Рішення № 80865364, 19.03.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4215/15-ц

Провадження № 2/210/50/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" березня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Реви К.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «Криворіжгаз» (далі, - ПАТ «Криворіжгаз») звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Криворіжгаз» суму 233510,30грн. в рахунок відшкодування шкоди, нанесеної ПАТ «Криворіжгаз», та судовий збір у сумі 2436,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №408/204/12, 22-ц/774/126/К/15 від 10 березня 2015 року скасовано наказ ПАТ «Криворіжгаз» №112-к від 23 травня 2011 року про звільнення ОСОБА_6 з посади директора з економічної безпеки та режиму за ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді директора з економічної безпеки та режиму з 24 травня 2011 року; стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_6 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24 травня 2011 року по 10 березня 2015 року в сумі 230 453,98грн., 1000грн., - у рахунок відшкодування моральної шкоди, 2065,32грн., - в рахунок відшкодування витрати по сплаті судової почеркознавчої експертизи. На виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року ПАТ «Криворіжгаз» виплачено ОСОБА_6 233510,30грн. Приймаючи зазначене рішення колегія суддів прийшла до висновку про порушення ПАТ «Криворіжгаз» процедури вивільнення ОСОБА_6 при проведенні скорочення штату. Керівником ПАТ «Криворіжгаз», - Генеральним директором в період з 09 квітня 2009 року по 04 травня 2012 року працював ОСОБА_4, якому згідно з Статутом ПАТ «Криворіжгаз» надано право прийняття та звільнення з посад працівників Товариства. В порушення вимог закону відповідач 23 травня 2011 року підписав наказ про звільнення ОСОБА_6 з посади директора з економічної безпеки та режиму ПАТ «Криворіжгаз» за ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України, не вживши заходів по працевлаштуванню останнього, у зв’язку з чим позивачем сплачено ОСОБА_6 суму, визначену рішенням суду, тому відповідач має у повному розмірі відшкодувати шкоду, заподіяну з його вини підприємству відповідно до п.8 ст.134 КЗпП України.

Представник позивача ПАТ «Криворіжгаз», - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов, обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні присутнім не був, скориставшись правом представництва, відповідно до ст.58 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_3 заперечувала проти заявлених позовних вимог, зазначила, що рішенням апеляційного суду встановлено незаконність звільнення ОСОБА_6 на підприємстві-роботодавці, мотивувальна частина рішення не містить ніяких обставин, встановлених стосовно ОСОБА_4, не наведено в чому полягає порушення саме з боку генерального директора, які саме норми закону або підзаконних актів він порушив, з урахуванням того, що він не був учасником справи. Відповідач взагалі не був проінформований про заяву ОСОБА_6 від 24 березня 2011 року, чим пояснюється відсутність резолюції на ній. Факт особистого прийому генеральним директором не встановлений. Відсутність обізнаності відповідача про бажання переведення на іншу посаду в цьому ж підприємстві унеможливлює належне реагування на заяву працівника і прийняття по ній законного рішення. Крім того, звільнення ОСОБА_6 відбувалося із погодженням з ОСОБА_7, профспілковим комітетом. Наказ про звільнення підписаний заступником з юридичних питань, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером, начальником ПЕВ, які перевіряли в межах своєї компетенції законність звільнення, та в останню чергу підписаний генеральним директором. А відтак звільнення відбулося з ініціативи ОСОБА_7, за погодженням профспілки, перевірялося іншими службовими особами підприємства, в тому числі заступником директора з правових питань, контролюючим органом, а тому персональна вина відповідача у звільненні відсутня. Також, позовна заява ПАТ «Криворіжгаз» підписана головою правління ОСОБА_8, який не мав повноважень на її підписання.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Так, в судовому засіданні встановлено, що наказом ПАТ «Криворіжгаз» №112-к від 23 травня 2011 року ОСОБА_6 звільнено з посади директора з економічної безпеки та режиму за ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України /справа 408/204/12,т.1, а.с.8/. Наказ підписаний Генеральним директором ПАТ «Криворіжгаз», - ОСОБА_4

ОСОБА_6, не погодившись зі звільненням його з посади директора з економічної безпеки та режиму, без надання можливості бути переведеним на посаду директора з безпеки, на яку він просив його перевести заявами від 24 березня 2011 року та 23 травня 2011 року, звернувся 13 січня 2012 року до суду з позовом до ПАТ «Криворіжгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди/справа 408/204/12,т.1, а.с.1,2/.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено /справа 408/204/12,т.2, а.с.68/.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №408/204/12, 22-ц/774/126/К/15 від 10 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: скасовано наказ ПАТ «Криворіжгаз» № 112-к від 23 травня 2011 року про звільнення ОСОБА_6 з посади директора з економічної безпеки та режиму за ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді директора з економічної безпеки та режиму з 24 травня 2011 року; стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_6 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24 травня 2011 року по 10 березня 2015 року в сумі 230453,98грн., 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 2065,32грн. в рахунок відшкодування витрати по сплаті судової почеркознавчої експертизи, без урахування обов’язкових податків та платежів; вирішено питання судових витрат /справа 408/204/12,т.2, а.с.143,144,173/. Рішення набрало законної сили 10 березня 2015 року.

ПАТ «Криворіжгаз» рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року виконано в повному обсязі: видано ОСОБА_6 середню заробітну плату - 230453,98грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди – 1000,00грн., у рахунок відшкодування витрати по сплаті судової почеркознавчої експертизи - 2065,32грн., що підтверджується підписами одержувача ОСОБА_6 у відомостях на виплату грошей №128,№129 та видатковим касовим ордером від 18 травня 2015 року /т.1, а.с.64-68/.

Організація, яка повністю відшкодувала шкоду, завдану з вини її працівника при виконанні ним своїх трудових обов’язків, має право зворотної вимоги (регресу) до цього працівника в розмірі виплаченого відшкодування.

У відповідності до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством сум третій особі і з цього часу обчислюється строк для пред’явлення регресного позову.

Регресне зобов’язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов’язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред’явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Згідно зі ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Пунктом 8 статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

За наслідками перевірки ПАТ «Криворіжгаз» Територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (держнаглядпраці), проведеною за вимогою прокурора м. Кривого Рогу від 09 лютого 2012 року за №20пр-12 та у зв’язку з із розглядом зверненням ОСОБА_6, складено ОСОБА_2 №04-05-97/43 від 17 лютого 2012 року, в якому зазначено про виявлення порушення чинного законодавства про працю ст.116 КЗпП України /т.2, а.с. 90-95/. Складено припис №04-05-97/43-31 від 17 лютого 2012 року щодо усунення виявлених недоліків /т.2, а.с. 96,97/.

Колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області, ухвалюючи рішення від 10 березня 2015 року, дійшла висновку про порушення процедури вивільнення працівників при проведенні скорочення штату у випадку із позивачем та необхідності скасування наказу про його звільнення/справа 408/204/12,т.2, а.с. 144 /.

Представник відповідача заперечує проти позову, посилаючись на те, що рішення про звільнення ОСОБА_9 погоджено з ОСОБА_7 радою, профспілкою, перевірялося з питань дотримання вимог законодавства іншими працівниками підприємства, тому його вина у звільненні ОСОБА_6 відсутня.

З такою позицією сторони відповідача суд не погоджується виходячи з наступного.

Так, установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.87 ЦК України).

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (ч.1 ст.88 ЦК України).

На час звільнення ОСОБА_10 з підприємства – 23 травня 2011 року, діяв Статут відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» в редакції 2011 року (дата державної реєстрації 07 квітня 2011 року) /т.1, а.с.199-225/.

Розділом 8 Статуту визначено органи управління товариством: Загальні збори акціонерів, ОСОБА_7 рада, Генеральний директор, Ревізійна комісія. Голова та члени ОСОБА_7 ради Товариства, Генеральний директор та Голова Ревізійної комісії товариства є посадовими особами Товариства /т.1, а.с.226,227/.

Відповідно до п.8.4.1 Генеральний директор є одноособовим виконавчим органом Товариства та здійснює опретивне керівництво поточною діяльністю Товариства /т.1, а.с.219/.

Пунктом 8.4.6 розділу 8.4 визначено компетенцію Генерального директора, зокрема, за погодженням з ОСОБА_7 радою призначає та звільняє заступників Генерального директора за напрямками діяльності Товариства, директорів, а також керівників філій та представництв (п.п.8.4.6.9) /т.1,а.с.219/.

Відповідач ОСОБА_4 виконував обов’язки Генерального директора ВАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є ПАТ «Криворіжгаз», з 09 квітня 2009 року (наказ №61-к від 09 квітня 2009 року) по 24 квітня 2012 року (наказ №82-к від 24 квітня 2009 року) /т.1, а.с.83-88/.

Трудовим контрактом від 07 червня 2011 року, укладеним між ПАТ «Криворіжгаз» та ОСОБА_4 визначено, що права та обов’язки працівника визначаються діючим законодавством України, Статутом підприємства, Положенням про Генерального директора, цим контрактом, локальними нормативними актами Товариства (п.2.5 Контракту) /т.2, а.с.24/.

Відповідно до п.3.1.13 Контракту при здійсненні керівництва поточною діяльністю Товариства працівник: укладає від імені Товариства трудові договори, контракти з працівниками, у тому числі, договори про повну матеріальну відповідальність, визначає для них умови праці, його оплати, застосовує заходи заохочення та накладає стягнення на осіб, що знаходяться у трудових відносинах з Товариством, згідно з діючим законодавством України, Статутом, внутрішніми документами товариства; звільняє працівників згідно з діючим законодавством /т.2, а.с.25/.

Крім того, положенням про Генерального директора ПАТ «Криворіжгаз» 2011 року визначено його компетенцію, до якої відносяться всі питання діяльності Товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством України, Статутом товариства або рішенням Загальних зборів, або ОСОБА_7 ради віднесені до компетенції інших органів товариства (п.4.1 Положення).

Рішення з питань, віднесених до компетенції Генерального директора з урахуванням обмежень, передбачених Статутом, приймаються ним одноосібно та оформлюються шляхом видачі наказів, розпоряджень, вказівок та/або здійсненням інших юридичних дій та/або операцій (п.4.5 Положення) / т.2,а.с.34/.

Генеральний директор є підзвітним у своїй діяльності Загальним зборам та ОСОБА_7 раді (п.4.2 Положення) /т.2,а.с.34/.

Положенням про ОСОБА_7 раду ПАТ «Криворіжгаз» 2011 року визначено її компетенцію щодо заслуховування звітів Генерального директора, права вимагати від нього щоквартального надання інформації про стан фінансово-господарської діяльності та викликати для доповідей, давати оцінку його діяльності ( п.п.3.2.2, 3.2.2, 3.2.4) /т.2, а.с. 43-53/.

Пунктом 1.5 Положення про Службу безпеки ВАТ «Криворіжгаз», затвердженого ОСОБА_7 радою ВАТ «Криворіжгаз», протокол №50 від 31 січня 2011 року визначено, що призначення та звільнення від посади Директора по безпеці здійснюється на підставі рішення ОСОБА_7 ради Товариства та оформлюється наказом Генерального директора Товариства /справа 408/204/12,т.1, а.с. 77 /.

Таким чином, Статутом ПАТ «Криворіжгаз» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), Положенням про Генерального директора, трудовим контрактом передбачено право одноосібного прийняття Генеральним директором рішення з питань, віднесених до компетенції, у тому числі звільнення працівників. А тому посилання представника відповідача на те, що наказ підписаний Генеральним директором на підставі рішення ОСОБА_7 ради Товариства, а тому звільняє його від відповідальності, є безпідставним, оскільки звільнення директора з економічної безпеки та режиму ОСОБА_6 належало до компетенції Генерального директора та відбулося на підставі підписаного ним наказу .

Пленум Верховного Суду України у пункті 33 Постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст.134 та нової редакції ст.237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

У пункті 13 Постанови Пленум Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» зазначено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Суб’єктами повної матеріальної відповідальності згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

З урахуванням зазначеного, безпосередньо винною в цьому службовою особою є керівник підприємства, установи, організації, який підписав наказ про незаконне звільнення чи переведення працівника або ж не виконав судового рішення про поновлення його на роботі, такою особою є відповідач ОСОБА_4

Інші службові особи, які за дорученням керівника готували і оформляли матеріали на звільнення працівника, що було згодом визнано незаконним, не можуть нести матеріальної відповідальності, оскільки остаточне рішення про звільнення, переведення або ж поновлення працівника на роботі може приймати тільки службова особа, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення працівників, саме вона має повністю відповідати за обґрунтованість і законність виданого нею відповідного наказу чи розпорядження.

Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що позовна заява підписана ОСОБА_8, який не мав права на її підписання, оскільки на час підписання позовної заяви він обіймав посаду Голови Правління ПАТ «Криворіжгаз», право діяти без довіреності від імені Товариства, представляти Товариство у відносинах з усіма без винятку органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами,установами, організаціями всіх форм власності, а також у відносинах з фізичними та юридичними особами встановлено п.11.5.1.1 Статуту ПАТ «Криворіжгаз» , а отже і право підписувати позов до суду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що преюдиційним рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року встановлено незаконність наказу Генерального директора ПАТ «Криворіжгаз» №112-к від 23 травня 2011 року про звільнення ОСОБА_6 з посади директора з економічної безпеки та режиму за ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України й поновлено його на посаді, стягнуто на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що не підлягає доведенню; відповідач, як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника з роботи, має відшкодувати шкоду, заподіяну установі в повному розміру, тому суд задовольняє позов.

Згідно з ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2436,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.87, 88 ЦК України, ст.ст.130, 134 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст.ст.4, 5, 13, 77, 81, 82, 89, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п.2900614839, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 36020, Полтавська область, с. Нова Кочубеївка, вул. Нова, буд.№1, на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (код ЄДРПОУ: 03341397), в рахунок відшкодування завданої шкоди, - 233510,30 гривень (двісті тридцять три тисячі п’ятсот десять гривень 30 коп.), та в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 2436,00 гривень (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.), а всього, - 235946,30 гривень (двісті тридцять п’ять тисяч дев’ятсот сорок шість гривень 30 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 28 березня 2019 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_5 акціонерне товариство «Криворіжгаз», код ЄДРПОУ: 03341397, юридична адреса: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.№1;

- відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п.2900614839, місце реєстрації та проживання: 36020, Полтавська область, с. Нова Кочубеївка, вул. Нова, буд.№1.

Суддя: Н. Ю. Вікторович