Ухвала суду № 80875174, 27.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/201/19 Справа № 695/658/16-к Категорія: ч. 2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, яким

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Бубнівська-Слобідка, Золотоніського району, Черкаської області, громадянка України, українки, пенсіонерка, не одружена, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судима,

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 не обиралася..

Цивільний позов ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 267,85 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., всього 3267,85 грн.

Вирішена питання речових доказів відповідно до ст.100 КПК України

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що вона 29 липня 2014 року близько 20-30 год., перебуваючи по вул. Бичковського в с. Бубнівська-Слобідка, Золотоніського р-ну, Черкаської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин нанесла тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_11, а саме: удар рукою по затилку голови, після чого останній упав на землю, а потім остання продовжила наносити тілесні ушкодження, взявши неповнолітнього за вуха та ударила головою об землю, в результаті чого спричинила останньому тілесні ушкодження у виді травми голови з струсом головного мозку, забоєм м’яких тканин голови, що відносяться до категорії легкого ступеню тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Не погоджуючись з вироком суду, адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить скасувати вирок районного суду, а провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. При цьому вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства і справу вирішив на підставі сумнівних та недопустимих доказів. Жодних об'єктивних даних стосовно струсу головного мозку та забою м'яких тканин голови чи пошкодження верхньої щелепи медичні документи не містять, а тому експерти не мали права визначати ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Фактично судово-медичні експертизи ґрунтуються на припущеннях. Цивільний позов не обґрунтований і ніякими доказами розмір моральної шкоди не підтверджений. ОСОБА_7 не вчиняла ніяких умисних кримінально-карних дій, а тому не може нести цивільну відповідальність по даному кримінальному провадженню.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги захисника, доводи обвинуваченої та її захисника в підтримку апеляційної скарги, думку захисника ОСОБА_12 в інтересах потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України вірно.

Висновок суду щодо доведеності вини у нанесенні обвинуваченою ОСОБА_7 умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я потерпілому ОСОБА_11 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтується на доказах, які судом досліджені всебічно, повно і об’єктивно.

Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, судом досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника в інтересах обвинуваченої на те, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, про те, що стороною обвинувачення не надано доказів та не доведено час, місце, спосіб кримінального правопорушення, а саме факт нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому, механізм спричинення тілесних ушкоджень є безпідставними, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що немає підстав вважати, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження ОСОБА_7 про те, що вона не вчиняла інкриміноване їй правопорушення є безпідставними. Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами.

Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, суд обґрунтовано послався на покази потерпілого ОСОБА_11, який в присутності законного представника, пояснив, що влітку в липні місяці 2014 року ввечері він гуляв на вулиці Бичковського в с. Бубнівська-Слобідка з дівчатами в «доганялки». Діана хотіла догнати його та зняти з нього шорти, він побіг за нею. Через декілька хвилин прибігла обвинувачена ОСОБА_7 (бабуся Діани), покликала його, після чого звалила, вхопила за вуха та почала бити головою об землю, 2 чи 3 рази, точно не пам’ятає, також почала рвати шорти. Потім вона його відпустила і він пішов додому та розповів все батькам, і тоді вони всі разом пішли до неї.

Покази потерпілого ОСОБА_11 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_13, який у судовому засіданні пояснив, що 29.07.2014р. близько 21-30 год. додому прибіг син і в нього було червоне вухо та синець на лобі і сказав, що його побила ОСОБА_7 Після цього його дружина зняла з сина порвані шорти та побігла до ОСОБА_7, а потім і він пішов.

Покази свідка ОСОБА_13 узгоджуться з показами свідка ОСОБА_14, яка в судовому засіданні пояснила, що влітку, приблизно в липні 2014 року її син прийшов додому в сльозах. У нього були червоні вуха та розірвані шорти, сказав, що його побила ОСОБА_7 Вранці вони поїхали в лікарню, оскільки син сказав, що його нудить та болить голова. В області шиї було червоне, а вуха були дуже сильно надерті і у сина виявили струс головного мозку, він пролежав в лікарні 10 днів. Також при перевірці виявили, що він не бачить на одне око;

Згідно показів свідка ОСОБА_15, допитаної в присутності законного представника, остання в судовому засіданні пояснила, що 29.07.2014р. ввечері вони гуляли в кінці вулиці Бичковського в с. Бубнівська-Слобідка, де мешкає ОСОБА_11, потім ще прийшла сусідка Діана, вони жартували. ОСОБА_16 зняв з неї шорти, вона образилась і пішла шукати бабусю. Коли прийшла бабуся, почала кричати на ОСОБА_11, нахилилась над ним і почала знімати з нього шорти. ОСОБА_7 говорила ОСОБА_11 образливі слова, він її одразу злякався. Коли вона підходила до ОСОБА_11, то схопила за руки і вдарила об землю, він впав на спину і вдарився головою, ОСОБА_7 сіла і почала знімати шорти, також намагалася зняти нижню білизну. Вона брала його за вуха і била головою об землю двома руками. ОСОБА_16 тримав шорти і плакав, виривався.

Показами свідка ОСОБА_17, допитаного в присутності законного представника та адвоката, який в судовому засіданні пояснив, що влітку 2014 року він з друзями сидів на лавочці, потім до них прийшла Діана, вони гуляли разом. Він помітив, як ОСОБА_11 смикнув Діану за шорти і вони злегка спустились, після чого Діана побігла додому. Через декілька хвилин прибігла баба Діани і почала кричати на ОСОБА_11, тягати його за вухо, бити головою об землю та зривати шорти. Він плакав та просив допомоги;

Показами свідка ОСОБА_18, допитаної в присутності законного представника, остання в судовому засіданні пояснила, що влітку 2014 року ввечері вона, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11 і Діана гуляли. Діана сказала щось ОСОБА_11 і він зняв з неї шорти, вона образилась і побігла додому, потім прийшла її баба та вхопила ОСОБА_11 за вухо. Вона хотіла зняти з нього шорти, чи била ОСОБА_7 ОСОБА_11 об землю головою вона не пам’ятає;

Згідно показів свідка ОСОБА_19, яка в судовому засіданні пояснила, що приблизно в кінці липня 2014 року ввечері вона прийшла до воріт, коли ОСОБА_11 вже біг додому і кричав, що все розповість мамі, інші діти залишились сидіти на лавці. У дітей вона не запитувала, що відбулось. Потім прибігла мама ОСОБА_11 і вони почали з ОСОБА_7 битись. Чи були розірвані шорти вона не бачила, а лише чула, як про це говорила мати ОСОБА_16;

Показами свідка ОСОБА_20, яка в судовому засіданні пояснила, що з історії хвороби потерпілого вбачається, що вона лікувала ОСОБА_11 У виписці її підпис, ІНФОРМАЦІЯ_3 не відповідає дійсності, можливо описка. На виписках не ставиться кутовий штамп та печатка.

Згідно показів експерта ОСОБА_21, яка пояснила, що вона оглядала потерпілого. На момент огляду візуально тілесних ушкоджень не було. По медичній картці забою не встановлено. Крім картки стаціонарного хворого більше нічого не було, вона вказувала тільки на струс головного мозку. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, не вказано який предмет, оскільки такого питання не було. По давності не виключається саме той термін, коли звернулись потерпілі.

Крім того, вина ОСОБА_7 підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме:

- даними висновку судово-медичної експертизи № 264 від 14.10.2014р., згідно з яким у ОСОБА_11 мали місце ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, забоями м’яких частин голови. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, не виключено термін, вказаний в постанові, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (а.п. 22);

- даними додаткового висновку судово-медичної експертизи № 88 від 11.03.2015 року, згідно з яким у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, забоями м’яких частин голови. Виникнення травми голови у ОСОБА_22 за обставин, що вказані потерпілим ОСОБА_11 та свідками ОСОБА_23 і ОСОБА_18 при проведенні слідчого експерименту за їх участю не виключається (а.п. 82);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 02.03.2015р. та фото таблицями до нього з неповнолітнім ОСОБА_11 який детально розповів та показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7, а саме, що вона вдарила його рукою по затилку та лобі, після чого він упав на землю і ударився головою. Тоді, ОСОБА_7 сіла на нього і взяла його обома руками за вуха і при цьому ударила його головою об землю ( т.1 а.п. 65-67);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 02.03.2015р. з неповнолітнім свідком ОСОБА_15 яка показала і розповіла, як саме ОСОБА_7 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_11 (т.1 а.п. 70-72);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 02.03.2015р. з неповнолітнім свідком ОСОБА_18, яка показала та розповіла про те, як ОСОБА_7 наносила тілесні ушкодження ОСОБА_11 (а.п. 75-77);

- даними додаткового висновку судово-медичної експертизи № 285 від 30.09.2015р., згідно з яким у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, забоєм м’яких тканин голови. Дані ушкодження виникли від дії тупого предмета чи предметів, не виключено в термін, вказаний в постанові, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Гр. ОСОБА_11 встановлено діагноз: анізометропія, вроджена висока гуперметропія лівого ока. Це є природжений стан, при якому виникає розлад зору (а саме далекозорість). Порушення зору на ліве око не має прямого причинного зв’язку з отриманою травмою голови (струсом головного мозку), тому не враховується при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень п.4.7 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».(а.п. 208-209)

Посилання захисника в інтересах обвинуваченої в апеляційній скарзі на те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, в діях ОСОБА_7А відсутній склад кримінального правопорушення, колегія суддів вважає їх безпідставними, які не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та спростовуються вище наведеними доказами. Справа стосовно ОСОБА_7 розглянута об’єктивно, повно і всебічно, із зазначенням часу, місця та способом нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11, досліджені всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення та суд вжив всіх необхідних заходів до перевірки всіх доказів по справі та в межах своїх прав та обов’зків, дав цим доказам оцінку з урахуванням вимог ст.94 КПК України.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України від 22 квітня 2015 року вручити останній не представилось можливим, оскільки ОСОБА_7 зачинившись у своєму будинку відмовившись від підпису та будь-яких пояснень в присутності понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_25. В зв’язку з чим старший слідчий СВ Золотоніського МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_26 був вимушений залишити на порозі повідомлення про підозру та пам’ятку про права та обов’язки, що підтверджується підписами понятих та ст.слідчого. (т.1 а.п.97-100). Таким чином, доводи апеляційної скарги адвоката в інтересах обвинуваченої про те, що підозра ОСОБА_7 не вручалась, а тому прокурор не мав права звертатись до суду з обвинувальним актом, не заслуговує на увагу.

Доводи адвоката обвинуваченої ОСОБА_7 з приводу того, що в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про відновлення досудового розслідування, оскільки 17 липня 2015 року слідчим було винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошено в розшук підозрювану ОСОБА_7, а тому остання не може бути засуджена, так як досудове розслідування до теперішнього часу не завершене, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, прокурором в судовому засіданні надано витяги з ЄРДР з якого вбачається, що дійсно 17.07.2015 року кримінальне провадження було зупинено, а 07.08.2015 року кримінальне провадження відновлено і дані рішення відображені в реєстрі відповідно до «Положення про ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань».

При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що ЄРДР функціонує у такий спосіб, що в разі невідновлення досудового розслідування у даній справі, ЄРДР не здійснив реєстрацію всіх наступних процесуальних рішень, тобто це було б неможливим навіть з технічної точки зору.

Враховуючи вищевикладене, відсутність в матеріалах справи самої постанови про відновлення слідства (як окремого документа) не підтверджує доводів апеляції про те, що слідство не відновлялось.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутність в справі самої постанови не може вплинути на законність зібраних по справ доказів, які в своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_7 у нанесенні удару рукою по голові потерпілого ОСОБА_27, після чого останній упав на землю, а потім ОСОБА_7 взявши неповнолітнього за вуха ударила його головою об землю, в результаті чого спричинила останньому тілесні ушкодження у виді травми голови зі струсом головного мозку, забоєм м’яких тканин голови.

Відповідно до висновків експерта №264 від 14.10.2004 року (т.1 а.п.22), №889 (додатковий) від 11.03.2015 року (т.1 а.п.82), №285(додатковий) від 30.09.2015 року (т.1 а.п.208-209) та висновку експерта № 02-01/304 від 09.03.2018 року, які були складені на підставі об’єктивних даних, тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_27, а саме: травма голови зі струсом головного мозку, забоєм мяких тканин голиви виникли від дії тупого предмету та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Крім того свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_18, які були безпосередніми очевидцями конфлікту між обвинуваченою ОСОБА_7 та неповнолітнім потерпілим ОСОБА_11 підтвердили факт нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 Тому, твердження захисника в інтересах обвинуваченої про те, що діагноз – струс головного мозку нічим не підтверджується, є безпідставними.

Оцінюючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, колегія суддів вважає, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_7 доведене.

Невизнання вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Колегія суддів вважає, що достатньо доказів, які здобуті в законний спосіб органам досудового розслідування, які підтверджують, що тілесне ушкодження - струс головного мозку неповнолітнього ОСОБА_11 перебуває в прямому причинному зв’язку саме з травмою голови, яка була нанесена йому ОСОБА_7

Доводи захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 про безпідставне задоволення цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_10 на думку колегії суддів не заслуговує на увагу.

Задовольняючи частково цивільний позов представника потерпілого, стягнувши лише в частині відшкодування витрат на придбання ліків в сумі 267, 85 гривень та стягнення з ОСОБА_7 заподіяної потерпілому моральної шкоди в розмірі 3000 гривень, суд першої інстанції дане питання достатньо мотивував та прийшов до об’єктивного висновку про стягнення з обвинуваченої завданої матеріальної та моральної шкоди. Сума 267,85 гривень підтверджуються квитанціями на придбання ліків, які узгоджуються з листом лікарських призначень, а моральна шкода в сумі 3000 гривень, яка полягає у фізичному болі неповнолітнього ОСОБА_11, який був вимушений лікуватись, душевних та моральних переживаннях, як неповнолітнього потерпілого так і його законного представника, а тому на засадах розумності та справедливості визначив саме таку суму розміру компенсації за моральну шкоду, що відповідає розміру моральних страждань.

Відповідно до роз’яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись відповідними нормами ЦПК України, роз’ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв’язання цивільного позову виконані.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винної, обставин кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів та на підставі вимог кримінального закону звільнив ОСОБА_7 від покарання за ч.2 ст.125 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Згідно ст.404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Головуючий :

Судді :