Постанова № 8087391, 09.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.02.10Справа №2а-10283/09/11/0170 о15 годин 13 хвилин Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю:

представників позивача - Шакуліної О.Р., довіреність від 29.12.2009р., Матяш С.Ф., довіреність від 06.01.2010р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства " Кримський ТИТАН"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Кримський ТИТАН” звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022340/3 від 19.08.2009 року.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022340/0 від 27.03.2009р., №0000022340/1 від 29.04.2009р., № №0000022340/3 від 19.08.2009 року, якими позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 402,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, що викладені у акті перевірки від 18.03.09р. не відповідають дійсності, оскільки всі суми ПДВ, що включені у декларацію за листопад - грудень 2008р. підтверджені податковими накладними, а відповідно суми податкового відшкодування по ПДВ визначені правильно, тобто відповідач необгрунтовано зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 402,00грн. у грудні 2008р. правомірно включено ПДВ, що підлягає відшкодуванню у сумі 402,00 грн. у грудні 2008р.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у наданих запереченнях (вих. № 27611/н від 12.11.09р.), у яких зазначив, що відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” право на відшкодування виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість до бюджету. Також відповідач зазначає, що податкові накладні, отримані позивачем від контрагенту складені із порушенням положень Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим сума, заявлена до відшкодування повинна бути зменшена.

Заслухавши представників позивача, розглянувши документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство " Кримський ТИТАН" є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Армянської міської ради 31.08.2004р. (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість в Армянському відділенні Красноперекопської ОДПІ в АР Крим (а.с.13) та є платником податку на додану вартість з 20.11.2006р. (а.с.14).

18.03.2009р. Красноперекопською ОДПІ АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 7237,116,00грн. на розрахунковий рахунок в банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 08.2007р. по 10.2007р., з 12.2007р. по 02.2008р., з 11.2008р. по 12.2008р.

На підставі наказу та направлення № 45/23-4 від 27.02.2009р., з відома голови правління Нечаєва О.І. в присутності головного бухгалтера Нижник Л.Г., про що у журналі реєстрації ЗАТ "Кримський ТИТАН" здійснена запис 02.03.2009р., посадовою особою Красноперекопської ОДПІ в АР Крим проведено позапланову виїзну перевірку, що не заперечувалось представниками сторін у судових засіданнях.

За результатами перевірки складений акт від 18.03.2009р. № 406/23-4/32785994/39, яким зафіксовано, що у порушення позивачем абз. "д" п.п.7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п.7.2.6, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 402,00грн.

Таким чином, за висновками акту перевірки вважається неможливим підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008р. на суму 402,00грн. та зафіксовано завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2008р., оскільки ЗАТ " Кримський ТИТАН" та ТОВ "Лук Енд Бай" 30.01.2008р. був укладений договір № 94/з про поставку етикетки номерної (а.с.54), строком дії до 31.12.2008р., на суму 49000,00грн., у т.ч. ПДВ, на виконання якого позивачем сплачено частково суму за надані товари, однак постачальником сплати ПДВ до бюджету, за зазначений період не здійснено.

За фактично отриманий товар, за договором № 94/з 30.01.2008р., що підтверджується видатковою накладною № РН-000168 від 24.11.2008р. (а.с.56) позивачем було здійснено сплату у сумі 2413,97 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 402,33грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.57-58), що також не заперечувалось при проведенні перевірки та відображено у акті перевірки.

На підставі зазначеного акту 27.03.2009р. Красноперекопською ОДПІ в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 402,00 грн., з підстав не підтвердження сплати ПДВ постачальником товарів та не відповідності місцезнаходження постачальника адресі, зазначеної в податкових накладних, що за висновками акту є порушенням абз. "д" п.п.7.2.1.п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

- скаргою до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 08.04.2009р. (а.с.104), яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 28.04.2009р.), а повідомлення-рішення № 0000022340/0 без змін (а.с.100-103);

- скаргою до Держаної податкової адміністрації в АР Крим від 07.05.2009р. (а.с.96), яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 01.06.2009р.), а повідомлення-рішення № 0000022340/0 - без змін (а.с.93-95);

- скаргою до Державної податкової адміністрації України від 11.06.2009р. (а.с.90-92), яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 12.08.2009р.), а рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 28.04.2009р., рішення Держаної Податкової адміністрації в АР Крим від 07.05.2009р., та повідомлення-рішення № 0000022340/0 - без змін (а.с.87-88).

29.04.2009р. Красноперкопська ОДПІ в АР Крим винесла податкове повідомлення - рішення № 000002234/1, яке 13.05.2009р отримане уповноваженою особою позивача, 19.08.2009р. Красноперкопська ОДПІ в АР Крим винесла податкове повідомлення - рішення № 000002234/3, яке 25.08.2009р. отримане уповноваженою особою позивача, що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні (а.с.85-86).

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку, як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем постачальнику у листопаді 2008 року, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг (етикеток) та були перераховані на розрахункові рахунки продавця, цей факт підтверджується платіжним дорученням № 14276 від 27.11.2008р., у т. ч. ПДВ 402,33 грн.; висновками акту перевірки, рішеннями за результатами розгляду скарг позивача та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні.

Копії документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів між позивачем та постачальником залучені як докази до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), відповідно до п.1.3 якого передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відомості податкових декларацій по ПДВ, які були використані при проведенні виїзної перевірки, відповідачем не спростовані у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За даними автоматизованого обліку Красноперекопської ОДПІ не встановлено підтвердження сплати ПДВ одержувачем товарів, відповідного податкового періоду, постачальником таких товарів, що зафіксовано у акті перевірки.

Посилання відповідача на те, що податкові накладні, які отримані позивачем від ТОВ "Лук Енд Бай" складені у порушення вимог Закону України № 168, а саме не містять достовірної інформації про місце розташування юридичної особи є безпідставними та необґрунтованими у зв’язку з наступним.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні наявну у матеріалах справи податкову накладну від 24.11.08р. № 226 на суму 2413,19 грн. у т.ч. ПДВ 402,33 грн., суд вбачає, що вона видана у відповідності до норм діючого законодавства.

Матеріали справи містять копію платіжного доручення № 14276 від 27.11.2008р., яким підтверджується перерахування коштів у розмірі: 2413,97 грн. у т.ч. ПДВ 402,33 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи є видаткова накладна № РН-000168 від 24.11.2008р., свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Лук Енд Бай" (а.с.15), свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість (а.с.14), що підтверджує здійснення господарської діяльності ТОВ "Лук Енд Бай".

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач помилково зробив висновок у акті перевірки про те, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх, відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

Суд вважає, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача на те, що обов’язковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює корегування між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати до бюджету податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Стосовно посилання відповідача на нікчемність правочину по придбанню товарів та послуг від ТОВ "Лук Енд Бай" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи до уваги, що пояснення представників позивача у судовому засіданні повністю підтверджені письмовими доказами, дослідженими судом, суд встановив, що волевиявлення ЗАТ " Кримський ТИТАН" та ТОВ "Лук Енд Бай" при укладені договору відповідало їх внутрішній волі.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що ТОВ "Лук Енд Бай" на виконання умов договору здійснило поставку товару (етикетки), а ЗАТ " Кримський ТИТАН" перерахував грошові кошти, тобто сторони виконували права та обов'язки зумовлені укладеним договором.

Таким чином суду не надано доказів визнання правочину нечинним, у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Згідно ст. 1 закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV, 15.05.2003р., місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно ст.4 закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" закону України "свідоцтво про державну реєстрацію - документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи .

Згідно ч. 2. ст.4 вищезазначеного Закону, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, на момент розгляду справи суду не надано документів, підтверджуючих скасування державної реєстрації, скасування свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Лук Енд Бай", у встановленому законом порядку.

У зв’язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000022340/0 від 27.03.2009р., №0000022340/1 від 29.04.2009р., № №0000022340/3 від 19.08.2009 року., якими позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 402,00 грн.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ Кримський ТИТАН" документально підтверджені судові витрати у сумі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 09.02.2010 року, постанова у повному обсязі складена та підписана 15.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим №0000022340/0 від 27.03.2009р., №0000022340/1 від 29.04.2009р., № №0000022340/3 від 19.08.2009 року., якими позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 402,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Кримський ТИТАН" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3(три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Москаленко С.А.