Рішення № 80862099, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 2340/5183/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) подала позов до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради (далі – Департамент, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 № 44564098 від 12.12.2018 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов’язати Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради виконати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2018 у справі № 2-1298/11.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 11.12.2018 її представник ОСОБА_3 звернувся до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації припинення обтяження, а саме: арешту нерухомого майна, накладеного на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. До заяви долучено ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.10.2018 у справі № 2-1298/11, згідно з резолютивною частиною якої скасовано арешт квартири № 112, що знаходиться в будинку №158/1 по вул. Вячеслава Чорновола в м.Черкаси, накладений постановами державного виконавця ВП №30358191 від 07.08.2015 та ВП №30358191 від 08.06.2016.

12.12.2018 державним реєстратором ОСОБА_2 прийнято рішення № 44564098, яким відмовлено у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_3 про державну реєстрацію припинення обтяження з мотивів того, що постановою державного виконавця ВП №30358191 від 08.06.2016 накладено арешт на все нерухоме майно боржника, а не на конкретно визначену квартиру.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням та зазначає, що в оскаржуваному рішенні не вказано конкретну правову підставу для відмови у державній реєстрації припинення обтяження, перелік яких міститься в ч. 1 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Водночас, за ч. 5 ст. 24 вказаного Закону відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Позивач вважає, що висновок державного реєстратора про те, що запис в реєстрі про накладення арешту на все її майно є перешкодою для зняття арешту з частини нерухомого майна позивача, є таким, що ґрунтуються на припущеннях самого державного виконавця. В ухвалі Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.10.2018 вказане конкретне майно, з якого необхідно зняти арешт, та зазначено конкретну підставу накладення арешту – рішення державного виконавця.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2019.

28.01.2019 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року підготовче засідання у справі відкладене до 08 лютого 2019 року.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 28.02.2019.

21 лютого 2019 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

26.02.2019 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що для державної реєстрації припинення обтяження на квартиру АДРЕСА_2 представник позивача подав ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.10.2018 у справі № 2-1298/11 про припинення обтяження на вищевказану квартиру, яке накладено на підставі постанов державного виконавця ВП №30358191 від 07.08.2015 та ВП №30358191 від 08.06.2016.

Під час розгляду заяви державним реєстратором ОСОБА_2 було сформовано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 149142142 від 12.12.2018 за об’єктом нерухомого майна, за якою відсутні записи про обтяження на квартиру, що накладені на підставі постанов державного виконавця. Згідно з інформацією з Державного реєстру прав за суб’єктом нерухомого майна ОСОБА_1 № 149143171 від 12.12.2018, зареєстровано обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1, на підставі постанови державного виконавця ВП № 30358191 від 08.06.2016.

У зв’язку з вищевикладеними обставинами, державний реєстратор прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 44564098 від 12.12.2018, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державний реєстратор встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, тобто відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяженнями, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах. В даному випадку прослідковується чітка невідповідність відомостей про обтяження, що містяться в Реєстрі, відомостям, що містяться у поданій ухвалі Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.10.2018.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у порядку письмового провадження відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

З 02.12.2011 по 18.01.2018 на виконанні у Соснівському відділі ДВС м. Черкаси ГТУЮ в Черкаській області знаходиться виконавче провадження № 30358191 з виконання виконавчого листа № 2-1298, виданого 26.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Брокбізнесбанк” боргу в сумі 380970,18 грн.

Постановами державного виконавця № 30358191 від 07.08.2015 та від 08.06.2016 у виконавчому провадженні № 30358191 винесено постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

18.01.2018 виконавче провадження № 30358191 відносно ОСОБА_1 було закрите.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.10.2018 скасовано арешт з квартири № 112, що знаходиться в будинку № 158/1 по вул. В’ячеслава Чорновола (Енгельса) в м. Черкаси, накладений постановами державного виконавця ВП № 30358191 від 07.08.2015 року та ВП № 30358191 від 08.06.2016 року. Ухвала суду набрала законної сили 01.11.2018.

11 грудня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації припинення обтяження – припинення арешту нерухомого майна, накладеного на квартиру, що розташована: АДРЕСА_3.

12 грудня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_2 прийнято рішення від 12.12.2018 № 44564098 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, згідно з яким встановлено, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2018 у справі № 2-1298/11 скасовується арешт з квартири, що розташована: АДРЕСА_4, накладений постановою державного виконавця ВП № 30358191 від 08.06.2016, однак в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно даною постановою державного виконавця накладено арешт на нерухоме майно боржника, а не на конкретно визначену квартиру.

Не погоджуючись з вказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають: заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Стаття 6 Закону № 1952-IV передбачає, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Частина 1 статті 24 Закону № 1952-IV визначає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Оскаржуваним рішення державного реєстратора позивачеві відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження на квартиру у зв’язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час судового розгляду справи суд встановив, що згідно з ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.10.2018 у справі № 2-1298/11 скасовується арешт з квартири, що розташована: АДРЕСА_4, накладений постановою державного виконавця ВП №30358191 від 07.08.2015 та ВП №30358191 від 08.06.2016.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- по об’єкту нерухомого майна – квартирі за адресою: АДРЕСА_5, відсутні записи про обтяження, накладені на підставі постанов державного виконавця;

- по суб’єкту нерухомого майна – ОСОБА_1, на підставі постанови державного виконавця ВП № 30358191 від 08.06.2016 було зареєстровано обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1, а не на конкретно визначену квартиру (як зазначено в ухвалі Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.10.2018).

Таким чином, станом на час звернення позивача до державного реєстратора (11.12.2018) із заявою про державну реєстрацію припинення обтяження - арешту спірної квартири, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження безпосередньо та самостійно цієї квартири.

Вищевикладені обставини справи свідчать про невідповідність відомостей про обтяження речових прав, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих позивачем документах, і, як наслідок, про наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради ОСОБА_2 від 12.12.2018 № 44564098 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (18007, АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 38764723).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.04.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк