Київцемент”, за результатами якої складно Акт перевірки від 30.07.09р. №773/15-30/04880386.

Згідно даного акта перевірки, податковим органом встановлено заниження податкового зобов’язання з земельного податку за квітень - червень 2009 року на суму 533603, 40 грн. Дана обставина послужила підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 року №001402153/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за вказаним платежем у сумі 560 283, 57 грн., у тому числі: 533 603,40 грн. основного платежу та 26680, 17 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю»(далі –Закон).

Відповідно до ст.2 вказаного Закону, використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що у 2009 році по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, встановлені ч. 2 ст. 7 Закону, збільшені в 3,1 рази; по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону.

За ч. 1 ст. 7 Закону, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 23 цього ж Закону, грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України; грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.00р. №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», Державний комітет України із земельних ресурсів листом від 09.01.2009 року № 14-22-6/87 повідомив, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 року за 2008 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,152, який розраховано виходячи з середньорічного індексу інфляції на 2008 рік - 125,2 % (лист Державного комітету статистики України від 08.01.09р. №11/1-8/6).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач користується земельними ділянками у м.Києві по вул. Червонопрапорній, 26 площею 64152, 12 кв. м. та 1537, 10 кв. м.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок №Ю-17644/2008 та №Ю-17647/2008, які складені Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, нормативна грошова оцінка земель станом на 01.01.2008 року становить 90410380,90грн. (кадастровий №8000000000:82:415:0187) та 2229044,13грн. (кадастровий №82:415:189), відповідно загальна сума –92639425,03грн.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (ст. 14 Закону).

Як вбачається з податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік (вх.№2894 від 30.01.09р.), позивачем обчислено суму земельного податку на вказаний рік із врахуванням ставки земельного податку, визначеної ст.7 Закону України „Про плату за землю”, а саме 1 % від грошової оцінки землі та коефіцієнту індексації - 1, 152 та задекларовано до сплати 1067206,77грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зроблений позивачем розрахунок земельного податку на 2009 рік відповідає вимогам чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність застосування позивачем ставки земельного податку у розмірі 3% від грошової оцінки, відповідно до вимог рішення Київської міської ради від 25.12.08р. №944/944 „Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м.Києві”, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Закону ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 7 Закону визначено, що по землях населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь), де грошову оцінку не встановлено, ставки земельного податку диференціюють та затверджують сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених у частинах другій та третій цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУЗР КМДА проведено грошову оцінку земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача. З огляду на це, при визначенні ставки земельного податку позивач правомірно керувався положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України „Про плату за землю”, якою встановлено ставку земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, а не положеннями рішення Київської міської ради від 25.12.08р. №944/944 „Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві”.

За таких обставин, колегія суддів не може не погодитися з позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку відповідача про застосування до позивача ставки земельного податку у розмірі 3% від грошової оцінки та неправомірності оскаржуваного рішення.

Окрім того, пунктом 3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17.07.06 року №416 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2006 pоку за №872/12746, встановлено, що камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та фіксованого сільськогосподарського податку проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій (розрахунків).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач подав податкову декларацію –30.01.2009 року. Таким чином, відповідач пропустив встановлений строк проведення камеральної перевірки, за результатами якої прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Відповідачем дана норма Закону, як в суді першої, так і другій інстанції дотримана не була, ним не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх апеляційних вимог.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: