Рішення № 80872108, 22.03.2019, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3403/18

Провадження № 2/545/269/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2019 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого - судді Гальченко О.О.,

при секретарі Лисенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ковалівської сільської ради Потавського району про скасування свідоцтва про право власності та реєстрацію права власності, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі 28.12.2018 року звернулись до суду із позовом до відповідача про скасування свідоцтва про право власності та реєстрацію права власності, про визнання права власності, мотивуючи тим, що свідоцтвом про право на спадщину за заповітом 18.12.1979 року гр. ОСОБА_3 отримала спадкове майно : житловий будинок загальною жилою площею - 26 кв.м., сарай, в АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці державного фонду розміром 0,15 га., що належала померлій ОСОБА_4 на підставі довідки № 541, виданої Ковалівською сільською радою Полтавського району Полтавської області 03 грудня 1979 року і записаної в погосподарській книзі під № 1288. Дане свідоцтво зареєстровано в Ковалівській сільській раді 12.01.1980 року.

Відповідно до договору дарування від 06 травня 1989 року ОСОБА_3 подарувала неповнолітнім дітям : ОСОБА_2, 1976 року народження та ОСОБА_1, 1980 року народження ( в інтересах неповнолітніх діяла їх мати - ОСОБА_6 ) - жилий будинок 1928 року забудови, сарай 1980 року побудови в АДРЕСА_1.

Згідно договору дарування позивачам подаровано жилий будинок в АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Ковалівської сільської ради від 08.12.2018 року № 53 присвоєно адресу житловому будинку, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : АДРЕСА_1.?

Відповідно до рішення Полтавського районного суду від 30 червня 2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано. Прізвище до шлюбу у ОСОБА_1 - ОСОБА_1.

В грудні 2018 року позивачі вирішили скористатися своїми правами на житловий будинок, розпорядитися на свій розсуд, але зіткнулися із перешкодами, які полягають у наступному.

Договір дарування був оформлений коли позивачі були неповнолітніми. Весь час з народження позивачі проживали у житловому будинку. Звернувшись до нотаріуса щодо вчинення договору відчуження частини житлового будинку було з'ясовано що для оформлення правочину необхідно звернутись до ПП ПБТІ «Інвентаризатор» для отримання підтвердження щодо реєстрації права власності на житловий будинок.

Нерухоме майно, набуте за договором дарування, але не зареєстроване в електронних реєстрах, або в архівних книгах БТІ. Відповідно до ст. 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Отже, якщо в договорі дарування вказано, що обдарований дарунок прийняв, то вважається що в нього таке право власності виникло, хоча і не зареєстровано у відповідних реєстрах. У ЦК Української PCP не визначено момент виникнення права власності за договором дарування, а ст. 243 ЦК Української PCP передбачено, що договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Таким чином, позивачі : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку із господарськими спорудами в АДРЕСА_1, що складається із : тамбура «І» - 5,0 кв.м.; веранди «II» -10,3 кв.м.; кладової «ІІІ» -3,1 кв.м.; кухні «І» - 11,2 кв.м.; кімнати «2» - 8,9 кв.м.; кімнати «3» - 20,9 кв.м., загальною площею 59,4 кв.м.

Звернувшись до ПП ПБТІ «Інвентаризатор» позивачі отримали наступні відповіді :

- Відповідь від 19.11.2018 року № 12217 : «За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно станом на лютий місяць 2004 року за фізичною особою, яка дозволу на поширення інформації не надавала».

- Відповідь від 05.12.2018 року № 12982 : «Свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 видане 01.08.1988 року на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської районної ради народних депутатів № 191 від 24.05.1988 року. Інші відомості складають персональну інформацію і можемо їх поширити виключно на підставі рішення суду».

Відповідно до рішення Полтавської районної ради народних депутатів № 191 від 24.05.1988 року вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки, що належать громадянам відповідно списків, що додаються. Саме списку до рішення їм не надали.

На їх звернення до Куликівської сільської ради щодо оформлення свідоцтва на їх житловий будинок у 1988 році при існуючих правовстановлюючих документах про спадкове майно вони не отримали відповіді.

Згідно із технічним паспортом на садибний будинок АДРЕСА_1, виготовленого 30 листопада 2018 року. інвентаризаційна справа № 203 реєстр № 1-174, власником зазначений : ОСОБА_8, який являється батьком позивачів. За трагічних обставин ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вважають, що видане свідоцтво про право особистої власності від 24.05.1988 року на ОСОБА_8 є помилковим, оскільки суперечить іншим існуючим на час видання свідоцтва про право особистої власності правовстановлюючим документам. Згідно оцінки житлового будинку АДРЕСА_1, оціночна вартість складає 128 000 грн.

Згідно із технічним паспортом житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 59,4 кв.м. складається із : тамбура «І» - 5,0 кв.м.; веранди «II» -10,3 кв.м.; кладової «ІІІ» - 3,1 кв.м.; кухні «1» - 11,2 кв.м., кімнати «2» - 8,9 кв.м.; кімнати «3» - 20,9 кв.м.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу ( ст.16 ЦК України ). Об'єктами права власності є будь-які речі ( майно ). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки ( ст.179 ЦК України ).

Згідно ст.190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визначаються речовими правами.

У постанові Судової палати у цивільних справах ВС від 30.01.2013р. у справі № 6- 168цс 12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомірність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї ( ратифіковано законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР ), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами ( за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права );

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Фактично відповідач у своїх відповідях не заперечує, що позивачі є власниками зазначеного майна, але процедура оформлення права власності на житловий будинок та наявний помилковий документ про право власності на іншу особу змушує звернутись їх до суду за захистом своїх прав.

Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції, в якій установлено форми власності ( ст.13, 41, 142, 143 ), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності ( ст.1, 13 ), гарантії права власності та обов»язки власників ( ст.13 і 41 ).

У випадках, коли правовідносини між сторонами спору щодо захисту права власності на житловий будинок виникли до 01.01.2004 року, до таких правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, закону «Про власність» від 07.02.1991 року № 697-ХІІ ( втратив чинність з 20.06.2007 року на підставі закону від 27.04.2007 року № 997- V ).

Відповідно до ст.243 ЦК УРСР ( 1963 року ) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до норм ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників ), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно ). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Прохали скасувати свідоцтво про право власності та реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, оформлений на ОСОБА_8 та визнати право спільної часткової власності на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 59,4 кв.м., що складається із : тамбура «І» площею 5,0 кв.м.; веранди «II» площею 10,3 кв.м.; кладової «ІІІ» площею 3,1 кв.м.; кухні «1», площею 11,2 кв.м.; кімнати «2» площею 8,9 кв.м.; кімнати «3» площею 20,9 кв.м., з господарськими будівлями : сарай - літ. «Б,В», гараж - літ. «Б1», погріб -літ. «б», колонка пробивна - № 3, огорожа - № 4, що розташовані в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частки та за ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки.

В судове засідання сторони у справі не з»явилися, надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Де позивачі позов підтримали та прохали задовольнити ( а. с. 55, 56, 75, 76 ). Від представників : відповідача - Ковалівської сільської ради Полтавського району та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - ПП ПБТІ «Інвентаризатор» надійшли заяви, де вони не висловили заперечень щодо позову ( а. с. 53, 84 ). Тому, суд вважає за можливе, розгляд справи по суті у відсутності не з»явившихся сторін по наявним матеріалам справи та за наявності від них відповідних заяв.

Судом встановлено всі обставини, на які послалися в позові позивачі і вони підтверджуються матеріалами справи на а. с. 8 - 30, 37, 38, 65-70.

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст. 190, 328, 392 ЦК України, так як власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до ст.243 ЦК УРСР ( 1963 року ) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 43, 44, 49, 141, 223, 258-259, 265, 354-355 ЦПК України, ст. 16, 190, 392 ЦК України, ст. 243 ЦК УРСР ( 1963 року ), суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ковалівської сільської ради Полтавського району про скасування свідоцтва про право власності та реєстрацію права власності, про визнання права власності - задовольнити.

Скасувати свідоцтво про право власності та реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, оформлений на ім»я ОСОБА_8.

Визнати право спільної часткової власності на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 59,4 кв.м., що складається із : тамбура «І» площею 5,0 кв.м.; веранди «II» площею 10,3 кв.м.; кладової «ІІІ» площею 3,1 кв.м.; кухні «1», площею 11,2 кв.м.; кімнати «2» площею 8,9 кв.м.; кімнати «3» площею 20,9 кв.м., з господарськими будівлями : сарай - літ. «Б,В», гараж - літ. «Б1», погріб - літ. «б», колонка пробивна - № 3, огорожа - № 4, що розташовані в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі по 1/2 частці за кожним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко