Рішення № 80872451, 12.03.2019, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/720/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року смт. Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Довгалець Н.М.

за участю представника відповідача Максимчука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт.Гоща в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови від 07.06.2017 про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконним та скасування постанови від 07.06.2017 про накладення адміністративного стягнення.

Як на підставу позову посилається на те, що 07.06.2017 року головним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області - Голобушем О.В., було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. та 6217,18 грн. шкоди, яку було завдано землям запасу площею 3.5 га сільськогосподарського призначення, що розташована на території Майківської сільської ради, але знаходиться за межами с. Майків, чим порушив ст.125 та 126 Земельного кодексу України.

Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню на підставі того, що він не здійснював самозахват землі, а лише користувався земельною ділянкою без наявності правовстановлюючих документів, за що адміністративна відповідальність не передбачена та вважає, що державний інспектор порушив процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема повинен був:

1) скласти акт перевірки, у якому зазначати, що земельна ділянка використовується без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, а також вказати підстави, на основі яких набуто право на земельну ділянку (наявність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, укладення цивільно-правових угод тощо);

2) одночасно зі складанням акта видати припис особі, яка використовує земельну ділянку без правовстановлюючого документа, з вимогою усунути порушення земельного законодавства;

3) у разі невиконання припису протягом встановленого у ньому терміну скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на порушника адміністративне стягнення за невиконання припису, а також видати повторний припис з вимогою усунути порушення земельного законодавства; 4) після закінчення терміну, визначеного у повторно виданому приписі, державний інспектор перевіряє виконання вимог, зазначених у ньому, і складає акт перевірки (зазначає у ньому стан усунення порушення). Протокол про адміністративне правопорушення за невиконання повторного припису не складається, оскільки у ньому була зазначена аналогічна першому припису вимога (відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

З огляду на те, що головний інспектор, що виносив постанову не дотримався вищезазначеної процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач вважає її незаконною та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 07 червня 2017 року № 0000085 про накладення на Поизивача адміністративного стягнення у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. та визнати розраховану суму заподіяної державі шкоди протиправною та скасувати суму стягнення шкоди, яку накладено на Позивача, яка заподіяна власнику землі, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 3.5 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована на території Майківської сільської ради, але знаходиться за межами с. Майків, Гощанського району Рівненської області.

05 липня 2017 року при автоматизованому розподілі судової справи № 557/720/17 (2- а/557/52/2017) дана справа була розподілена автоматизованою системою документообігу

суду КП «Д-3» судді Чорноус Л.І.

Ухвалою суду від 12.07.2017 року відкрито провадження в даній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 № 2554/01/15-17 суддю Чорноус Л.І. звільнено з посади судді Гощанського районного суду Рівненської області у відставку.

В період з 08.02.2018 року по 07.09.2018 правосуддя в суді не здійснювалося, в з зв'язку з відсутністю повноважних суддів.

З цих підстав автоматизований розподіл справи не відбувся (протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями).

На підставі Указу Президента України від 07.09.2018 року «Про призначення суддів», Пацка Д.В. призначено на посаду судді безстроково.

Підпунктом 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 № 30 (із змінами), встановлено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи.

Враховуючи викладене та відповідно до підпункту 2.3.50. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду на підставі Розпорядження керівника апарату Гощанського районного суду Рівненської області №54 від 29.09.2017 року Кунець М.Г., було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №557/720/17.

13 вересня 2018 року дану справу було перерозподілено для судді Гощанського районного суду Рівненсьокої області Пацка Д.В., згідно протоколу автоматизованого розподілу справ для суддів.

Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини 5 статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що пояснення про вказане правопорушення ОСОБА_2 надавав добровільно. Під час розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 був ознайомлений зі своїми правами, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення, тому в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення від 07 червня 2017 року протоколом №0000085, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Голубошем Олександром Володимировичем було проведено перевірку з питань використанням земель державної форми власності сільськогосподарського призначення на території Майківської сільської ради. Встановлено, що 06 червня 2017 року ОСОБА_2 не маючи правовстановлюючих документів займав самовільно частину земельної ділянки загальною площею 3,5 га зі земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту с. Майків, Гощанського району, чим порушив статті 125 та 126 Земельного кодексу України за що передбачена відповідальність ч.6 ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 державним інспектором розраховано суму заподіяної державі шкоди у розмірі - 6214,18 грн.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором винесено постанову №0000085, яку Позивач отримав особисто того ж дня, про що свідчить його підпис на оскаржуваній постанові.

Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

У результаті перевірки встановлено, що на території Майківської сільської ради Гощанського району, без наявності правовстановлюючих документів проведено обробіток частини земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1). На частині земельної ділянки площею 3,5000 га виявлено факт посіву зернових сільськогосподарських культур. Вказані факти свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України, підтверджується Актом перевірки від 06.06.2017 № 67 та Актом обстеження земельної ділянки від № 40.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у запереченні на адміністративний позов зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Земельна ділянка, яку самовільно використовував позивач знаходиться за межами населених пунктів на території Майківської сільської ради Гощанського району та відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 26.08.2015 № 93 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Таким чином, вказана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до статей 125-126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як зазначено у статті 1 ЗУ «Про державний контролю за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, твердження позивача, про те, що нібито у нього є законні підстави для використання земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки права власності та права користування у позивача на земельну ділянку, яка є предметом спору - взагалі не виникало. А тому, використання її ОСОБА_2 свідчить про її самовільне зайняття.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача, щодо порушення процедури розгляду адміністративного правопорушення є безпідставним та таким, що не відповідає вимога чинного законодавства. Зокрема, відповідно до підпункту 25 пункту 4 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», що Держгеокадастру відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) зокрема за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Вищезазначене свідчить що забезпечення та реалізація держаного контролю, зокрема шляхом проведення перевірок, є прямим обов'язком Держгеокадастру який визначений законодавством.

Відповідач вказує, що відповідно до наказу Мінагрополітики від 19.01.2017 №6, яким затверджена Інструкція з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення встановлює, що відповідно до положень даної інструкції, у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (пункт 1). Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, державний інспектор виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи (пункт 7).

Тому, обґрунтування позивача у якому він на власний розсуд виклав порядок проведення перевірки не відповідає нормам земельного законодавства в цілому та суперечить обставинам справи.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 53-1КУпАП передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як зазначено у постанові, за згадане порушення, тобто порушення вимог ст. 125 - 126 ЗК України, передбачена відповідальність згідно з ст. 53-1 КУпАП.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, належним доказом права користування земельною ділянкою є документ про державну реєстрацію цього права.

Позивач у позовній заяві вказує, що він належним чином не укладав договір про користування земельною ділянкою з сільською радою, однак представнику, який уповноважений за надання цих договорів, було відомо про те, що він користуюся цією землею і йому було відомо, що він не здійснював самозахват землі, а лише користувався нею без наявності правовстановлюючих документів, за що адміністративна відповідальність не передбачена.

Отже, позивач немає документів, які б у відповідності до вимог ст. 125, 126 Земельного Кодексу України свідчили б про право на користування спірною земельною ділянкою та сам у позові підтверджує даний факт, а отже, мало місце самовільне користування земельною ділянкою, що відповідає диспозиції ст. 53-1 КУпАП України.

Тому суд відхиляє посилання позивача про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення

органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, у тому числі, шляхом проведення перевірок.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, у тому числі: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо

використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 244 КУпАП передбачено, що від імені зазначеного органу розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право старші державні інспектори сільського господарства, державні інспектори сільського господарства - штраф на громадян до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, старший державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Голубош О.В. діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом розглядав справу та накладав адміністративне стягнення на позивача.

Отже відповідач, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та КУпАП.

Стаття 53-1 КУпАП встановлює, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду справи було встановлено, що на момент проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства інспектором виявлений факт самовільного зайняття земельної ділянки позивачем, тому винесення постанови про накладення адміністративного стягнення передбаченого ст. 53-1 КУпАП відбулось із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 242-246, 250, 271, 295 КАС України, ст.ст. 53-1, 256, 268, 280, 283 КУпАП України, суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови від 07.06.2017 про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на дане рішення суду подається через Гощанський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

С у д д я Д.В. Пацко