Рішення № 80861836, 01.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/413/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2019 року ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1О./ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - Чутівське ОУПФУ Полтавської області/, ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області /надалі - ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області/ про:

- визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016;

- визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що утворилася за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 включно;

- зобов'язання ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, що утворилася за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 включно з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, яка на даний час перебуває на обліку в ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області. За попереднім місцем проживання пенсія позивачу виплачена ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області по 28.02.2016, з 01.03.2016 пенсія не виплачувалася через відсутність внутрішньо переміщеної особи за заявленим місцем проживання. Вказує, що за період з березня 2016 року по вересень 2018 року пенсія позивачу, яка є єдиним джерелом існування, не виплачена, чим порушено вимоги Конституції України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/413/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 05 березня 2019 року, запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду та роз'яснено відповідачам, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України; витребувано докази.

У встановлений судом строк та станом на 01 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області відзив на позовну заяву не надав, хоча копію ухвали суду від 06 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області отримало 12 лютого 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 37/.

22 лютого 2019 року до суду від ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 40-44/, у якому представник відповідача ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що управлінням ПФУ ОСОБА_1 взята на облік з особливістю переселенець зареєстрований (94 особливість) та за допомогою програмного забезпечення ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсій був проведений індивідуальний перерахунок пенсії позивача (протокол перерахунку від 22.08.2018). Після проведення контрольно-перевірочних дій Управлінням з координації і контролю за виплатою пенсій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо правильності проведеного розрахунку пенсії здійснено остаточний перерахунок пенсії позивача та прийнято протокол перерахунку пенсії від 17.09.2018, на підставі якого продовжено виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01.10.2018. За повідомленням ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області, ОСОБА_1 виплачена пенсія по 29.02.2016. Враховуючи це ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області був проведений розрахунок розміру щомісячної пенсії з 01.03.2016 по 30.09.2018, за результатом перерахунку утворилась заборгованість по пенсії в сумі 85326,58 грн., яка обліковується в ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області. Вказує, що вимога про виплату компенсації передчасна, оскільки вказану компенсацію чинне законодавство пов'язує з фактичним перерахунком та виплатою пенсії, чого на даний час не відбулося.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, у якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі /а.с. 38/. Представник відповідача ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що розпорядженням УПФУ в м. Дмитрові Донецької області №78944 від 06.01.2015 ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника з 01.09.2014 /а.с. 47/, яка виплачувалася по 31.01.2015 /зворот а.с. 46/.

Згідно довідки від 23.04.2015 №1427021978 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої ОСОБА_1, остання постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і 01 квітня 2015 року перемістилася з тимчасово окупованої території в Донецьку область, м. Красноармійськ-7, м/р Шахтарський, 4 кв. 12 /а.с. 60/.

Розпорядженням УПФУ в м. Красноармійську і Красноармійському районі №14769 від 29.05.2015 ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника з 01.02.2015 /а.с. 54/.

Розпорядженням УПФУ в м. Красноармійську і Красноармійському районі про перерахунок пенсії від з 01.09.2015 ОСОБА_1 перераховано пенсію по втраті годувальника /а.с. 63/.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1О.Ю 01.09.2015 за зверненням позивача ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області здійснено розрахунок заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 та розрахунок стажу позивача /а.с.64-65/, що свідчить про перебування ОСОБА_1 на обліку в ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області станом на 01.09.2015.

Згідно довідки від 26.06.2018 №16230004708 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 фактичне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.06.2018 /а.с. 102/.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області пояснив, що останнім було надіслано запит до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де позивач перебував на обліку. Після отримання від ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області макету пенсійної справи №314849, про що ОСОБА_1 була повідомлена, остання подала до ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області заяву встановленої форми про перерахунок пенсії та взяття на облік /а.с. 41/.

Так, 14.08.2018 ОСОБА_1 подала до ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області заяву про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила перерахувати пенсію у зв'язку з взяттям на облік /а.с. 96-97/.

У матеріалах макету пенсійної справи ОСОБА_1 наявний супровідний лист ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.08.2018, яким надіслано макет пенсійної справи №314849 гр. ОСОБА_1 за запитом №2735/02 від 02.07.2018, у якому зазначено, що пенсія виплачена по 29.02.2016 /а.с. 104/.

Рішенням ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області №914270314849 від 14.08.2018 у зв'язку з допущеними помилками в пенсійній справі ОСОБА_1 перераховано пенсію з 01.03.2016 /а.с. 65-68, 81-95/.

Рішенням Комісії з розгляду заяв щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, житлових субсидій, призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та надання пільг №85 від 06.09.2018 /а.с. 109/ на підставі подання управління соціального захисту населення (від 06.09.2018), акту обстеження та інших поданих матеріалів вирішено призначити ОСОБА_1 пенсію.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області у відзиві на позовну заяву пояснив, що продовження виплати пенсії позивачу здійснено за відсутності пенсійної справи, сформованої згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", місце перебування пенсійної справи, сформованої згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на 14.08.2018 і дату складання цього відзиву не встановлено. За повідомлення ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області останнім була виплачена пенсія по 29.02.2016. Враховуючи цей факт, а також відсутність в макеті пенсійної справи будь-яких заяв позивача про відновлення нарахування щомісячної пенсії, ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області був проведений розрахунок розміру щомісячної пенсії з 01.03.2016 по 30.09.2018, за результатом перерахунку утворилась заборгованість по пенсії в сумі 85326 грн. 58 коп. /а.с. 41-42/.

ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області від 29.10.2018 №4142/04 /а.с. 21/ позивача повідомлено, що звернення ОСОБА_1 щодо виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі розглянуто. Зазначено, що взяття пенсійної справи на облік внутрішньо переміщеної особи, було проведено по копіях документів наданих ОСОБА_1 (копії паспорту, копії картки фізичної особи-платника податків, копії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції) та було оформлено макет пенсійної справи, так як на запит оригінал пенсійної справи з ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області не надійшов, лише електронна інформація та супровідний лист про виплату пенсії по 29.02.2016. Виплату пенсії в ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області поновлено з 01.03.2016 року. Пенсія за жовтень 2018 року перерахована на поточний рахунок позивача. Пенсійні кошти з березня по 2016 року по 30.09.2018 року нараховані та будуть виплачені при наявності відповідного фінансування.

ОСОБА_4 управління ПФУ в Полтавській області від 30.10.2018 №1214/С-02 позивача повідомлено, що його звернення щодо продовження виплати пенсії у зв'язку зі зміною місця проживання розглянуті. Зазначено, що в даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку у ОСОБА_2 ОУПФУ та має статус внутрішньо переміщеної особи. Як показала перевірка, за попереднім місцем проживання пенсія виплачена ОСОБА_3 ОУПФУ в Донецькій області по 28.02.2016. Відповідно до заяви від 14.08.2018 та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.09.2018 №85 виплата пенсії ОСОБА_1 поновлена з 01.03.2016. В жовтні поточного року (16 числа) на рахунок позивача в банківській установі перераховано місячний розмір пенсії 3410 грн. Пенсійні кошти за період з 01.03.2016 по 28.02.2017 в сумі 26866,14 обліковані і будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Пенсія за період з 01.03.2017 по 30.09.2018 нарахована та буде виплачена при наявності відповідного фінансування.

Довідкою ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області №902/02 від 18.02.2019 підтверджено, що ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 нараховано заборгованість по пенсії в сумі 85326 грн. 58 коп.

Позивач не погодився з бездіяльністю ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 та бездіяльністю ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що утворилася за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 включно, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058) визначено, що цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 Закону України № 1058, за приписами частини 1 якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 49 Закону України № 1058 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідно до приписів пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016), довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Частиною 1 статті 12 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Таким чином, законодавством України встановлено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запису про скасування дії довідки.

Суду не надано доказів скасування дії довідки, виданої ОСОБА_1, про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції органом, який її видав.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до підпункту 2 пункту 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18.

Суд зауважує, що лише частиною 1 статті 49 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено підстави припинення виплати пенсії, але жоден з таких випадків відповідачем ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області не доведений.

Відповідачем ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області не надано до суду відзив на позов як у строк, встановлений ухвалою суду від 06 лютого 2019 року, так і станом на 01 квітня 2019 року, а також жодних доказів на підтвердження правомірності бездіяльності ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016.

Таким чином, з огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області не доведено правомірності бездіяльності ОСОБА_3 ОУПФУ Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 13.08.2018 (дата взяття на облік ОСОБА_1 у ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області - 14.08.2018).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року по 13 серпня 2018 року.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що утворилася за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 включно, та про зобов'язання ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, що утворилася за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 включно з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Частиною 2 статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються, припиняються і поновлюються органом Пенсійного фонду України і саме цей орган відповідає за призначення, припинення та поновлення їх виплати.

Як встановлено судом, 14.08.2018 ОСОБА_1 подала до ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області заяву про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила перерахувати пенсію у зв'язку з взяттям на облік /а.с. 96-97/.

Рішенням ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області №914270314849 від 14.08.2018 у зв'язку з допущеними помилками в пенсійній справі ОСОБА_1 перераховано пенсію з 01.03.2016 /а.с. 65-68, 81-95/.

Довідкою ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області №902/02 від 18.02.2019 підтверджено, що ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 нараховано заборгованість по пенсії в сумі 85326 грн. 58 коп.

Відповідачем ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області не надано суду доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 нарахованої заборгованісті по пенсії в сумі 85326 грн. 58 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, не виплативши позивачеві нараховану пенсію за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Суд критично оцінює доводи відповідача про правомірність бездіяльності з не виплати пенсії з посиланням на відсутність фінансування, оскільки реалізація особою прав пов'язаних з отриманням бюджетних коштів, які базуються на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Так само не є обґрунтованим посилання відповідача про неможливість виплати пенсії через відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України окремого порядку, оскільки виплата пенсії, право на яку не оспорюється, не може бути поставлена в залежність від наявності чи відсутності порядку їх виплати, визначеного підзаконним нормативно-правовим актом. Так, відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вказівка відповідача ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області на виплату пенсійних коштів за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України є неправомірною, оскільки такий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено і таке посилання суперечить нормам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40374817, провулок Центральний, 4-а, смт. Чутове, Полтавська область, 38800) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Садова, 21, с. Филенкове, Чутівський район, Полтавська область, 38810) заборгованості з пенсії, що утворилася за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року та зобов'язати Чутівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40374817, провулок Центральний, 4-а, смт. Чутове, Полтавська область, 38800) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Садова, 21, с. Филенкове, Чутівський район, Полтавська область, 38810) заборгованість з пенсії, що утворилася за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Як визначено статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно статті 3 зазначеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Згідно пунктом 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та виплати вказаних доходів.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

На даний час ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області пенсія за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 не виплачена, а відтак, відсутня обов'язкова умова для виплати суми компенсації - виплата заборгованості, оскільки статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Отже, оскільки на даний час виплата заборгованості ОСОБА_2 ОУПФУ Полтавської області за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 не проведена, позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 у зв'язку з порушенням строків виплат суми недоотриманої пенсії, необґрунтовані та передчасні, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Стосовно клопотання позивача про допущення негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки рішення суду має зобов'язальний характер та вказаним рішення не стягнуто суми пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, дане рішення суду не є рішенням суду, яке виконується негайно на підставі статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, клопотання позивача щодо встановлення негайного виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 229, 241-245, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Садова, 21, с. Филенкове, Чутівський район, Полтавська область, 38810) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40374817, провулок Центральний, 4-а, смт. Чутове, Полтавська область, 38800), ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42169323, вул. Центральна, 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року по 13 серпня 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40374817, провулок Центральний, 4-а, смт. Чутове, Полтавська область, 38800) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Садова, 21, с. Филенкове, Чутівський район, Полтавська область, 38810) заборгованості з пенсії, що утворилася за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

Зобов'язати Чутівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40374817, провулок Центральний, 4-а, смт. Чутове, Полтавська область, 38800) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Садова, 21, с. Филенкове, Чутівський район, Полтавська область, 38810) заборгованість з пенсії, що утворилася за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич