Постанова № 8087434, 03.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.02.10Справа №2а-3578/08 16:00 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренко Д.В., при секретарі Габрись П.С., розглянувши за участю представника позивача – Шатунова С.В. – директор, паспорт ЕС 611372, представника відповідача – Маслюк О.В. – дов. № 6/10 від 09.12.09р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Горинич»

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Приватне підприємство «Горинич» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0011152301/0 від 19.08.08р. у частині стягнення 110872,81 грн., у тому числі 77384,96 грн. за основним платежем та 33487,85 грн. за штрафними санкціями, а також позивач просить зобов’язати відповідача поновити на особистому рахунку позивача 24899,01 грн. податку на прибуток.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтоване із порушенням норм чинного законодавства, а саме п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та базується на суб’єктивних висновках.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно заявою від 24.12.2009р. просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0011152301/0 від 19.08.2008р. про нарахування 121074,00 грн. податкового зобов’язання, у тому числі 84505 грн. за основним платежем та 36569 грн. штрафних санкцій.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні (а.с.72-73) та зазначив, що у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» позивач занизив приріст балансової вартості запасів за період з 01.01.08р. по 30.03.08р. на загальну суму 32575,00 грн. у разі невключеня в перерахунок приросту товарів транспортно-заготівельних витрат у відповідному періоді. Позивач не вірно відображав вартість товарних запасів на кінець звітного періоду в результаті, що привело до завищення загальної суми скоригованих валових витрат за 1 квартал 2008 року на суму 20823 грн., а також до заниження загальної суми скоригованого валового доходу за 2007р. на 190163 грн., у тому числі: - 1 півріччя 2007р. – 150167 грн., - 9 місяців 2007р. – 116622 грн.; занижена загальна сума скоригованого валового доходу 1 квартал 2008р. – 11752 грн. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивачем до складу валових витрат віднесено транспортні послуги згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами (товарно-транспортними накладними, які підтверджують факт перевезення товарів (цементу) за 2007 рік у сумі 158505,82 грн.

Ухвалами від 27.01.09р. Окружний адміністративний суд АР Крим призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

11.11.09р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи» Писаревої І.Ю. № 8 від 19.10.09р., у зв’язку з чим, суд ухвалою від 12.11.09р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

Ухвалою від 19.01.10р. суд замінив Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим на її правонаступника – Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим.

У судовому засіданні 02.02.10р. представник відповідача надав суду заперечення на висновок експерта, в якому не погоджується з зазначеним висновком.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.08.08р. відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 31.03.08р.

За результатами перевірки складений акт № 5925/23-7/34057919 від 12.08.08р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством не донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток за 2007 рік на 78604,00 грн., у т.ч.: 2 кв. 2007р. – 45560,00 грн., 3кв. 2007р. – 26960,00 грн., 4 кв. 2007р. – 6084,00 грн., 1 кв. 2008р. – 5901,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011152301/0 від 19.08.08р. про нарахування позивачу податкового зобов’язання у сумі 121074 грн., у тому числі 84505 грн. за основним платежем та 36569 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається (ч.ч. 2-3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів (ч.7 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, де у п. 6 затверджено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Пунктом 8 зазначеного Положення закріплено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

До таких витрат зокрема належать непрямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Таким чином, транспортно-заготовчі витрати відповідно до п. 9 зазначеного Положення можуть включати в собівартість запасів або враховуються на окремому субрахунку.

Транспортно-заготовчі витрати включаються у собівартість, якщо товарно-матеріальні цінності доставляються продавцем та в рахунку не виділена величина цих витрат.

Якщо транспортно-заготовчі витрати враховуються на окремому субрахунку (рахунок 289), то тоді вони повинні щомісячно розподілятись між вартість запасів, що вибули, та залишками на кінець місяця.

Отже, вартість придбаних (отриманих) запасів повинна включати витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони гідні для використання в запланованих цілях.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені), якщо витрати не пов’язані із придбанням та доведенням їх до стану, в якому вони гідні для використання в запланованих цілях.

Залізничний тариф в сумі 30000,48 грн. за послуги з організації перевезення вантажу та проведення розрахунків по залізничному шляху ДП Придніпровська залізна дорога, сплачений позивачем відповідно до договору № ПР/4ТХ-06-86/НЮ від 24.02.06р., та з урахуванням додаткових угод у вартість придбаних запасів не включається, оскільки характер послуги Залізничної дороги не пов’язаний з придбанням товарно-матеріальних цінностей та доведенням їх до стану, в якому вони пригідні для використання (переведення стрілок, убирання вагонів, пломбування вагонів тощо).

Суд також зазначає, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять чіткого переліку витрат, пов’язаних з придбанням запасів, які повинні бути включатися до собівартості їх придбання та перераховуватися по п. 5.9 цього закону, а також не містять принципів по яким можливо розмежувати витрати «безпосередньо пов’язанні» з придбанням запасів, й інші витрати, які неможливо включати у собівартість запасів.

З висновку експерта № 8 від 19.10.2009р. вбачається, що в 4 кварталі 2007р. залишок товарно-матеріальних цінностей з урахуванням транспортно-заготовчих витрат станом на 01.10.07р. склав 447963 грн., що не заперечувалось відповідачем та відображено у акті перевірки.

Надійшло товарно-матеріальних цінностей з урахуванням транспортно-заготовчих витрат в 4 кварталі 2007р. в сумі 3006591,19 грн. Списано (реалізовано) товарно-матеріальних цінностей по собівартості з урахуванням транспортно-заготовчих витрат на суму 3164807,08 грн. Залишок товарно-матеріальних цінностей на 31.12.07р. склав в сумі 289747,64 грн.

Разом з тим, за 1 квартал 2008 року надійшло товарно-матеріальних цінностей з урахуванням транспортно-заготовчих витрат в сумі 2758777,39 грн. Списано (реалізовано) товарно-матеріальних цінностей по собівартості з урахуванням транспортно-заготовчих витрат на суму 2777763,71 грн. Залишок товарно-матеріальних цінностей з урахуванням транспортно-заготовчих витрат на 31.12.07р. склав в сумі 270761,32 грн.

Як зазначалось вище, п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплено, якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевішує їх балансову вартість на начало того ж звітного періоду, різниця враховується у склад валового доходу.

Тобто, у валовому доході по рядку 01.2 декларації з податку на прибуток слідувало відобразити приріст в сумі 289748 грн.

Якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду менш їх балансової вартості на початок того ж звітного періоду, різниця відноситься до валових витрат.

Таким чином, за 1 квартал 2008 року збиток балансової вартості товарів склав в сумі 18987 грн., який повинен бути відображений у рядку 04.2 К1 декларації.

Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта № 8 від 19.10.09р. розходження між даними експертизи та даними відповідача по скорегованому валовому доходу за 2007р. склали в сумі 208196 грн. та за 1 квартал 2008р. в сумі 11752 грн. в бік зменшення, які створились в результаті того, що при розрахунку суми приросту у 4 кварталі 2007р. в акті ДПІ вказаний залишок запасів на 31.12.07р. в розмірі 497943 грн., а згідно наданих первинних документів залишок товарів склав в сумі 289747,64 грн., відповідно залишок товарів на 01.04.08р. склав в сумі 270761,32 грн.

Експерт зазначив, що в акті відповідача не вказаний розрахунок суми залишків запасів (приход, витрати) станом на 31.12.07р. та розрахунок суми приросту за 4 квартал 2007р. та відповідно за 2007 рік. Разом з тим, експерт зазначає, що не була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей для визначення фактичного залишку станом на 01.01.08р. та 01.03.08р.

З акту перевірки слідує, що перевіркою правильності визначення скорегованих валових витрат за період з 01.04.07р. по 31.03.08р. встановлено завишення валових витрат за 2 квартал 2007 року на 91364,16 грн., 3 квартал 2007р. на 67141,70 грн., 1 квартал 2008р. на 20823,00 грн., в результаті того, що позивачем:

- завищена сума збитку запасів за 1 квартал 2008р. на 20823 грн., тому що транспортно-заготовчі витрати не розподілялись між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою записів, що вибули;

- до складу валових витрат віднесені транспортні послуги відповідно наданих до перевірки актів виконаних робіт без надання товарно-транспортних накладних за 2007 рік в сумі 158505,82 грн.

З цього епізоду суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до п. 2.7 якого первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, а саме товарно-транспортні накладні, затверджені наказом Мінтранспорту, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.1995р. та введені в дію з 01.01.1996р., відповідно до п. 2 якого вважається обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, введення форм якої для всіх суб’єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

До перевірки не надані товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення товарів (цементу).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплені правила ведення податкового обліку, відповідно до яких не встановлено ніяких вимог до форми та змісту документів, що використовуються ля податкового обліку.

Пунктом 5.10 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат у склад валових витрат, крім вказаних у даному законі.

Аналізуючи вищезазначені норми суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в якості підстав для включення до складу валових витрат передбачає лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, встановлених законодавством.

Надані на дослідження позивачем первинні документи з перевезення вантажу підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами (у тому числі рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями на оплату транспортних послуг, актами здачи-прийому виконаних робіт, що підтверджують надання транспортних послуг, а також товарно-транспортними накладними, які складені у вільній формі).

Всього надано товарно-транспортних накладних СВП «Строитель-Плюс» за 2007р., на суму 158505,82 грн.

Відповідно наданих на дослідження виписок банку та платіжних доручень позивачем за 2007 рік встановлено, що позивач оплатив СВП «Строитель-Плюс» за автотранспортні послуги 190207 грн.

Позивач у склад валових витрат включив транспортні послуги СВП «Строитель-Плюс» в сумі 158503 грн.

Разом з тим у висновку експертизи експерт зазначив, що надані на дослідження акти виконаних робіт по наданню транспортних послуг та товарно-транспортні накладні на суму послуг без ПДВ 158505,82 грн. оформлені відповідно до вимог Закону про бухгалтерський облік.

Розходження між даними експерта та даними відповідача по сумі скорегованих валових витрат за 2007 рік склали 158527 грн. у бік збільшення та утворились в результаті того, що: в акті відповідача не включені в склад валових витрат суми податків та зборів в розмірі 24 грн.; в акті відповідача без документального обґрунтування, посилаючись лише на заповнення документу, зі складу валових витрат виключені транспортні послуги СВП «Строитель-Плюс» в сумі 158503 грн.

Сума скорегованих валових витрат позивача за 1 квартал 2008р. за даними експерта склала 3171615 грн.

Розходження між даними експерта та даними відповідача по сумі скорегованих валових витрат за 1 квартал 2008 рік склали 18986 грн. у бік збільшення та утворились в результаті того, що при розрахунку суми приросту в акту відповідача, без документального підтвердження був збільшений залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.08р..

Щодо епізоду недонарухвання позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2-4 квартали 2007 року на суму 78604 грн. та 1 квартал 2008 р. в сумі 5901 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з висновку експертизи експертом встановлено, що за досліджений період не донарахування податку на прибуток за 2007 рік та 1 квартал 2008 року не значиться.

Крім того, у висновку експертизи експерт вказує на те, що працівниками відповідача буда допущена помилка при підрахунку донарахованого поквартального податку на прибуток за 2007 рік в розмірі 4892 грн. в бік зменшення донарахованого податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкового зобов’язання у розмірі 121074,00 грн. податкового зобов’язання, у тому числі 84505 грн. за основним платежем та 36569 грн. штрафних санкцій.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 3995,00 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, які підтверджуються квитанцією (зворотній бік а.с.187).

В судовому засіданні 03.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 08.02.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 160 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0011152301/0 від 19.08.2008р. про нарахування податкового зобов’язання у розмірі 121074,00 грн., у тому числі 84505 грн. за основним платежем та 36569 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Горинич» (95000, м. Сімферополь, а/с 1461: ЄДРПОУ 34057919) судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати, пов’язані з проведення судової експертизи у розмірі 3995,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.