Рішення № 80867573, 02.04.2019, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/834/18

Провадження № 2/188/21/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 20.08.2007 відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та позивачем договір.

Посилаючись на статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України позивач зазначає, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач зобов’язання належним чином не виконував, тому станом на 14.05.2018 за ним утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 32601,96 грн., яка складається з такого: 2601,20 грн. – заборгованість за кредитом; 1534,74 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 26675,45 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1540,57 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України позивач просить стягнути заборгованість по кредиту та судові витрати.

Ухвалою суду від 14.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначене підготовче засідання.

04.10.2018 представником відповідача подано відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав у повному обсязі, зазначив, що позивач не надав суду оригінал чи завірену копію договору про надання банківських послуг, підписану сторонами.

Відповідач вбачає в цьому договорі порушення вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». На його думку, умови договору між позивачем та відповідачем кваліфікуються як несправедливі, виходячи з таких ознак: по - перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, частина 3 статті 509 ЦК України);по-друге: умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє,умови договору завдають шкоду споживачеві. Відповідач вважає, що спірний договір забезпечує захист лише позивача, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов’язками сторін. Позивач порушив договірну підсудність. Позивач пропустив строк позовної давності 3 роки для звернення до суду за захистом свого цивільного права, не ставить питання по поновлення процесуального строку, безпідставно вважає, що строк не пропущен. Відповідач просить у позові відмовити в повному обсязі.

Представник позивача направив до суду відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити у повному обсязі і зазначив, що укладання договору між сторонами здійснювалося шляхом договору приєднання, передбаченого ст.634 ЦК, за яким позичальник підписанням заяви приєднується до запропонованих банком Умов і Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку, які є загальнодоступною інформацією, що розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Позивач надав до суду виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Позивач вказує, що безпідставним є посилання на положення пункту 5 частини 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умовами договору є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Проте, пеня за своею правовою природою є не компенсацією, а мірою цивільно - правової відповідальності.

Щодо строків позовної давності позивач зазначив таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануїтет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору”.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2016 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 31.05.2018 року — до спливу строку позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наданих суду доказів.

Відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку, передбаченому статтями 128, 130 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Існування договірних зобов`язань між сторонами підтверджується Анкетою-заявою від 20.08.2007 року, згідно з якою позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості. Слід зазначити, що сума кредиту у Анкеті-заяві не зазначена (а.с.10-11).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач умов договору та вимог закону не дотримувався, внаслідок чого згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 14.05.2018 року за ним утворилась заборгованість.

Позивачем надано розрахунок заборгованості у якому зазначено, що борг відповідача перед банком становить 32601,96 грн., яка складається з наступного: 2601,20 грн. – заборгованість за кредитом; 1534,74 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 26675,45 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1540,57 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-7).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно із статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Представник позивача надав до суду виписку по картковому рахунку відповідача за період з 01.08.2007 року по 18.01.2018 рік, згідно з якою відповідач протягом 2015 року здійснював готівкові погашення заборгованості, і останній платіж був здійснений 07.11.2015 року, а звернувся представник позивача до суду з позовом 11.06.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Цивільно-правова відповідальність — це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які спрямовані на відновлення порушених прав та полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф 250 грн. та 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

У наданому розрахунку позивач зазначив, що згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з відповідача необхідно стягнути заборгованість по судовим штрафам 1790,57 грн., що складається з 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1540,57 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-9).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Враховуючи, що позивач не визначився з розміром пені, не надав її розрахунку, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується комісії, то суд зазначає, що комісії щомісяця за обслуговування кредиту є незаконними, якщо банк не доведе, які саме послуги надаються позичальнику за таку комісію. Позивач нарахував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Така правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові у справі № 6-1746цс16.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

На підставі аналізу належних і допустимих доказів у їх сукупності та норм матеріального права, які регулюють правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 5926 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять шість) гривень 51 коп., яка складається з такого: 2601,20 грн. – заборгованість за кредитом; 1534,74 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1540,57 грн. - штраф (процентна складова), в іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь позивача підтверджені платіжним дорученням № PROM2BJA10 від 22.05.2018 року судові витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 320,33 грн., решту сплаченого судового збору в розмірі 1441,67 грн. слід залишити на позивачеві.

На підставі викладеного та ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 611, 612, 623, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, розташованого за адресою: 49094, вулиця Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро до ОСОБА_1, що мешкає за адресою: 52705, вул. Центральна, 40 с. Богдано-Вербки Петропавлівського району Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного

акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5926 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять шість) гривень 51 коп., що складається з такого: 2601,20 грн. – заборгованість за кредитом; 1534,74 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1540,57 грн. - штраф (процентна складова).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 320 (триста двадцять) гривень 33 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_2