Рішення № 80868353, 21.03.2019, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1757/18

Провадження № 2/188/120/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «Славутич» про стягнення матеріальної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Славутич» (далі – відповідач, СФГ) про стягнення матеріальної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з 2017 року вона не має можливості користуватись власною земельною ділянкою у зв’язку з відсутністю під’їзду до неї, бо СФГ самовільно займає земельну ділянку державної форми власності площею 1,8 га, яка не передана йому в оренду. Дана земельна ділянка слугує позивачу під’їздом до її землі. Здійснення перешкод у користуванні земельною ділянкою полягає у тому, що відповідач оре земельну ділянку, яка слугує під'їздом, та займається на ній вирощуванням сільськогосподарських культур, у зв’язку з чим позивач позбавлена можливості користування власною земельною ділянкою за цільовим її призначенням.

Позивач, посилаючись на норми ст. 41 Конституції України, ст. ст. 13, 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду за 2017-2018 роки у розмірі 25400,00 грн. та збитки у вигляді упущеної вигоди за 2017-2018 роки внаслідок невикористання земельної ділянки площею 4,322 га у розмірі 130082,05 грн. і судові витрати.

Ухвалою суду від 05.12.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав і зазначив, що позивач не звертався до керівника СФГ «Славутич» з питання забезпечення під’їзду до земельної ділянки. позивач не звертався до відповідача з питання обміну земельними ділянками, позивачем не надано доказів створення відповідачем будь-яких перешкод, які унеможливлюють під’їзд до його земельної ділянки, не вказано у позові кадастрового номеру земельної ділянки державної форми власності, яку обробляє відповідач. Не надано доказів, що земельна ділянка площею 1,8 га, про яку йде мова у позовній заяві, повинна слугувати під’їздом до його земельної ділянки, тобто виконувати функцію польової дороги.

Позивач не вказує у позовній заяві, що не всі навколишні земельні ділянки, що оточують земельну ділянку позивача, перебувають в оренді чи іншому користуванні СФГ «Славутич». Власниками чотирьох земельних ділянок за № 366, № 367, № 368, та № 369 згідно з актом поновлення меж земельної ділянки від 17.03.2017 є фізичні особи, які не перебувають в договірних відносинах з СФГ «Славутич». Доказів надання згоди вказаними фізичними особами на проїзд позивачем до земельної ділянки № 365 не надано.

Позивач не надав доказів існування в проектній документації Держгеокадастру польової дороги, з якою межує земельна ділянка позивача, а навпаки, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області своїм листом від 15.01.2019 повідомляє, що згідно з проектною документацією така польова дорога не передбачена, на підтвердження чого надало викопіювання з картографічних матеріалів до Науково-технічної документації по оновленню планово-картографічних матеріалів КСП ім. Кірова. Вільної земельної ділянки ліворуч на карті від земельної ділянки позивача, по якій можна проїхати, фактично не існує. З публічної кадастрової карти України вбачається, що весь кадастровий поділ полів, який показаний на карті синім кольором, відображений на фізичній карті місцевості невірно - зі здвигом вправо. Внаслідок цього, згідно з кадастровим поділом посадка відображена на земельних ділянках № 344 - № 356 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які орендує відповідач. Місце, де розташована посадка, протиправно заходить на приватні земельні ділянки, оскільки також здвигнуте вправо. Таким чином, при вірному відображенні на карті кадастрового поділу та фактичної місцевості - земельна ділянка позивача межує безпосередньо з посадкою, а не польовою дорогою.

Позивачем не надано доказів завдання йому майнової шкоди. У позовній заяві позивач стверджує, що нею було закуплено посівний матеріал та добрива згідно з видатковими накладними: № 33 від 06.04.2017 на суму 9500 грн.; № 102 від 23.04.2018 на суму 9900 грн.; № 153 від 16.05.2018 на суму 6600 грн. Представник відповідача зазначив, що надані до суду видаткові накладні не свідчать про купівлю вказаного в них товару позивачем, оскільки за вказаними видатковими накладними безпосереднім покупцем товару є ОСОБА_2; відмітки у вказаних документах про те, що покупець діє від імені позивача на підставі довіреності відсутні; доказів того, що товар за вказаними накладними було отримано покупцем, не надано, оскільки підпису покупця про отримання товару немає; позивач не надала доказів перерахування нею коштів на користь продавця вказаних товарів; позивач вводить суд в оману, оскільки видаткова накладна за № 33 датована 06.04.2017, а довіреність, на яку посилається позивач в позовній заяві, яка має уповноважувати вказану в накладній особу - покупця на придбання товарів від імені позивача складена 05.04.2018. Позивач не надав до матеріалів цивільної справи копії довіреності від 05.04.2018, посвідченої приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу.

Також представник відповідача вважає, що позивач не надав доказів завдання їй відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди. Розрахунок збитків у вигляді упущеної вигоди, викладений в позовній заяві, не відповідає вимогам Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6075,00 грн.

Позивач надала суду відповідь на відзив, у якій підтримала позов і зазначила, що відповідачем в порушення вимог ст. 178 ЦПК України відзив на позовну заяву було надано через місяць після закінчення строку, який було встановлено ухвалою суду від 05.12.2018 року, без поважних причин, тому суд має вирішувати справу за наявними матеріалами, а саме без врахування відзиву на позовну заяву від 15.01.2019 .

Позивач звертає увагу суду на те, що доказами створення перешкод у користуванні її земельною ділянкою та вжиття нею заходів щодо усунення цих перешкод є:

акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1223883700:03:001:0365, який складено 04.10.2017 року;

акт перевірки земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки від 07.09.2018 за № 496-ДК/739/АП/09/01/-18, який було складено за результатами проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором, що була проведена на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.07.2018 року № 496-ДК, який в свою чергу було видано на підставі заяви представника позивача ОСОБА_2;

акт поновлення меж земельної ділянки на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 17.03.2017 року.

З приводу чотирьох земельних ділянок, які не перебувають в оренді у С(Ф)Г «Славутич» позивач вказує, що дві земельні ділянки з чотирьох належать самому керівнику С(Ф)Г «Славутич» ОСОБА_5, третя належить його дружині ОСОБА_6, а четверта - його матері ОСОБА_7.

Позивач наголошує, що з графічних зображень з кадастрової карти України чітко видно, що проїзд до земельної ділянки позивача міститься зліва від останньої, який згідно з зазначеними документами самовільно використовується відповідачем для власних потреб на протязі досить тривалого проміжку часу.

Позивач не згоден щодо відсутності вільної земельної ділянки зліва на карті, по якій можна проїхати.

Позивач стверджує, що видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем, у зв’язку з цим приходить до висновку, що його представнику були видані видаткові накладні на товар з підписами та печатками продавця тільки після здійснення оплати за товар у повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину.

Протиправність поведінки відповідача підтверджується вказаними актами.

Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача полягає в тому, що як вбачається з матеріалів справи, майнова шкода була нанесена позивачу в результаті того, що відповідач на протязі 2017-2018 років чинив їй перешкоди в користуванні її земельною ділянкою шляхом використання земельної ділянки державної форми власності площею 1,8 га для власних потреб без правовстановлюючих документів, яка слугує під’їздом до її земельної ділянки (польова дорога).

Вина відповідача полягає в тому, що останній умисно самовільно використовував земельну ділянку державної форми власності площею 1,8 га для власних потреб, яка слугує під’їздом до її земельної ділянки на протязі двох років поспіль.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши заяви по суті сторін, дослідивши наявні у матеріалах цивільної справи докази, з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

У відповідності з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 157 ЗК України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються Законом України "Про природно - заповідний фонд України".

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У пункті 12 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 за № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» міститься роз’яснення, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами,

що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дію і негативними наслідками.

В судовому засіданні встановлено судом, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,322 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 053836, виданим 20.12.2001 Петрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 8).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 71039285 від 21.10.2016, власником земельної ділянки площею 4.322 га кадастровий № 1223883700:03:001:0365 є позивач ОСОБА_4 (а.с. 11).

Актом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1223883700:03:001:0365 від 04.10.2017 встановлено, що на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (схеми розташування земельної ділянки) під'їзд до цієї земельної ділянки № 365 присутній, але при обстеженні поля на місцевості під'їзду до цієї земельної ділянки не виявлено, на даний момент все розорано. Сумісні ділянки цього поля орендуються С(Ф)Г «Славутич» (а.с.12).

У акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_8 № 496-ДК/739/АП/09/01/-18 від 07.09.2018 зазначено, що за результатами обстеження прилеглої території встановлено, що частину земельної ділянки держаної форми власності, яка не надана у власність, користування (оренду) площею 1,8 га використовує С(Ф)Г «Славутич» (код ЄДРПОУ 31136395) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (на час проведення перевірки засіяна соняшником) за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї (а.с. 13).

З акту поновлення меж земельної ділянки Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 17.03.2017, складеного спеціалістом ПП «Гео-сервіс» ОСОБА_9, видно, що між земельними ділянками, де знаходиться і земельна ділянка позивача, є не позначений проміжок (смуга), також видно, що земельна ділянка площею 1,8 га на карті не позначена (а.с. 14).

З листа голови Петропавлівської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області за вих. № 1848/0/349-18 від 12.10.2018 встановлено, що позивачу рекомендовано надати до адміністрації для визначення розміру неодержаних доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки відповідний пакет документів (а.с. 15).

Однак позивач відповідний пакет документів Петропавлівській районній державній адміністрації Дніпропетровської області не надав.

Позивач також не скористався правом на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань, передбаченим ст.19 ЦК України.

З листа відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та доданого викопіювання з картографічних матеріалів вбачається, що згідно наявних у місцевому фонді документації із землеустрою картографічних матеріалів до Науково-технічної документації по оновленню планово-картографічних матеріалів колгоспу імені Кірова Петропавлівського району Дніпропетровської області, розроблених Дніпропетровським філіалом інституту землеустрою в 1994 році, до земельних ділянок (паїв) № 366, 367, 368, 369 господарська польова дорога не передбачена (а.с. 50).

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги залишились не доведені належними і допустимими доказами, судом не встановлено достовірних даних про понесення позивачем матеріальної шкоди та упущеної вигоди, оскільки вони розраховані особисто позивачем на підставі видаткової накладної № 33 від 06.04.2017, накладної № 102 від 23.04.2018, накладної № 153 від 16.05.2018 та листа головного управління статистики у Дніпропетровській області № 16-21/178ПІ від 02.11.2018 про надання статистичної інформації (а.с. 16-19). Таке обґрунтування матеріальної шкоди та упущеної вигоди суперечить Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року. Позивач не довів, що відповідач вчиняє перешкоди у користуванні йому власною земельною ділянкою. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач має можливість вільного під'їзду до своїх земельних ділянок з іншого боку поля, тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України судові витрати на сплату судового збору в розмірі 205,63 грн. залишити на позивачу.

Стосовно стягнення з позивача понесених судових витрат відповідачем на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Стаття 59 Конституції України гарантує, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 131 – 2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1). Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (ч.2).

Відповідно до ч. 6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, ця справа є малозначною.

В пунктах 47, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

В матеріалах справи міститься договір № 11/2018 про надання правової допомоги та послуг від 19.12.2018, укладений між керівником С(Ф)Г «Славутич» ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 57), який може бути його представником, враховуючи малозначність справи, акт приймання-передачі виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги та послуг від 27.12.2018 (а.с.58). Також мається платіжне доручення № 743 від 28.12.18, згідно з яким відповідач сплатив грошові кошти в розмірі 6075 грн. ФОП ОСОБА_3 за надання послуг і за надання правової допомоги згідно з договором №11/2018 від 19.12.2018 (а.с. 59), також в матеріалах справи міститься виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про реєстрацію ФОП ОСОБА_3, диплом спеціаліста ОСОБА_3, який здобув кваліфікацію юрист та довіреність, відповідно до якої С(Ф)Г «Славутич» уповноважило ОСОБА_3 представляти інтереси С(Ф)Г (а.с. 60-62).

Дослідивши надані відповідачем докази, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу з позивача на користь відповідача в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 15, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: 51500, вул. Троїцька, 204, м. Тернівка, Дніпропетровська область, до Селянського (фермерського) господарства «Славутич», код ЄДРПОУ 31136395, що розташоване за адресою: 52732, вул. Карла Маркса, 3, с. Петрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, про стягнення матеріальної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди відмовити.

Судові витрати позивача ОСОБА_4 залишити на ній.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення по суті апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_10